Методична розробка

до аудиторного заняття

з дисципліни «Медична психологія»

для студентів 4 курсу спеціальності «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»

1.Тема: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХВОРИХ З РІЗНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ (2 год.)

2.Місце: учбовий кабінет.

3.Мета: Знати патогенетичні механізми розвитку та клініко- психологічні особливості хворих на соматичні захворювання. Знати патогенетичні механізми розвитку психологічних змін при вагітності, пологах, післяпологовому періоді, хворих на гінекологічні захворювання, при захворюваннях у дітей та людей пізнього віку. Знати патогенетичні механізми розвитку психологічних змін у хворих з хірургічною, стоматологічною, онкологічною патологією та фізичними дефектами.

4. Базовий рівень знань та умінь:

№	Дисципліна	Знати	Уміти
1	Анатомія	Анатомічну будову головного мозку
2	Патфізіологія	Етіологію і патогенез порушень ЦНС
3	Загальна психологія	Поняття: особистість та її структура	Проводити дослідження особистісних особливостей

5.План проведення практичного заняття

№	Елементи практичного заняття	Час (хв.)
1	Перевірка присутніх	5
2	Вхідний контроль та його аналіз	10
3	Опитування студентів та розбір програмних питань	35
4	Додаткові питання, відповіді на них	5
5	Аналіз результатів дослідження	5
6	Вихідний контроль знань та його аналіз	10
7	Підсумкова оцінка знань та вмінь студентів.	10

6. Перелік теоретичних питань:

1. Психологічні зміни при захворюваннях серцево-судинної системи

2. Психологічні зміни при захворюваннях бронхів і легень

3. Психологічні зміни при захворюваннях травного тракту

4. Психологічні зміни хворих при інфекційних захворюваннях

5. Психологічні особливості хворих в ендокринології

6.Психологічні особливості жінок у період вагітності і пологів

7. Психологічні зміни у хворих жінок в гінекологічному стаціонарі

8. Особливості психології хворих дітей

9. Особливості психології хворих пізнього віку

10.Психологічні особливості хворих з хірургічною патологією

11.Психологічні особливості хворих з стоматологічною патологією

12. Психологічні особливості хворих з онкологічною патологією

13. Психологічні особливості хворих з фізичними дефектами

Психологічні особливості хворих з різними захворюваннями

Психологічні зміни при захворюваннях серцево-судинної системи

Психосоматичний компонент у першу чергу характерний для наступних захворювань серцево-судинної системи:

• ессенціальна артеріальна гіпертонія;

• ішемічна хвороба серця;

• порушення серцевого ритму;

• серцевий невроз страху.

Серце і судини беруть участь у всіх формах життєдіяльності, хоча в нормі людина цього не усвідомлює.

Патологічні порушення в серцево-судинній системі зв’язані зі страхом, гнівом, люттю, тугою й іншими негативними емоціями. У психосоматичній медицині виділяють «коронарний тип особистості» (Данбар), або тип особистості А, що входить у групу ризику по коронарній хворобі. Для людей цього типу характерні амбітність, прагнення до успіху, вразливість, нетерплячість, агресивність, що поєднуються з підвищеним почуттям відповідальності і придушенням внутрішніх спонукань шляхом контролю за своїми емоціями, що призводить до постійної афективної напруги. Для хворих характерна тривожно-ажитована поведінка, що супроводжується внутрішнім напруженням, страхом і тривогою перед можливим нападом стенокардії. У них легко виникають астенічні стани, емоційна лабільність, можливі також істеричні та фобічні реакції.

Психотравмуючий вплив інфаркту міокарда (ІМ) полягає в його гостроті, ймовірності летального наслідку або можливості подальшої інвалідизації.

Виділяють кілька етапів у розвитку порушень психічної діяльності при ІМ. У продромальному періоді з'являються зміни психічної діяльності,пов’язані з ішемією головного мозку. В емоційній сфері з'являються передчуття небезпеки, тривога, туга, іноді ейфорія. Зазначені розлади мають «сигнальне значення» (Л. Г. Урсова).

Основним проявом гострого періоду є больовий синдром, який часто супроводжується підсвідомим страхом смерті. У такому стані хворі або лежать нерухомо в стані певної відчуженості від навколишнього, або в них тривожний стан, рухове занепокоєння, метушливість, розгубленість. Всі хворі в гострому періоді захворювання скаржаться на порушення сну, у сновидіннях відображуються психогенні переживання, за змістом яких часто вдається з'ясувати психологічні конфлікти,

У підгострому періоді з поліпшенням стану наростають явища дратівливої слабкості. При одужанні у хворих залишаються астенічні прояви, а також можуть виникати поведінкові розлади. У деяких виникає іпохондрична фіксація на колишніх відчуттях, змінюється ставлення до больового синдрому. Якщо до ІМ багато хворих не надавали значення болю в серці, то після нього навіть незначні больові відчуття в ділянці серця викликають страх. Такі хворі створюють для себе особливий режим, неухильно дотримуються призначень лікаря, обмежують коло обов'язків і знайомств, всі свої інтереси зосереджують на хворобі, стають егоїстичними. Якщо зазначені форми поведінки закріплюються, то виникає іпохондричний розвиток особистості.

Гіпертонічна хвороба (ГХ) відноситься до типових психосоматичних захворювань. Описані такі преморбідні риси особистості: тривожність, мстивість, замкненість, настороженість, наполегливість у досягненні мети, часті внутрішні конфлікти і постійне емоційне напруження внаслідок стримування і придушення емоцій гніву і занепокоєння. Сама хвороба для ряду особистостей є психічною травмою, яка робить важчою її перебіг. В той же час психічні порушення, пов'язані з ГХ, можуть призводити до ускладнень у взаєминах з оточуючими та до конфліктів, які також викликають її загострення. Таким чином, формується порочне коло: психічні порушення ведуть до виникнення соматичних розладів, які ускладнюють і збільшують психічні порушення.

Зміни психіки при ГХ різноманітні, вони залежать від особливостей особистості хворого, важкості та стадії захворювання. На ранній стадії розвитку хвороби, коли діагноз ще не поставлений і підвищення АТ не виявлено, можуть спостерігатися астенічні симптоми (дратівливість, порушення сну, швидка втомлюваність, головні болі). Тривожними особистостями наявність високого АТ сприймається як трагедія, катастрофа, крах всіх надій і життєвих планів, особливо якщо вони вже мають уявлення про ГХ. У них спостерігаються пригнічений настрій, тривожні побоювання за своє здоров'я, фіксація на своєму самопочутті. Інша група хворих заперечує факт хвороби, відмовляються від лікування або проводять його нерегулярно, продовжують вести колишній спосіб життя, ігноруючи захворювання. Таке ставлення частіше спостерігається у осіб з невисоким інтелектом та тих, що зловживають алкоголем. На тлі астенічного симптомокомплексу можуть виникати інші невротичні розлади, найбільш частими серед яких є обсесивні та істеричні, нерідко з іпохондричними проявами. Крім того, ГХ сприяє загостренню преморбідних рис характеру, а іноді появі виражених патохарактерологічних порушень.

При прогресуванні ГХ наростають психоорганічні розлади, які виражаються у виснажливості, стомлюваності, слабкодухості, порушеннях пам'яті, коливаннях настрою.

Психологічні зміни при захворюваннях бронхів і легень Бронхіальна астма є найвідомішим психосоматичним захворюванням. «Пусковим» фактором може бути гостра або пролонгована (хронічна) психотравма, як при наявності соматичної схильності, так і за її відсутності.

При бронхіальній астмі провідним емоційним станом є патологічна тривога. Психологія і поведінка хворих на бронхіальну астму багато в чому визначаються особистісними реакціями на хворобу, що проявляються у вигляді гіпер- або гіпонозогнозій. Неврозоподібні розлади при бронхіальній астмі проявляються у вигляді реакцій пацієнта на напад, або в особливостях суб'єктивного переживання хвороби.

Після нападу хвороби можуть виникати знижений настрій, примхливість, дратівливість, підвищена збудливість, астенія, нестійкість настрою, сльозливість, іноді істеричні розлади, тривожність.