Физреабилитация(продолжение) / ЛПК

Габаритний рівень варіювання оцінюють за довжиною і масою тіла, які роздільно переводять в умовні одиниці і знаходять суму.

Для визначення умовних одиниць використовують наступнуформулу:

А В С

D

де: А - шукана величина (ум.од.); В - величина, отримана при вимірюваннідовжиниабомаситіла;С іDконстанти(коефіцієнти),наведені у додатку 3 (табл. В1, В2).

Хід розрахунку:

1.ВідДТ,отриманогопривимірюваннікожногоіндивіда,відняти коефіцієнт С за ДТ.

2.Різницю розділити на коефіцієнт D за ДТ.

3.Від МТ відняти коефіцієнт С за МТ.

4.Різницю розділити на коефіцієнт D за МТ.

5.Скласти діленеприрозрахункуумовноїодиниціДТз діленим,отриманим при розрахунку умовної одиниці МТ.

6.Отриману суму розділити на два.

7.Результат оцінити за шкалою в балах (табл.26,27).

Розрізняють п'ять основних соматичних типів за габаритним рівнем варіювання:

-наносомний (НаС);

-мікросомний (МіС);

-мезосомний (МеС);

-макросомний (МаС);

-мегалосомний (МегС).

Крім цього, існують два перехідних соматичних типи:

-мікромезосомний (МіМеС);

-мезомакросомний (МеМаС).

Таблиця 26.

Принципи оцінки габаритного рівня соматотипу

		Соматотип
до	0,2	наносоматики
0,2 –	0,386	мікросоматики
0,386 – 0,466		мікромезосоматики
0,466 – 0,564		мезосоматики
0,564 – 0,568		мезомакросоматики
0,568 – 0,8		макросоматики
понад 0,8		мегалосоматики

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

51

	Таблиця 27
Шкала для конвертування умовних одиниць в бали
1 бал – 0,000 – 0,199	6 балів – 0,569 – 0,645
2 бали – 0,200 – 0,277	7 балів – 0,646 – 0,722
3 бали – 0,276 – 0,364	8 балів – 0,723 – 0,799
4 бали – 0,355 – 0,431	9 балів – 0,800 – 0,877
4,5 бали – 0,432 – 0,472	10 балів – 0,878 –0,963
5 балів – 0,473 – 0,528	11 балів – 0,964 –1,030
5,5 балів – 0,529 – 0,568	12 балів – 1,031 –1,100

Компонентнийрівеньваріювання.

М'язовийкомпонент.Вимірюютьдваохватиплечаідваохватистегна. Для вимірювання використовують сантиметрову стрічку. Точність вимірювання 0,5 см. Вимірювання верхнього охвату плеча (ВОП) здійснюють на рівні найбільшого розміру при зігнутій верхній кінцівці. Нижній(НОП)-вимірюютьумісціпереходудвоголовогом'язуусухожилок, тобто на 4 см вище згинуліктьового суглобу. Рука має бути вільно опущена і розслаблена. Верхній обсяг стегна (ВОС) вимірюють у верхній третині стегна на рівні сідничної складки. Сантиметрова стрічка повинна розташовуватися суворо горизонтально. Нижній обсяг стегна (НОС) вимірюють у нижній третині стегна на рівні максимуму розвитку зовнішнього тавнутрішнього широкого м'язастегна. У дорослоїлюдини ця лінія розташована на 8-10 см вище згину колінного суглоба. Вимірюють чотири шкірно-жирові складки у місцях виміру охватів кінцівок (ЖСПВ, ЖСПН, ЖССВ, ЖССН).

Після вимірювання здійснюють наступні розрахунки.

1.складають всі виміряні обсяги: охватів = ВОП + НОП + ВОС + НОС.

2.складають 4-ри жирові складки цих же ділянок і перемножують на 3,14:

жирових складок = ЖСПВ + ЖСПН + ЖССВ + ЖССН;

жирових складок 3,14

3.Знаходять суму охватів м'язів:

охватів м'язів = охватів - жирових складок 3,14 4. Розрахунок виразності м'язової маси у конкретного соматичного типа за компонентним рівнем здійснюють за формулою:

A ( охватівмязів С)

D

де:А-шуканавеличина(умовніодиниці);СіD-константнівеличини, що наведені нижче (див. додатки).

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

52

Оцінка м'язового компонента здійснюється за величиною А: менше 0,201 - наном'язовий тип (у нормі практично не зустрічаються); 0,202 - 0,432 - мікром'язовий тип (слабкий розвиток м'язової тканини); 0,433 - 0,568 - мезом'язовий тип (середній розвиток м'язової маси); 0,569-0,799 - макром'язовий тип (підвищений розвиток м'язової маси); 0,800 і вище - мегалом'язовий (високий розвиток м'язової маси).

Жировий компонент. При оцінціжировоїмаситіладля осібнестарше 25 років рекомендується користуватися видозміненим у розрахунках каліперометричним методом, який заснований на тому, що сума 4-ьох шкірно-жирових складок, що обчислена у осіб різних габаритних типів, є еквівалентом вираженості жирової маси тіла і може використовуватися для розподілу осіб за величиною вмісту жиру.

Шкіряно-жирові складки визмірюють у положенні стоячи:

-на плечі: а) на передній, б) на задній його поверхні;

-на стегні: а) у верхній третині, б) у нижній третині.

Далі знаходять суму цих чотирьох складок (СЖ4) і здійснюють розрахунок за формулою:

A (CЖ4 С)

D

де:А-шуканавеличина(ум.од.);СіD-константи, щонаведенінижче. Оцінку жирового компоненту здійснюють за величиною А:

менше 0,201 - нанокорпуленція (різке виснаження); 0,202-0,432 - мікрокорпуленція (слабкий розвиток жирової тканини);

0,433-0,568 - мезокорпуленція (середній розвиток жирової тканини); 0,569-0,799 - макрокорпуленція (підвищений розвиток жирової тканини); від 0,800 і вище - мегалокорпуленція (ожиріння).

Кістковий компонент. Оцінка кісткової маси здійснюється за допомогою антропометричного методів.

Метричний метод достатньо інформативний і при соматодіагностиці використовується широко.

Вимірюютьдистальніепіфізиплеча,стегна,гомілкиіпередпліччя.Для вимірювання користуються штангенциркулем, краще з подовженими браншами, точність вимірювання 1 мм.

Дистальний епіфіз плечової кістки вимірюють при зігнутому передпліччі. Бранші штангенциркуля ставлять на найбільш виступаючі ділянки надвиростків плечової кістки і злегка натискають, щоб зменшити товщину м'яких тканин. Вимірювання діаметру кісток передпліччя здійснюють у дистальній частині його, проксимальніше шиловидних відростківуфронтальнійплощині,натискаючинабраншіциркуля.Відстань

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

53

між надвиростками стегнової кістки вимірюють у позі сидячи. Гомілка зігнута під кутом 90°, стопа стоїть на підлозі, м'язи розслаблені. Бранші вимірювачаставлятьнанайбільшвиступаючіділянкинадвиростківстегнової кістки; при вимірюванні на ніжки циркуля натискають із зусиллям. Вимірювання відстані між внутрішньою і зовнішньою поверхнями кісток гомілкиздійснюютьунижнійтретинінадкісточкамиусамійвузькійчастині.

Після вимірювання складають 4 отриманих результати вимірювань (DA), і розрахунки здійснюють за формулою:

A (DA C)

D

де: А - шукана величина (ум.од.); C і D - константи, наведені нижче. Оцінка кісткового компоненту проводиться за величиною А:

менше 0,201 - наноостний тип; від 0,202 до 0,432 - мікроостний тип;

від 0,433 до 0,568 - мезоостний тип; від 0,569 до 0,799 - макроостний тип; 0,800 і більше - мегалоостний тип.

Пропорційнийрівеньваріювання.

В зв'язку з тим, що коефіцієнти кореляції між довжиною верхніх і нижніх кінцівок варіюють в межах від 0,8 до 0,9, для масових обстежень доцільно користуватися оцінкою довжини тільки верхніх або нижніх кінцівок.

Для визначення довжини нижньої кінцівки використовують у якості верхньої її межі пахову точку, яка розташовується на середині відстані від передньоверхньоїклубової вістідо середини лобка. Простішепроводити ці двавиміри, анешукати паховуточку. Перший вимір -відпередньоверхньої клубової вісті до підлоги, другий - від лобка до підлоги.

Знаходятьсумурезультатіввимірівтаділятьїїнадва-діленевідповідає істинній довжині нижньої кінцівки. Цей метод найбільш простий і точний, виміри проводять антропометром, точність вимірів - до 5 мм.

Оцінку довжини нижньої кінцівки (ДНК) для соматотипування проводять по формулі:

А (ДНК С)

D

де: А - шукана величина (ум.од.); C і D - константи, наведені нижче. За пропорційним рівнем варіювання виділяють наступні типи:

менше 0,201 - наномембралъний; от 0,202 до 0,432 - мікромембралъний;

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

54

от 0,433 до 0,568 - мезомембралъний; от 0,569 до 0,799 - макромембралъний; 0,800 і більше - мегаломембралъний.

З балами (ум.од.) при характеристиці груп можна проводити всі статистичні маніпуляції, визначаючи межі варіювання соматичного типу, властиві конкретній групі осіб.

Після визначення всіх трьох рівнів варіювання отримані результати розташовують у трикутнику соматотипування. Як приклад можна навести таблиці оцінки рівнів варіювання показників соматотипу при заняттях окремими видами спорту (див. додаток).

В.П. Чтєцовим [67,68] запропоновано схему оцінки соматотипів, основні з яких наведені на рис. 3, 4.

Рис. 3. Основні чоловічі соматотипи: 1 - грудний, 2 - м'язовий, 3 - черевний.

ДлятогощобвизначитисоматотипзаВ.П.Чтєцовим,необхіднооцінити вбалахступіньрозвиткукісткового,жировогоім'язовогокомпонентівскладу тіла у чоловіків. У жінок визначається кістковий і жировий компоненти. Для підрахунку середнього балу оцінки кожного компоненту маси тіла слід використати таблиці (додаток 4), складені окремо для чоловіків і жінок.

Вціломузапропонованіметодиоцінкифізичногорозвиткудозволяють створити повне уявлення про будову тіла та окремих її компонентів у осіб, що займаються оздоровчою фізичною культурою.

Вдинаміці занять оздоровчою фізичною культурою важливими показниками фізичного розвитку, які можуть свідчити про ефективність занять є:

Індекс маси тіла (ІМТ) - характеризує рівень надмірності та недостатності ваги, що може визначати спрямованість та енергетичний

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

55

режим оздоровчих тренувань, а також харчовий режим.

Рис.4. Основніжіночісоматотипи:1-астенічний;2-стенопластичний; 3 - пікнічний; 4 - мезопластичний; 5 - еуріпластичний, 6 - субатлетичний, 7 - атлетичний.

Відносний вміст жиру (ВВЖ) - визначає надмірність та недостатність вмісту жиру у організмі, що є принциповим при виборі інтенсивності та режиму оздоровчих тренувань.

Маса м'язів кістяка (КММ) - визначає необхідність використання у заняттях оздоровчим тренуванням вправ спрямованих на розвиток м'язової маси та силової підготовки.

Товщина жирових складок, охвати кінцівок -визначають ділянки тіла, на які переважно спрямовується дія фізичних вправ з метою корекції проблемних ділянок тіла з використанням вправ, спрямованих на розвиток м'язової тканини та вправ, що сприяють зменшенню жирових відкладень.

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ), охвати грудної клітки, екскурсія грудноїклітки-принедостатніхпоказникахможесвідчитипринеобхідність

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

56

використання вправ спрямованих на розвиток дихальної мускулатури. Особизгруднимтипомхарактеризуютьсянайкращимиадаптаційними

резервами при розумових навантаженнях. Люди астенічного типу відрізняються низькою стійкістю до монотонної праці, тривалі перевантаження можуть привести їх до розвитку психоемоційних розладів

ізагального стресу.

Учоловіків найбільш високий рівень основного обміну властивий грудному і грудо-м'язовому типу, низький - черевному і черевно-м'язовому. У жінок високий рівень окислювальних процесів характерний для жінок астенічної і атлетичної будови, низький - для мезопластичної і еуріпластичної.

Найбільш високим рівнем жіночих статевих гормонів - естрогенів, характеризуються жінки пікнічного типу. Жінкам астенічного типу властивий знижений рівень секреції статевих гормонів, що при крайніх формах може виражатися у порушеннях статевої функції і відставанні статевого розвитку.

Вміст холестерину у крові і АТ у чоловіків черевного типу значно виший,ніжучоловіківгрудногоім'язовоготипів.Тобто,черевнийсоматотип можливо розглядати як фактор ризику розвитку гіпертонії і атеросклерозу.

Соматотип як комплексна характеристика будови тіла разом із даними про зовнішнього огляду, особливо опорно-рухового апарату, має враховуватись при виборі виду оздоровчих тренувань. Соматотип людини в великому ступені визначає успішність адаптації до фізичних факторів середовища, так, наприклад, чоловіки м'язового типу та жінки атлетичного типулегше виконують важкуфізичнуроботу, досягають успіхів успорті; їх нервова система має значний запас стійкості.

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

57

Контрольні запитання по розділу ІІ

1.Дайте визначення поняттям фізичний розвиток, соматотип, соматоскопія, антропометрія.

2.Які параметри оцінюються при зовнішньому огляді?

3.Охарактеризуйте форми спини.

4.Які способи визначення плоскостопості ви знаєте?

5.Якізовнішніознакихарактеризуютьпереважаннясимпатичноїгілкивегетативної нервової системи?

6.Як пов'язані між собою маса тіла та смертність?

7.Дослідженняякихохватівтіланайчастішевикористовуютьдляхарактеристики фізичного розвитку?

8.Які прилади використовуються для вимірювання товщини жирової складки?

9.Вимірювання яких складок необхідне для розрахунку маси жиру тіла?

10.За якими формулами можна розрахувати належну ЖЄЛ?

11.Які формули використовуються для розрахунку відносної маси жиру тіла?

12.Хто з вчених вперше запропонував чотирикомпонентну модель будови тіла?

13.Які параметри необхідно виміряти для розрахунку вмісту м'язів кістяка?

14.Які сучасні прилади вимірювання відносного вмісту жиру ви знаєте?

15.Що покладено в основу оцінки фізичного розвитку методом перцентилів?

16.Які індекси найчастіше використовуються для характеристики маси тіла людини?

17.Дайте характеристику метода оцінки соматотипу за Чтєцовим.

18.Які індекси використовуються при оцінці соматотипу за методом Романчука, Гречко?

19.Які рівні варіювання виділяє при характеристиці соматотипу Дорохов?

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

58

РОЗДІЛ ІІІ.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОНТРОЛЮ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ

Дослідженню функціонального стану організму при заняттях оздоровчим тренуванням повинна приділятися найбільша увага, адже з одного боку функціональний стан організму свідчить про резервні та адаптаційні можливості конкретної особи, а з іншого сприяє виявленню системтафункцій, якімаксимальнонапружені,аїхадаптаційніможливості знаходяться на межі "зриву" [4, 7, 15]. Якщо перше завдання вирішується достатньо легко, то при вирішенні другого традиційні підходи пошуку маркерів певних станів не завжди виправдані, так як чітке формування маркера майже завжди пов'язане із розвитком патологічних процесів [13, 21, 23]. Тобто, процесів які вимагають вже не оздоровлення, а лікування, можливо навіть з використанням не тільки і не стільки засобів фізичної культури. Хоча можливості останніх достатньо широкі та до кінця не визначені.Надумкубагатьохвченихнапочаткурегулярнихзанятьфізичною культуроюслідвиявлятижиттєво-небезпечнускритукардіальнупатологію, зміни серцево-судинної, видільної і дихальної систем, які при заняттях фізичною культурою можуть викликати розвиток будь-якої патології, що знижує якість життя і може загрожувати йому, а також виявляти функціональні зміни, які не заважають регулярним заняттям, але без попередньої корекції, знижують толерантність до фізичного навантаження і збільшують термін відновлення [13, 25, 32]. Кожний рік трапляється достатня кількість випадків раптової смерті, основними чинниками якої за даними університетуМіннеаполісу (США) є: гіпертрофічна кардіоміопатія

- 26%, сommotio cordis - 20%, аномалії коронарних артерій - 14%,

недиференційована гіпертрофія лівого шлуночка - 7%, міокардити - 5%, розрив аневризми аорти - 3%, аритмогенна дисплазія правого шлуночка - 3%, аортальний стеноз - 2,5%, ішемічна хвороба серця - 2,5%, дилятаційна кардіоміодистрофія - 2%, міксома мітрального клапану - 2%, синдром подовженого Q-T - 1,5%. Тобто, майже у 90% випадків причиною смерті при заняттях інтенсивними фізичними вправами є проблеми із серцевим м'язом [42, 89].

Саме тому проблема функціональної діагностики, яка, як правило, пов'язана із виявленням ранніх ознак функціональних напружень має вирішуватися на етапі використання профілактичних заходів, в тому числі оздоровчих тренувань.

Для визначення функціонального стану організму при заняттях оздоровчимитренуваннямиважливимєврахування станусерцево-судинної,

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

59

дихальної систем та вегетативної регуляції вказаних функцій. Суттєве значення для встановлення функціонального стану організму мають можливості його киснезабезпечення, визначення яких можливе з використаннямрізнихтестовихфізичнихнавантажень.Тобтодлявизначення інтенсивності навантажень, оцінки їх впливу на організм при оздоровчих тренуваннях доцільно користуватися методиками, використання яких дозволяє правильно обрати та дозувати фізичне навантаження [12, 27, 35, 36, 37, 57].

Враховуючи те, що основною ланкою забезпечення діяльності організму є система киснезабезпечення, яка виконується з урахуванням діяльності серцево-судинної та дихальної систем, в першу чергу, слід створитимаксимальноповнеуявленняпроадаптаційніможливостісерцевосудинної та дихальної систем, а також визначити толерантність організму до фізичних навантажень.

Дослідження діяльності серцево-судинної системи, як правило починається із визначення основних параметрів її діяльності, до яких відносяться частота серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ). Обов'язково при оцінці діяльності серцево-судинної у осіб середньої та старшої вікової групи слід звертати увагу на зовнішні ознаки, такі як колір зовнішніх покривів, наявність набряків, задишка у спокої, або при незначному навантаженні тощо.

Нагадаємо, що основним завданням серцево-судинної системи є постачання кисню та харчових речовин до органів та тканей, а також виведення продуктів обміну речовин, які накопичуються у організмі. Звичайно фізична діяльність призводить до інтенсифікації метаболічних процесів у організмі людини, що пред'являє також підвищені вимоги до системи кровообігу. Саме томупоказники ЧСС та АТ, а також похідні з них (наприклад, пульсовий артеріальний тиск, ударний об'єм серця), які є простими у дослідженні та доступними для всіх, вважаються основними при оцінці функціонального стану серцево-судинної системи при заняттях оздоровчими тренуваннями.

НасампереднеобхіднозупинитисянаоцінціЧССтаАТустаніспокою, адже їх вихідний рівень багато в чомувизначає стан людини [60] (табл. 28).

ЧСС підраховують на променевій або сонній артерії за хвилину, але припустимим є визначення за 10, 15, 20 або 30 секунд із наступним перерахуванням на 1 хвилину. Нормальна ЧСС дорослої людини в спокої в середньому складає 60-89 уд/хв. (уточнені дані у табл.). ЧСС менша за 60 уд/хв. (брадикардія) може бути виявлена у спокої у спортсменів, що тренуються на витривалість, як показник економізації функції кровообігу (при гарному самопочутті), а у осіб, що не займаються фізичними

О.П.Романчук.Лікарсько-педагогічнийконтрольвоздоровчійфізичнійкультурі

60