зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)
.pdfвідстає від реальних процесів, що відбуваються в економіці країни, містить численні законодавчі колізії та не сприяє залученню необхідних інвестицій. На нашу думку, чинна правова база має бути більш гнучкою. Враховуючи сучасні реалії, зміни в законодавство мають вноситися оперативніше, що сприятиме ефективності функціонування банківської діяльності.
Отже, можемо зазначити, щo в українській бaнківській систeмі існує ще чимaло прoблем, пoв‘язаних із зaгостренням кoнкурентної бoротьби, знижeнням ефeктивності діяльнoсті та систeми управління. У тaких умoвах необхідно видiлити приорiтети, які можуть забeзпечити стaлий розвиток бaнківської сфери тa економіки в цiлому та сфoрмувати захoди щодо їх дoсягнення.Лише за умов реформування банківського сектору, який є важливим і необхідним чинником на шляху економічного зростання, можливий подальший розвиток банківської системи в Україні.Тому в нинішніх умовах стратегічним завданням є розбудова стійкої, ефективної, конкурентоспроможної банківської системи, яка б сприяла довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці та була здатна без загроз національним інтересам інтегруватися у світовий фінансовий простір.
Список використаних джерел:
1.Деревська О.Б. Тенденції та перспективи розвитку банківської системи України / О.Б. Деревська // Вісник університету банківської справи Національного банку України. – 2012. – ғ15. – С.26-31.
2.Марущак М. В. Основні напрями оптимізації функціонування банку / М. В. Марущак // Наукові праці НДФІ. – 2009. – ғ 2 (47). – С. 152-158.
3.Д‘яконова І. Пошук стратегії розвитку банківської системи України в умовах глобалізації фінансових ринків / І. Д‘яконова //Вісник НБУ. – ғ2,
2010. – с. 26-31.
4.Колобов Ю.В. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України / Ю.В. Колобов // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. –2011. – ғ 3 (12).
Олена Могилка Науковий керівник: Громова А.Є. асист.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
СУЧАСНИЙ СТАН ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ: ПРОБЛЕМИ І ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗКУ
Із здобуттям незалежності Україна самостійно визначає стратегію соціально-економічного розвитку, розробляє та формує незалежну фінансову політику. Однією зі складових фінансової політики є фіскальна політика, частиною якої є податкова політика. Податкова система України є досить молодою і тому існують деякі недоліки в функціонуванні податкової системи і податкової політики, які впливають на економічну ситуацію у країні.
Актуальність проблеми реформування податкової політики зумовлена тим, що у ході проведених в Україні за роки незалежності реформ відбулися
501
глибокі соціально-економічні перетворення. Разом з тим непослідовність процесів реформування, відсутність цілісної концепції державної економічної політики, значні структурні диспропорції в економіці призвели до глибокої і затяжної соціально-економічної кризи суспільства. Одним з важливих факторів кризових явищ в Україні стала невиважена податкова політика держави, у результаті якої відбулося зниження рівня реальних податкових надходжень.
Податкова політика – це поєднання об‘єктивності економічної категорії податків, реального стану системи економічних відносин у державі та суб‘єктивності податкової діяльності як сукупності конкретних дій, рішень різних органів, гілок і рівнів державної влади [1, с. 40].
Вумовах сьогодення пріоритети податкової політики в Україні остаточно не визначені. Потребує подальшого обґрунтування структура податкового механізму, елементи системи оподаткування, рівень податкової бази, які мають бути закріплені у Податковому кодексі.Податковий кодекс є кроком на шляху до створення більш досконалої системи оподаткування [2].
Позитивним напрямком податкової реформи планувалось зменшення ставки податку на прибуток з 2011 року із 23 до 18% у 2015 році.
Податок на додану вартість із грудня 2014 року повинен був знизитись із 20 до 17% у 2015 році . Особливу увагу в Податковому кодексі приділено оподаткуванню прибутку, а саме: передбачено зниження ставки податку на прибуток до 18% у 2015р., що повинно стати стимулом для інвестиційної діяльності України. Проте в той же час, одночасне зниження ставок податку на прибуток підприємств призведе до падіння доходів державного бюджету.
Всучасних умовах податкова система України має ряд недоліків:
значна складність та суперечливість податкової системи; фіскальна спрямованість податкової системи і недостатня орієнтація регулюючої функції на стале економічне зростання ;
складна, неоднорідна та нестабільна нормативно-правова база оподаткування, а також неузгодженість та суперечливість окремих законодавчих норм;
витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно з доходами бюджету, що формуються за рахунок їх справляння;
значна нерівномірність розподілу податкового тягаря через наявність великої кількості податкових пільг та існування різноманітних схем ухиляння від сплати податків; непрозорість податкового регулювання.
діяльність Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Держмитслужби щодо реалізації державної податкової політики є недостатньо узгодженою і ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин; корумпованість і каральний зміст податкових відносин; зростання податкового «тягаря» та заплутаність податкового
законодавства сприяє ухиленню від оподаткування та розширенню тіньового сектора економіки [3, с. 188].
502
Не менш важливим недоліком можна вважати те, що у рейтингу податкових систем Paying Taxes 2014, підготовленому Світовим банком спільно з PriceWaterhouseCoopers, Україна посіла 164-те місце із 189країн світу, має 28 податкових платежів [4, с. 285].
Цілий ряд недоліків, які були допущені при створенні системи оподаткування, призвели до того, що податки не можуть повноцінно виконувати свої основні функції, а саме фіскальну, соціальну та регулюючу. Сфера матеріального виробництва практично пригнічена податками, що приводить до скорочення оподатковуваних оборотів, а отже, до зменшення бюджетних надходжень. Що стосується податкового навантаження в Україні, то проблема його нерівномірного розподілу серед суб‘єктів господарювання є набагато серйознішою [5, с. 120].
Для реалізації пріоритетів розвитку податкової політки, необхідно здійснювати комплекс стимулюючих заходів, які передбачають: зниження податкового тиску, стимулювання інноваційної діяльності, сприяння розвитку малого підприємництва, підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, поліпшення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, декриміналізація податкового законодавства [6, с.270].
Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що: нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються; не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України
змушена знову й знову змінювати їх;в економічну систему України впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн, що не враховує особливостей нашої економіки.
Розв'язання існуючих проблем податкової системи України має відбуватися через послідовну реалізацію стратегічних цілей реформування податкової системи України, а саме: підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;детінізаціядоходів підприємців і населення; необхідна поступова лібералізації податкової політики в напрямі зменшення податкових ставок і надання податкових пільг за основними податками в Україні; легалізація тіньового сектору; активізація інвестиційних процесів в економіці; розробка простих і зрозумілих податкових норм для суб'єктів господарювання; скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків і держави на їх адміністрування; адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС; створення умов для реалізації принципу соціальної справедливості у оподаткування; забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження; забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі; автоматизація процесів оподаткування з використанням сучасних технологій.
Отже, виходячи з дослідження сутності проблем і стратегічних цілей реформування податкової політики України, виникає необхідність удосконалення податкової політики України за такими напрямами:
503
підвищення ефективності системи адміністрування; вдосконалення Податкового кодексу України; детінізація економіки та боротьба з корупцією в системі адміністрування податків шляхом посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та корупцію у системі держаних органів влади; реформування спрощеної системи.
Список використаних джерел:
1.Василевська Г.В. Податкова політика у регулюванні економічного зростання / Г.В. Василевська // Фінанси України. – 2012. – ғ 2. – С. 39-43.
2.Податковий кодекс України от 02.12.2010 року ғ 2755-VI [Електронний ресурс]. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/ed20120612
3.Шкарупа, О.В. Аналіз проблем та напрямків удосконалення системи оподаткування в Україні / О. В. Шкарупа, А.В. Романченко // Механізм регулювання економіки. – 2010. – ғ1. – С. 185-191.
4.Якимчук Л.М.Вибір оптимальних принципів оподаткування та зменшення податкового навантаження як передумова створення ефективної податкової системи / Л.М. Якимчук, В.М. Чубай // Науковий вісник НЛТУ України: збірник науково-технічних праць. – 2011. – Вип. 21.7. – С. 283-287.
5.Артеменко Ю.А., Вертелецька Я.Ю. Проблеми реформування податкової системи України / Ю.А. Артеменко //Економіка і регіон. – 2012. – No2(17). – С.119-121.
6. Новосельська Л.І. Переваги та недоліки Податкового Кодексу України / Л.І. Новосельська // Економіка планування і управління галузі. –
2012. – ғ 6. – С. 269-272.
Олена Моросюк, Світлана Григорович Науковий керівник: Підлісна О.І., ст. викл.
Національний університет ДПС України
ФІНАНСОВА СТАБІЛІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ
Стабільне фінансове становище держави є об'єктивною умовою її економічного розвитку і зростання суспільного добробуту. У цьому сьогодні нема потреби нікого переконувати. Це стало зрозумілим як переважній більшості вчених, політичних і громадських діячів, так і широким верствам населення.
Якщо в держав і протягом тривалого часу немає фінансової стабільності, то настає деградація виробничих відносин, суспільної свідомості, а майбутнє стає невизначеним. Відсутність фінансової стабілізації і, як наслідок, чергові сплески кризових явищ тяжко б'ють по добробуту населення, бо втрати через прорахунки у фінансовій політиці несуть широкі маси населення, насамперед найбідніші його верстви. Є підстави стверджувати, що зубожіла, притиснена нестатками в результаті інфляційної хвилі людина – поганий працівник і недобросовісний громадянин.
504
Проблема нестабільності фінансової системи України має досить специфічні характеристики. З одного боку, кризові явища пов‘язані з моделлю економічного розвитку держави та можливостями здійснення відчутних економічних реформ, з іншого – нестабільність характеризується проблемами внутрішньої та зовнішньої боргової залежності країни.
Проблеми стабілізації і оздоровлення фінансової системи України – це зараз найбільш актуальні для держави питання. Мета стабілізації – створити реальні стартові передумови структурної перебудови економіки, відновлення інвестиційного процесу, мобілізації через становлення фінансового ринку та інших фінансових інституцій відповідних фінансових ресурсів.
Чимало науковців присвятили свою увагу дослідженню стану та розвитку фінансової системи. Серед них варто виділити А.С. Криклія, А.І. Даниленко, А. Крилову, Б.А. Карпінського, О.В. Герасименко та інших. Саме ці автори зосереджували свою увагу на основах збалансованості фінансової системи держави, на проблемах фінансової політики України.
Приступаючи до розгляду даної проблеми, варто розглянути значення такого питання як фінансова система.
У вузькому значенні фінансова система – це сукупність відокремлених, але взаємопов‘язаних між собою сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, відповідну систему фінансових органів та інститутів [1]. Таким чином, фінансова система, як будь-яка система, являє собою перш за все комплекс взаємопов‘язаних елементів, що мають однорідні характеристики [2].
Сьогодні являється незаперечною думка про те, що країни, які мають розвиненішу фінансову систему, темп економічного зростання являється високим. Фінансові системи допомагають мобілізувати заощадження, розподіляють інвестиційні ресурси, забезпечують страхування, сприяють посиленню корпоративного контролю в країні. Через фінансові системи збирають і обробляють інформацію про інвесторів, інвестиційні проекти. Це дає змогу ефективно розподіляти кошти, здійснювати нагляд і корпоративний контроль за розподіленими коштами [3].
Центральною проблемою теперішнього часу і майбутньої фінансової стабілізації в Україні залишається інфляція. Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн провести політику, направлену на зміцнення національної валюти. Значна увага завжди приділялася державою регулюванню грошової маси. Антиінфляційна політика нараховує багатий асортимент самих різних грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів, програм стабілізації і дій по регулюванню і розподілу прибутків, але ціна інші заходи так чи інакше продовжують дестабілізувати ситуацію у середині країни. Серед основних проблем, яка породжує такі явища є тіньова економіка. Вона приховує справжній фінансовий стан багатьох підприємств, до нього варто віднести незахищеність прав інвесторів на ринку фінансових послуг, повільні темпи ринкових перетворень реального сектору. Українська економіка
505
характеризується невизначеністю моделі розвитку фінансової системи, недостатній рівень капіталізації інститутів фінансової системи, низька якість і конкурентноспроможність фінансових послуг, відсутність консолідованого нагляду за фінансовими установами [3].
Оцінюючи характер антиінфляційної політики, можна виділити в ній три загальних підходи. У рамках першого (що пропонується прихильниками сучасного кейнсіанства) передбачається активна бюджетна політика – маневрування державними витратами і податками з метою впливу на платоспроможний попит: держава обмежує свої витрати і підвищує податки. У результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Однак одночасно може статися спад інвестицій і виробництва, що може привести до застою і навіть до явищ, зворотних спочатку поставлених цілей, розвинутися безробіття.
Бюджетна політика проводиться і для розширення попиту в умовах спаду.При недостатньому попиті здійснюються програми державних капіталовкладень і інших витрат (навіть в умовах значного бюджетного дефіциту), знижуються податки. Вважається, що таким чином розширяється попит на споживчі товари і послуги.
Однак стимулювання попиту бюджетними коштами, як показав досвід багатьох країн в 60-70-ті роки, може посилювати інфляцію. До того ж великий бюджетний дефіцит обмежує урядові можливості маневрувати податками і витратами.
Другий підхід рекомендується авторами-прихильниками монетаризму в економічній теорії. На перший план висувається грошово-кредитне регулювання, непрямо і гнучко що впливає на економічну ситуацію. Цей вигляд регулювання проводиться непідконтрольним уряду центральним банком, який визначає емісію, змінює кількість грошей в звертанні і ставки позикового процента. Прихильники цього підходу вважають, що державу повинно провести дефляційні заходи для обмеження платоспроможного попиту, оскільки стимулювання економічного зростання і штучна підтримка зайнятості шляхом зниження природного рівня безробіття веде до втрати контролю над інфляцією.
Необхідно зазначити, що комбінація різних способів придушення інфляції залежить від конкретних економічних умов тієї або іншої країни. Становлення ринку в Україні, зокрема, в значній мірі, залежить від інтенсивності інфляційних процесів. Боротьба ж з цим був методами тотального або значного адміністративного контролю над цінами і прибутками, як це практикувалося раніше, без усунення їх причин, негативно позначається на розвитку ринкових відносин і стабільності економіки [4, c. 6-9].
В Україні досі не прийнято законодавчого акта, яким окреслено було би дії, взаємозв'язок, узгодженість і розвиток бюджетної, податкової й валютної політики як підсистем єдиної фінансової політики. Формування бюджетної, податкової та валютної політики відбувається як окремо взятих підсистем. Відповідно до цього розробляються окремі законодавчі акти та механізми їх реалізації, які не рідко суперечать один одному, що не сприяє загальному
506
фінансово-економічному піднесенню. Реалізацією окремих підсистем фінансової політики займаються практично відособлені підрозділи та структури органів управління діючої фінансової системи. Управління фінансовими ресурсами дуже складне, зокрема на рівні районів, міст та областей, і потребує радикальних змін у структурі фінансової системи та державній фінансовій політиці.
Фінансова політика повинна мати імперативний, обов'язковий характер, що зумовлюється змістом фінансів та їх місцем у системі суспільноекономічних відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики треба виконувати своєчасно, якісно та в повному обсязі. В іншому разі досягти фінансової стабілізації та прогресу в економічному розвитку неможливо [5, c. 158-161].
Основними напрямками фінансової політики, вважаємо, мають бути:
жорстка економія бюджетних витрат шляхом посилення постатейного контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;
впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров'я, культури, підготовника дрів та інших витрат;
фінансування з бюджету тільки піддержавні програми та державне замовлення;
розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
розширення кола учасників ринку державних цінних паперів з метою збільшення не емісійних джерел покриття дефіциту бюджету;
розв‘язання питання погашення заборгованості із заробітної плати в бюджетній сфері й інших соціальних виплатах;
завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населеннюдоїхфактичноївартості;
Таким чином, для фінансової стабілізації економіки України головна увага має бути приділена прискоренню структурних, у тому числі банківської, реформ, які забезпечують стале економічне зростання, що нейтралізує таким чином зростання курсу гривні при діючому продажі валюти. Національний банк вбачає перспективним підвищувати свій внесок у розширення доходної бази бюджету не за рахунок інфляційного роздмухування номінальної величини ВВП, а за рахунок забезпечення сталого зростання його реальної величини. Для цього потрібно посилити увагу до:
Подальшого збільшення рівня монетизації економіки; Підвищення кредитної активності;
Мобілізації платоспроможного попиту через подальше залучення депозитів населення і підприємств;
Збільшення попиту на стабільну гривню.
Список використаних джерел:
1. Опарін В. Фінанси: (Загальна теорія): Навч. посібник/ Валерій Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. – 2-е вид., доп. і
перероб.. – К.: КНЕУ, 2003. – 238 с.
507
2.Фінанси: курс для фінансистів : навч. посіб./ За ред. В.І. Оспішева. –
К.: Знання, 2008. – 567 с.
3.Крилова Анна. Фінансовий сектор України: сьогодні й завтра /Анна Крилова // Вісник НБУ. – 2007. – грудень. – С. 36-39
4.Василик О. Фінансова стабілізація як фактор економічного зростання//Фінанси України. – 2004. – ғ 12. – C. 5-11
5.Стеців Л. Фінанси: Навчальний посібник/ Леся Стеців, Оксана Копилюк. – К.: Знання , 2007. – 235 с.
Наталія Москальчук Науковий керівник: Маршук Л.М., асист.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУБЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
В сучасних умовах, успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов‘язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від налагодженої бюджетної системи залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, соціальний рівень життя у державі.
Економічний зміст бюджетної системи розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Ключовим елементом бюджетної системи держави є бюджети різних рівнів, які виступають дієвим інструментом впливу на розвиток національної економіки. З їх допомогою держава здійснює розподіл і перерозподіл частини вартості ВВП, створеного як на рівні національної економіки, так і регіональному рівні за певний проміжок часу, і таким чином змінює структуру виробництва, впливає на результати діяльності суб‘єктів господарювання, здійснює соціальні перетворення [1].
У науковій літературі проблемам формування та перспективам розвитку бюджетної системи України присвячено праці багатьох вчених, таких як С.О. Булгакова, О.Д. Василик, В.Г. Дем‘янишин, О.П. Кириленко, Л.Є. Клець, В.П. Кудряшов, І.О. Луніна, О.Р. Романенко, В.М. Федосов, Л.В. Фещенко, С.І. Юрій та ін. Цінність досліджень вищезазначених науковців є вагомою, однак, загалом бюджетна система України залишається недостатньо вивченою, що обумовлює вибір теми роботи.
Метоюданого дослідження є: обґрунтування теоретичних аспектів функціонування бюджетної політики країни, дослідження практики пріоритетів формування та визначення засад удосконалення та перспектив розвитку бюджетної політики держави.
Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
508
На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.
Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:
постійне недостатнє внесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуванням окремих видів видатків;
відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;
послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;
неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості щодо використання коштів та майна;
відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.
Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення бюджетного процесу, який би відображав конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань та включав широке коло дієвих важелів за допомогою яких держава здійснюватиме розподільчі й перерозподільчі функції [2, с. 162].
На нашу думку, д ля вдосконалення функціонування бюджетної системи в Україні, необхідно здійснити наступне:
уточнити нині діючі процедури підготовки та прийняття бюджету; встановити процес утворення зобов'язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері;
контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов'язань уряду;
чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.
Особливо слід наголосити на необхідності встановлення жорстких заходів відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Щодо розпорядників бюджетних коштів, які порушують бюджетне законодавство, доцільно застосовувати такі санкції:
призупинення повноважень за асигнуваннями або управління доходами чи видатками;
509
запровадження обмеження щодо використання бюджетних рахунків, скасування або призупинення бюджетних асигнувань для відшкодування незаконно витрачених коштів або вимоги їх відшкодування.
Урегулювання проблеми відповідальності учасників бюджетного процесу за повне та своєчасне фінансування, цільове використання бюджетних коштів, своєчасне повернення бюджетних позичок сприятиме підвищенню ефективності бюджетного процесу, оздоровленню державних фінансів.
У загальному ефективне функціонування бюджетної системи України можливе за умови її поступового розвитку та приведення у відповідність до стратегічних завдань соціально-економічного розвитку суспільства Серед найважливіших напрямів розвитку цієї системи виділимо наступні:
поступову передачу бюджетного навантаження з державного бюджету на місцеві, що сприятиме розширенню фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, децентралізації влади, розширенню демократичних засад в управлінні суспільством;
у кожній ланці бюджетної системи виконання будь-якого повноваження повинно бути забезпечено необхідним обсягом бюджетних коштів, незважаючи на те, чи воно є власним, чи делегованим;
мінімізацію залежності всіх ланок місцевих бюджетів від державного, застосування прозорих методів міжбюджетних відносин;
запровадження практики стратегічного прогнозування та стратегічного менеджменту у кожній ланці бюджетної системи з використанням новітніх прогресивних технологій, методів і моделей [3 с.58].
За допомогою бюджетної системи як об‘єктивного економічного явища можна у теоретичному й практичному аспектах характеризувати бюджетні відносини відповідно до рівня управління, адміністративно-територіального поділу країни та функцій, повноважень і завдань, які вирішуються на кожному з цих рівнів [1].
Отже, можна констатувати, що для розвитку та ефективного функціонування бюджетної системи в Україні, необхідно уточнити діючі процедури підготовки та прийняття бюджету, встановити процес утворення зобов‘язань за платежами до бюджету та їх погашення так, щоб не припускати утворення заборгованості в бюджетній сфері, контролювати максимальний рівень державного боргу та гарантійних зобов‘язань уряду, чітко визначити відповідальність розпорядників бюджетних коштів на всіх рівнях.
Список використаних джерел:
1.Бюджетний Кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2542-14
2.Кушинова Н.Г. Стратегічні напрями розвитку бюджетної системи України / Н.Г. Крушинова // Сталий розвиток економіки. – 2013. – С.160-163.
510