зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

глобальними економічними процесами і глобальними викликами. Виразно виявились і суперечливо переплелись позитивні та негативні тенденції інаслідки глобалізації і зокрема глобалізації економічної. Завершується перехідвід однополюсної системи управління світовим порядком до багатополюсної.Наростає суперництво і конкуренція між США, Японією, ЄвропейськимСоюзом, країнами БРІКС. Загострилась боротьба за світове лідерство.Наростають глобальні ризики розвитку національних фінансових систем.Знижується світова економічна стійкість. Наростає невизначеність у майбутніх економічних процесах. Посилюються об‘єктивні обмеження у доступі доосновних ресурсів, зокрема води, енергії, продовольства, що обумовлює загострення боротьби за контроль над ними, світову нестабільність, регіональні та субрегіональні конфлікти.

За процесів які розгортаються у світі, глобальні фактори чинять вирішальний вплив на економічну та фінансову систему України. В умовах посилення нестабільності цін та попиту на зовнішніх ринках спостерігається тенденція до скорочення доходів України від основних експортних галузей економіки, зокрема металургійної, хімічної тощо. Має місце тенденція до скорочення темпів росту ВВП країни та основних галузей економіки. Ростуть труднощі із виконанням бюджету, знову росте його дефіцит. Зростають державні та корпоративні запозичення, борг країни. Зростає дефіцит Пенсійного фонду України. Зменшуються інвестиційні можливості країни. Скорочуються золотовалютні резерви. Має місце значний дефіцит зовнішньої торгівлі.

Тому проблема розвитку фінансового механізму в Україні є першочерговою. Забезпечення сталого соціально – економічного розвитку економіки тісно пов‘язано з ефективним використанням інструментів і методів фінансового механізму, за допомогою яких здійснюються розподільні та перерозподільні відносини, утворюються доходи суб'єктів економічної діяльності і відповідні фонди грошових коштів. При цьому функціонування фінансового механізму ґрунтується на організаційноправових положеннях та фінансовій інформації, які забезпечують практичне використання фінансів для досягнення визначених цілей і завдань.

Складовими фінансового механізму є бюджетний, податковий і кредитний механізми.

Бюджетний механізм охоплює методи прямої і непрямої підтримки сталого розвитку економіки, яка здійснюється всіма ланками бюджетної системи. На забезпечення стійкості бюджетної системи впливають неврегульованість фінансових відносин, незбалансованість валютної політики, високий рівень інфляції, нестача фінансових ресурсів [1, с.136].

Податковий механізм дії через наступні важелі: спеціальні податкові режими, податкові пільги, податкові канікули, спрощені правила ведення податкового обліку, спрощені форми податкових декларацій по окремих податках і зборах. У рейтингу «Ведення бізнесу 2013» за субіндексом «Сплата податків» Україна посіла лише 165 місце із 185 країн [3]. Для податкового механізму України характерне зростання його фіскальної

531

спрямованості, недосконалості податкового законодавства, нерівномірність податкового навантаження та розподілу грошових коштів за рахунок стимулюючих пільг, неузгодженість податкового і бухгалтерського обліку фінансових результатів підприємств.

Кредитний механізм через прояв функцій кредиту впливає на діяльність суб‘єктів господарювання, економіку регіону та країни в цілому. Залишаються невирішені наступні проблеми: зростання частки проблемних і сумнівних кредитів у кредитному портфелі вітчизняних банків, складність отримання кредитів для суб‘єктів господарювання через їх високу вартість та ризики, відмова від кредитування виробництва інноваційної продукції через високий ступінь ризику. За умов вирішення вказаних проблем банківські кредити можуть стати вагомим джерелом фінансування виробничої діяльності суб‘єктів господарювання.

Основними заходами підвищення ефективності фінансового механізму є: удосконалення діючих механізмів фінансування державних програм розвитку промисловості, підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування, поєднання бюджетного та приватного фінансування інвестиційних проектів, реалізації регулюючої функції податків, розподілу податкового навантаження, стимулювання виробничого потенціалу та залучення інвестицій, пільгове кредитування інноваційних проектів комерційними банками.

Список використаних джерел:

1.Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики):моногр. / О.М.Ковалюк. –Львів:Видавничий центр Львівського національного університету ім. І.Франка, 2012. – 396с.

2.Костирко Л.А. Фінансовий механізм сталого розвитку

підприємств:стратегічні орієнтири, системи забезпечення, адаптація. – Луганськ, Вид-во «Ноулідж», 2012. – 474с.

3. Місце України за рейтингом «Ведення бізнесу 2013»; інформаційноаналітичні матеріали / Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.- [Електронний ресурс] – Режим доступу: htpp://www.me.gov. ua/control/uk/publish/

Роман Рябчук Науковий керівник: Далєвська Т. А., асист.

Вінницький торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

В умовах існування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом формування доходів держави є податки.

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх побудови та стягнення.

532

Складність сучасної податкової системи є її висока динамічність, яка потребує постійної уваги контрольних служб підприємства, що несуть основну відповідальність за фінансові результати діяльності будь-якого комерційного підприємства.

Нестабільність податкової політики, невизначеність початкових взаємовідносин підприємств із державою, внесення змін і доповнень до законів та інструкцій протягом фінансового року, що з погляду загальних принципів ринкової економіки не допустиме, є головною проблемою податкових взаємовідносин підприємств із державою. Це ускладнює виробниче планування і розвиток, робить непередбачуваним інвестування, і в результаті дезорганізує підприємництво.

Під податковою політикою відносно підприємств розуміються використовувані державою податкові важелі, що стимулюють інвестиційну діяльність, яка сприяє зростанню продуктивності праці та фонду споживання.

Податки – це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб, які забезпечують фінансування державних витрат

[1, c. 125]

Система оподаткування базується на таких принципах:загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом, недопущення будьяких проявів податкової дискримінації;невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно; фіскальна достатність;соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування;стабільність;рівномірність та зручність сплати;єдиний підхід до встановлення податків та зборів[2].

Обов'язкові платежі можуть здійснюватись у формах: податків, плати за ресурси, цільових відрахувань та зборів.

Таблиця 1

Динаміка податкових надходжень і їх частка у структурі податкових надходжень зведеного бюджету України

	2012 р.			2013 р.			2014 р.			2013 рік проти 2012 року
Показники										Абсолютний	Темп
	млн. грн.		%	млн. грн.		%	млн. грн.		%	приріст,	приросту,
										млн. грн.	%
Податок на
прибуток	55793,0		15,5	54993,8		15,5	40201,5		10,9	-14 792	-26,9
підприємств
Акцизний
податок з
вироблених
в Україні	28660,9		7,9	27721,3		7,8	28244,2		7,7	523	1,9
підакцизних
товарів
(продукції)

533

Податок на
додану	138826,8	38,5	128269,3	36,2	139024,3	37,8	10 755	8,4
вартість
Всьогоподат
кових	360567,2	100	353968,1	100	367511,9	100	13 544	3,8
надходжень

Суспільне призначення податків виявляється у двох функціях: фіскальній; регулюючій.

Застосовуючи податки, держава вилучає у підприємств та населення частину їхніх доходів на свою користь. Реалізація фіскальної функції податків, пов'язаної з формуванням дохідної частини державного бюджету, забезпечує перерозподіл національного доходу і створює умови для ефективного державного управління.

Регулююча функція податків проявляється через вплив державного податкового механізму на процеси виробництва й обігу, стимулювання чи уповільнення їхніх темпів, збільшення чи зменшення накопичення капіталу, впливає на зростання чи зниження платоспроможного попиту населення.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави.

В Україні підприємства сплачують такі види податків, до основних належать:

податок на прибуток підприємств – 18%; податок на додану вартість;

акцизний податок[4, c. 200]

У табл. 1 наведено динаміку податкових надходжень.

По даних табл. 1 ми бачимо що податок на прибуток у 2014 році становить 40201,5 млн. грн., що на 26,9 % менше ніж у 2013 р., це пояснюється тим що в країні склалася складна економічна ситуація.

Обсяг надходжень акцизного податкуз вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) збільшився на 7,7 млн. грн. з попереднім роком.

Найбільший темп приросту податку на додану вартість (8,4%), що в абсолютному відношенні становить 10,755 млн. грн., це свідчить про те, що в Україні переважає непряме оподаткування, адже частка ПДВ в податкових надходження складає 37,8%[3].

Отже система оподаткування підприємств в Україні є складна і своєрідна. В Україні переважає непряме оподаткування підприємств, тоді як у більшості розвинених країн світу переважає пряме оподаткування. Пряме оподаткування потребує складного механізму стягування податків, ведення бухгалтерського обліку і звітності, а також пов'язані з можливістю ухилення від сплати податків через недосконалість фінансового контролю і наявність комерційної таємниці. А непряме податки визначаються розміром

534

споживання а також знімають напругу в міжрегіональному розподілі доходів, оскільки споживання більш-менш рівномірне в територіальному розрізі.

Список використаних джерел:

1.Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств : навч. посібник [для самост. вивч. дисципліни]. / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. - 3-тє вид., виправл. і доп. – К. : Знання-Прес, 2009. – 299 с. – ISBN 978-966- 311-073-8.

2.Податковий кодекс України – електронний ресурс – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T102755.html

3.Сайт Державної казначейської служби України – http://www.treasury.gov.ua/main/uk/doccatalog/list?currDir=146477

4.Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 460 с.

Ірина Сабаш Науковий керівник: Маршук Л.М., асист.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПЛАНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ БЮДЖЕТНИХ ВИДАТКІВ

Державний бюджет – це невід'ємний атрибут кожноїкраїни та важливий інструмент реалізації економічної та соціальної політики держави. Сьогодні особливої актуальності набуває проблема побудови досконалої та ефективної системи формування дохідної та видаткової частини державного бюджету, враховуючи їх структуру, для ефективного розвитку національної економіки.

Планування ефективної системи бюджетних видатків у своїх роботах досліджували такі вітчизняні вчені як В. Базилевича, О. Василика, В. Гейця, В. Федосова, І. Запатріної, К. Павлюк, І. Чугунова та багатоінших.

За Бюджетним кодексом видатки бюджету – це «... кошти, спрямовані на здійсненняпрограм та заходів, передбаченихвідповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; наданнякредитів з бюджету; розміщеннябюджетнихкоштів на депозитах; придбання ціннихпаперів; повернення надмірусплачених до бюджету сумподатків і зборів (обов‘язковихплатежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування» [1].

Процес вироблення рішень щодо розподілу бюджетних коштів традиційно є одним і знайважливіших елементів бюджетного процесу будьякої країни, від якого у значній мірі залежить ефективність використання фінансових ресурсів уряду. Ефективність виконання видаткової частини Державного бюджету України відіграє важливу роль у економічному розвитку держави.

Так, видатки державного бюджету на 2015р.плануються на рівні 527,2 млрд. грн.– це на 19,4% або на 85,6 млрд. грн.більше, ніж у 2014 році. Згідно з урядовим проектом бюджету 2/3 цих видатків заплановано на потребио борони (16,2%), обслуговування боргу (18,4%), соціальні міжбюджетні

535

трансферти та фінансування дефіциту Пенсійного фонду (27,8%). Джерело справжньоїекономії – видатки на підтримку економіки (в першу чергу вугільної галузі). Скорочення інших статей переважно технічне: особливості класифікації та передача повноважень на місцевий рівень. Скорочення не реформованихсоціальних видатків, попри чисельні обмеження та «замороження», не спостерігається.

«Військові» видатки та видатки на «силовиків» перевищать 5,3% ВВП Відбулося значне збільшеннявидатків на оборону та охорону правопорядку до 82,9 млрд.грн. в 2015 році (63 млрд. грн. у 2014 р.) З них 44,1 млрд.грн. (+ 15,6 млрд.грн.) – це видатки саме наоборону, інші – Нацгвардія, СБУ та

МВД. На додаток,	на	закупівлю техніки	та	озброєння	передбачено
6,0 млрд.грн. держгарантій.
Так, у бюджеті	2015	року передбачено	2,6	млрд.грн.	на підтримку

військовослужбовців та біженців. З них половина – компенсація заробітної плати призовникам, 0,5 млрд.грн. – вирішення питання біженців, ще 1,5 млрд.грн. – відновлення інфраструктури Сходу України. Загалом, такі видатки в 2015 році мають становити 5,3% ВВП, або більше ніж 250 млн.грн.щодня. Крім того, на цілі, пов‘язані з АТО.

Видатки на оплату праці з державного бюджету зростають на 1/5 до 58,4 млрд. грн. Цезростанняобумовлене в першу чергу ростом зарплат у сфері оборони та правопорядку. Інша частиназалишається практично незмінною. Видатки на оплату праці в секторі загальнодержавних функцій становитимуть 7,1 млрд.грн., що лише на 0,1 млрд.грн. менше від запланованого на 2014 рік.

Згідно з прийнятою редакцією соціальні стандарти та гарантії (соціальна допомога, мінімальна пенсія, мінімальна зарплата) протягом 2015 року залишаються на рівні 2014 року і зростуть лише в грудні. Крім того, у проекті бюджету2015р. пропонують призупинити дію кількох десятків положень, що регулюють надання допомоги та пільг, які призначають за соціальним та професійним статусом.

План видатків державного бюджету на 2015р. на соціальне забезпеченнязростає на 12,3% до 97,7 млрд. грн. через збільшення дефіцитуПенсійного фонду та програми забезпечення житлом військовослужбовців. Зростуть і міжбюджетнітрансферти на фінансування соціальної допомоги та пільг на 0,9 млрд.грн. до 55,8 млрд.грн. у тому числі через необхідність підтримки біженців.

ДефіцитПенсійного фонду булозбільшеномайже на 1/3 до 28,8 млрд. грн. Ще 61,9 млрд.грн. підуть на фінансування пенсій за спеціальними пенсійними програмами – це пільгові пенсії (в тому числі депутатам, держслужбовцям, військовим, суддямтощо), які більші за «звичайні».

Значну економіюкоштів уряд продовжує отримувати через відмову підтримувати окремі сектори економіки: відповідні видатки скоротилися на 18,1% до 32,0 млрд. грн. Це, зокрема, стосується підтримки аграрного сектору та вугільної промисловості. Видатки на підтримку вугільної промисловості, що останній час становили близько 1% ВВП щорічно, скорочені до 1,2 млрд. грн. (11 млрд. грн. у 2014 році), з них 0,3 млрд.грн.

536

перекладено на плечі місцевихорганіввлади. Ці видатки йдуть не на пряму підтримку витрат підприємств, а на їхню підготовку до ліквідації. Видатки на підтримку реального сектору могли б бути меншими, якби не виконання зобов‘язань за державними гарантіями, що становлять 59,8% відповідних видатків. Майже не залишилося місця для справжніх видатків розвитку. Хоча видатки розвитку на 2015 рік заплановані в обсязі 39,5 млрд. грн.[3]

Проаналізувавши заплановані видатки на 2015 рік можна зробити такі висновки: порівняно з видатками за попередній рік значно зменшилися видатки на економічну діяльність – на 50,5 %. Скоротилися видатки на охорону здоров‘я (26,6 %), освіту (19,4 %), соціальний захист та соціальне забезпечення (13,8 %), житлово-комунальне господарство (13,4 %), духовний та фізичний розвиток (12,6 %), загальнодержавні функції (6,5 %) та охорону навколишнього природного середовища (2,4 %).

Військові видатки та видатки на обслуговування боргу зростають з великою швидкістю, в той час як соціальні зобов‘язання уряду є негнучкими. Навіть в умовах необхідності тотальної економії уряд не зміг провести низку норм щодо обмеження видатків соціального характеру (таких, наприклад, як обмеження пільгового проїзду школярам, відмови від індексації заробітних плат та пенсій, зміни порядку оплати працібюджетників). У результаті чого зовсім не залишається фіскального простору набільш продуктивні видатки, наприклад, на створення інфраструктури. Замість реформ, які потребують часу задля скорочення соціального навантаження, уряд вдається до ситуативнихскорочень. Це несе низку ризиків як щодо ефективності видатків, так і щодо можливості неочікуваного розбалансування бюджету вже в найближчому майбутньому. Прийнятим бюджетом передбачено низку видатків на реалізацію проекту модернізації державнихфінансів, проведення медичної реформи та впровадження адміністративної реформи.

Список використаних джерел:

1.Бюджетний Кодекс України. – К., 2011.

2.Закон України Про Державний бюджет України на 2015 рік

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/ show/4282-vi.

3. Центр соціально-економічних досліджень: CASE Україна. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.caseukraine.com.ua/index.php

Денис Семенюк Науковий керівник: Чубатюк В.М., к.т.н., доц.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ НЕПОДАТКОВИМИ ДОХОДАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

На фоні бюджетної та податкової реформ проблеми формування і управління неподатковими доходами місцевих бюджетів в Україні в цілому відійшли на другий план. В той же час для активізації усіх наявних у держави

537

і адміністративно-територіальних одиниць ресурсів особлива увага має бути приділена саме управлінню власними доходними джерелами, якими є неподаткові доходи.

Проблеми формування неподаткових доходів місцевих бюджетів набули великого теоретичного та практичного значення в наш час. Зокрема, серед учених-економістів необхідно відзначити праці Л. Большової, О. Іванова, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Луніної, С. Мішиної, Ю. Пасічника, В. Федосова, С. Юрія та інших. Однак, окремі аспекти формування і управління неподатковими доходами місцевих бюджетів до цих пір залишаються малодослідженими та потребують подальших розробок.

Метою дослідження є поглиблення теоретичних і практичних аспектів формування доходів місцевих бюджетів за рахунок неподаткових надходжень, а також виявлення на цій основі напрямів удосконалення фінансового забезпечення місцевого самоврядування у частині акумуляції неподаткових доходів.

Неподаткові доходи бюджету – це фінансові ресурси, акумульовані до бюджету з неподаткових джерел та (або) із застосуванням неподаткового механізму адміністрування, сплата яких для економічних агентів передбачає пряме або опосередковане збільшення економічних вигод.

Неподаткові форми мобілізації фінансових ресурсів мають характерні риси, що відрізняють їх від податкових надходжень [1, с. 32]:

порядок встановлення, обчислення та стягнення регламентується комплексом нормативних документів, згідно з якими неподаткові доходи можуть носити обов'язковий і необов'язковий характер, стягуватися на добровільній і примусовій основі;

не визначені конкретні ставки, терміни сплати, пільги та інші податкові елементи;

значне цільове спрямування використання надходжень, закріплене в правових актах з порядку обчислення і стягнення кожного конкретного платежу;

немає жорсткого планування. На практиці планування неподаткових доходів здійснюється, виходячи з фактичних надходжень за попередні періоди з урахуванням динаміки, темпів інфляції і змін в законодавстві.

У групу неподаткових доходів включаються досить різнорідні платежі, отримання яких бюджетом відповідного рівня має різні підстави. Усіх їх об‘єднує той факт, що вони не є податками.

Наразі склад неподаткових доходів в Україні визначається Наказом Міністерства фінансів України «Про бюджетну класифікацію» від 14.01.2011 р ғ11, відповідно до якого до неподаткових доходів належать [2]:

1)доходи від власності та підприємницької діяльності;

2)адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3)інші неподаткові надходження;

4)власні надходження бюджетних установ.

538

З метою визначення взаємозв'язків усередині системи неподаткових доходів і підвищення ефективності оцінки якості муніципального менеджменту у світовій практиці всі неподаткові надходження місцевого бюджету розділяють на три групи залежно від характеру участі муніципальної власності в утворенні неподаткових доходів [3, с. 120-121].

Перша група − доходи від використання об'єктів муніципальної власності: доходи від передачі майна в оренду, запоруку, довірче управління; прибуток, що припадає на частку в статутних капіталах товариств, дивіденди; частина прибутку муніципальних унітарних підприємств; доходи від надання платних послуг.

Друга група − доходи, що отримуються при реалізації об'єктів муніципальної власності: доходи від продажу майна.

Третя група − доходи, не залежні від використання об'єктів муніципальної власності: штрафи, адміністративні платежі; плата за користування водними об'єктами; плата за негативний вплив на довкілля; кошти, що отримуються у вигляді відсотків по залишках бюджетних коштів на рахунках в центральному банку та в кредитних організаціях; плата за користування бюджетними кредитами.

Вважаємо, що для збільшення доходної частини місцевих бюджетів необхідно розробити комплекс заходів щодо надходження неподаткових доходів, оскільки адміністративно-територіальні одиниці мають реальні можливості по мобілізації неподаткових доходів. Так, наприклад, збільшенню доходів від використання муніципального майна сприяє систематизація відомостей про його наявність і використання.

В зв‘язку з цим на муніципальному рівні необхідно реалізувати наступні заходи [4, с. 352]:

проведення інвентаризації майна, що знаходиться в муніципальній власності з метою виявлення невикористаного (безхазяйного) та встановлення напряму ефективного його використання;

визначення та затвердження переліку майна, що здається в оренду, з метою збільшення доходів, що отримуються у вигляді орендної плати або іншої плати за здачу в тимчасове володіння і користування;

виявлення невживаних необоротних активів бюджетних установ і вжиття відповідних заходів з їх продажу або здачі в оренду;

встановлення переліку майна, предмета передачі під заставу, в довірче управління і розрахунок обсягів доходів, що надходять до бюджету.

З метою мобілізації неподаткових доходів до бюджетів муніципальних утворень органам місцевого самоврядування слід постійно проводити перевірки, у тому числі і виїзні, з питань надання і використання земельних ділянок, правильності нарахування та сплати орендної плати за землю і муніципальне майно, зарахування коштів від оренди й продажу земельних ділянок і муніципального майна; здійснення контролю за передачею в суборенду земельних ділянок і муніципального майна.

Місцевим органам влади слід здійснювати суворий податковий та фінансовий контроль за діяльністю муніципальних унітарних підприємств:

539

1)регулярно оцінювати ефективність роботи муніципальних унітарних підприємств, а також розмір прибутку, що підлягає перерахуванню до місцевого бюджету за підсумками фінансово-господарської діяльності;

2)регулярно проводити ревізії та перевірки фінансово-господарської діяльності та своєчасно приймати рішення про доцільність їх подальшого функціонування.

Якісне управління муніципальною власністю, постійний контроль за ефективним її використанням є серйозним резервом поповнення доходів бюджетів адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, сформульовані пропозиції дозволять підвищити ефективність формування та управління неподатковими надходженнями місцевих бюджетів, підтримати збалансованість бюджетів територіальних утворень та зміцнити їх доходну базу.

Список використаних джерел:

1.Мишина С. В. Неналоговые формы мобилизации финансовых ресурсов в бюджеты муниципальных образований / С. В. Мишина // Бухгалтерский учет в бюджетных и некоммерческих организациях. – 2011. –

ғ13. – С. 32-35.

2.Про бюджетну класифікацію: Наказ Міністерства фінансів України від 14.01.2011 р. ғ11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.rada.gov.ua

3.Иванов А. В. Состав и классификация неналоговых доходов местных бюджетов / А. В. Иванов // Вестник Ивановского государственного энергетического университета. – 2011. – ғ1. – С. 118-121.

4.Большова Л. А. Условия формирования налоговых и неналоговых доходов местных бюджетов / Л. А. Большова // Вестник Чувашского университета. – 2008. – ғ4. – С. 347-353.

Дмитро Степчук Науковий керівник: Гатаулліна Е.І., асист.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРНЕТБАНКІНГУ В УКРАЇНІ

В даний мoмент часу все більше людей стають користувачами інтернетмережі. З кожним днем число інтернет-користувачів збільшується, тому важливим є розвиток інтернет-банкінгу.

Інтернет-банкінг – це прoстий і швидкий спосіб керувати своїми рахунками та розпоряджатися своїми коштами у будь-якій країні світу, за допомогою комп'ютера, підключеного до Інтернету[5].

ВУкраїні 90% банків пропoнують послугу дистанційного обслуговування, а кількість клієнтів, які виявили бажання підключитися до інтернет-банкінгу становить близько 46,5% від загальної кількості клієнтів.

540