Методична розробка

Для студентів до аудиторного заняття

З дисципліни «Медична психологія»

Для студентів 4 курсу спеціальності «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»

1. Тема: ОСОБИСТІСТЬ ТА ХВОРОБА, ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ХВОРОБИ (2 год.)

2. Місце: учбовий кабінет.

3. Мета: засвоїти поняття «особистість», «темперамент», «характер», «здібності», «інтелект» в контексті хвороби, засвоїти поняття «внутрішня картина хвороби», знати основні типи відношення до хвороби, вміти їх діагностувати та проводити психокорекцію.

4. Базовий рівень знань та вмінь:

   №	Дисципліна	Знати	Уміти
   1.	Анатомія	Анатомічну будову головного мозку
   2.	Загальна психологія	Структуру особистості, види акцентуації особистості, Характеристику емоційно-вольової сфери

5. План проведення практичного заняття

№	Елементи практичного заняття	Час (хв.)
1.	Перевірка присутніх	5
2.	Вхідний контроль та його аналіз	10
3.	Опитування студентів та розбір програмних питань	35
4.	Додаткові питання, відповіді на них	5
5.	Аналіз результатів дослідження	5
6.	Вихідний контроль знань та його аналіз	10
7.	Підсумкова оцінка знань та вмінь студентів	10

6.Перелік теоретичних питань

1. Психічна структура особистості.

2. Поняття «темперамент» та «характер».

3. Акцентуації особистості.

4. Типологія та класифікації акцентуацій особистості по К. Леонгарду, М.С. Лічко.

5. Інтелект, здібності, природа здібностей.

6. Класифікація здібностей.

7. Поняття внутрішньої картини хвороби.

8. Рівні внутрішньої картини хвороби.

9.Визначення та класифікація основних типів відношення до

хвороби.

10.Діагностика основних типів відношення до хвороби.

11.Принципи психотерапевтичної корекції відношення до хвороби.

12.Агравація, симуляція, дисимуляція, госпіталізм.

Особистість - це сукупність різних сторін психіки людини, які відображають усвідомлену єдність «Я», яка зберігається при всій мінливості часових і просторових співвідношень.

Індивід - це біосоціальне визначення людини як представника Homo sapiens. Індивідуальність - своєрідне, неповторне поєднання психологічних особливостей характеру, темпераменту, психічних процесів.

Під темпераментом слід розуміти природні особливості поведінки, типові для даної людини що виявляються в динаміці, тонусі й урівноваженості реакцій на життєві впливи. Темперамент - психічна властивість, особливості якої залежать від умов життя і діяльності конкретної людини.

Класифікація типів темпераментів

Особливості зовнішнього поводження	Особливості нервових процесів			Тип ВНД	Вид темпераменту
	по силі	по рухливості	по урівноваженості
надмірно активний	сильні	швидкі	неврівноважені	невтримний	ХОЛЕРИК
активний	сильні	швидкі	урівноважені	сильний	САНГВІНІК
млявість	сильні	повільні	урівноважені	інертний	ФЛЕГМАТИК
скутість	слабкі	повільні	неврівноважені	слабкі	МЕЛАНХОЛІК

Характер - це своєрідність складу психічної діяльності, що виявляється в особливостях соціального поводження особистості й у першу чергу у відносинах до людей, справі, до самого себе. У змістовному плані характер розглядається як система відносин людини до навколишнього світу, діяльності, іншим людям, до самої себе.

Поняття «акцентуація» уперше ввів німецький психіатр і психолог, Карл Леонгард. Їм же розроблена й описана класифікація акцентуацій особистості. Акцентуйовані особистості – це не хворі люди, це здорові індивіди зі своїми індивідуальними особливостями. Акцентуйовані характери залежать не від природно-біологічних властивостей, а від факторів зовнішнього середовища, що накладають відбиток на спосіб життя даної людини. Акцентуйовані риси – це, по суті, ті ж індивідуальні риси, але які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. При більшій виразності вони накладають відбиток на особистість, як таку і, нарешті, можуть набувати патологічний характер, руйнуючи структуру особистості.

Явна акцентуація – цей ступінь відноситься до крайніх варіантів норми. Однак виразність рис визначеного типу звичайно не перешкоджає соціальної адаптації. Зайняте положення, як правило, відповідає здібностям і можливостям. З віком особливості характеру або залишаються досить вираженими, але компенсуються і не заважають адаптації, або настільки згладжуються, що явна акцентуація переходить у приховану.

Схована акцентуація – цей ступінь відноситься не до крайніх, а до звичайних варіантів норми. У повсякденних, звичних умовах риси якого, або типу характеру виражені чи слабко не виявляються зовсім. Однак, риси цього типу можуть зненацька і яскраво проявитися під впливом тих ситуацій і психічних травм, що адресовані до місця найменшого опору.

Німецький вчений К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій характеру. Його класифікація базується на оцінці стилю спілкування людини з оточуючими. Типи акцентуацій характеру поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації рис характеру, або темпераменту.

Класифікація акцентуацій характеру за К. Леонгардом: демонстративний, педантичний, застряючий, збудливий, гіпертимний, дистимічний, тривожний, циклоїдний, екзальтований, емотивний, екстравертований та інтравертований типи.