зБІРНИК №2 ВАТРА КОНФЕРЕНЦІЯ (СЕКЦІЯ БО)

Питання щодо розвитку Інтернет-банкінгу в Україні висвітлювали у працях О. Дзюблюк, Е. Крол, В. Базилевич, Е. Уткін, І.Лютий, С. Науменкова, В. Міщенко, Р. Поппель, O. Чуб, Б. Голдстайн, Р.Тревенс. Попри постійні зміни, що впливають на банківську систему, необхідно постійно досліджувати, аналізувати та вивчати можливі проблеми та напрямки розвитку інтернет-банкінгу в Україні.

Дослідження проблем та напрямків використання інтернет-банкінгу в Україні, а також розглянути рівень його розвитку на сучасному етапі.

Інтернет-банку виник в Америці. Причинoю стали існуючі в США обмеження на відкриття банками філій в інших штатах. Переміщення клієнта тягне за собою негативні наслідки для обох сторін: банк втрачає клієнта, а клієнт втрачає всі привілеї та змушений доводити свoю платоспроможність знову. Саме тoму банкам довелося шукати варіанти надання послуг клієнтові, що знаходиться в іншому штаті чи країні [2].

Сучасні комунікації технології стають одним із способів ведення бізнесу, додатковою перевагою в конкурентній боротьбі [7].

Експерти вважають, що через декілька десятиліть всі країни будуть ділитися не по рівню доходу ВВП на душу населення, а по рівню інтернетизації. Тому в виграші будуть ті сфери життя, які швидше інших нададуть переваги інтернет мережі. Банкінг – не виключення.

Інтернет-банкінг – це додатковий канал обслуговування в банку, за допомогою якого ви можете дистанційно керувати своїми поточними та картковими рахунками, відкривати депозити, гасити кредити, здійснювати платежі та інші операції. Можна самостійно здійснювати більшість традиційних банківських операцій безперервно при наявності комп‘ютера, ноутбука або смартфона із підключенням до Інтернету [3].

Розвиток електронного банкінгу є необхідним для банку, тому що він спрощує виконання різних банківських операцій. Великим плюсом є те, що його впровадження не є затратним. Це дає можливість банку злегкістю впроваджувати сучасні технології. Саме розвитoк інтернет-банкінгу для населення говорить прo вихід банка на новий рівень «спілкування» з значно більшою кількістю клієнтів, який призводять до розвитку нових технологій.

Інтернет-банкінг зручний у використанні, тому що для користування ним не потрібно встановлювати спеціальних програм, а лише наявності браузера і виходу до Інтернету.

За дoпомого Інтернет-банкінгу можливе здійснення двох основних типів операцій – надання і отримання інформаційних та платіжних послуг.

В українських банках, які впровадили Інтернет-банкінг, переважають такі види Інтернет-послуг, як запит залишків за рахунком; грошові перекази; отримання виписок за рахунками; виставлення і сплата рахунків; оформлення депозиту; конвертація валюти; додаткові послуги по платіжним карткам.

Увесь цей спектр послуг представлений в ПриватБанку, Укрексімбанку, Укрсиббанку та Укрсоцбанку. Їм належить 90 % ринку дистанційних послуг, які дозволяють здійснювати будь-які платежі за бажанням клієнта. Промінвестбанк, Альфа-банк, ОТП-банк, Правекс-банк та ін. пропонують

541

обмежений пакет Інтернет-послуг (перевірка стану карткового й інших рахунків, отримання виписок із рахунків) [4].

Використання інтернет-банкінгу в Україні налічує ряд проблем, основними з яких є: незначне користування інтернет-банкінгом, забезпечення безпечної роботи в системі, можливість затримки платежів, збої в роботі системи, відсутність необхідної нормативної бази та неможливість здійснити оподаткування через Інтернет.

Пo даним GfkUkraine(Товариство споживчих досліджень), в першому кварталі 2014 року число українських інтернет-користувачів досягло 17,74 млн. людей. Із них близьо 10% є клієнтами інтернет-банінгу. Серед країн Центральної і Західної Європи Україна знаходиться на останньому місці по використаню інтернет- і дистанційних каналів комунікації з банками [5].

Населення України з недовірою ставиться до інновацій в сфері банківських пoслуг, тому що не виключається можливість шахрайства і махінацій. Ймовірність шахрайства при осoбистому приході в банк, все-таки нижча, ніж у системах дистанційного банкінгу.

На сьогоднішні день розслідувати злочини, пов‘язані з використання технології електронного банкінгу, досить складно. Дають про себе знати недостатній досвід співробітників правоохоронних органів щодо розкриття подібних злочинів, відсутність підготовки фахівців у галузі комп‘ютерних злочинів і увідсутність нормативної бази, яка б регулювала відповідальність за махінації з рахунками.

До послуг інтернет банкінга також належить кредитування через Інтернит. Система Iнтернет-кредитування надає Вам можливiсть економити свiй час i, не виходячи з офiсу або своєї оселi, отримати iнформацiю щодо можливостi надання кредиту безпосередньо Вам або Вашiй фiрмi. Для цього Вам необхiдно вибрати з наведеного нижче списку той вид кредитування, який Вас цiкавить, i заповнити анкету на сайті банка. Банк вивчить Вашу анкету i повiдомить про можливiсть надання кредиту за Вашими контактними координатами.

Важливою проблемою також є те , що жоден з вітчизняних банків не може надати послугу кредитування через Інтернет повноцінно. Тобто при оформленні кредиту через Інтернет клієнту все одно необхідно приходити в банк для здійснення ідентифікації. Але у такому випадку кредитування через Інтернет взагалі втрачає свій сенс. Причиною цього є недосконале законодавство та відсутність технології цифрового підпису, що давало б можливість ідентифікації особи, яка зайшла на сайт, на відстані.

Для нормального та повноцінного функціонування системи інтернетплатежів в Україні необхідно запровадити систему цифрових підписів, які дадуть змогу ідентифікувати особу на віддалі. Слід зазначити, що цифровий підпис має видаватися одночасно з паспортом та ідентифікаційним кодом і ця процедура повинна бути обов'язковою. Незважаючи на труднощі з впровадженням інтєрнет-технологій у банківській сфері, з кожним днем кількість бажаючих зайняти свій сегмент ринку банківських інтєрнеттехнологій збільшується [1].

542

Інтернет-банкінг для України є одним з найбільш перспективних ринків розвитку банківської системи. Інтернет-банки надають майже весь звичайний пакет послуг, які надаються в звичайних банках. Важливо дослідити проблеми та напрямки розвитку Інтернет-банкінгу в Україні для ефективнішого функціонування банківської системи в цілому.

Список використаних джерел:

1.Михайлюк Г.О. Розвиток Інтернет-банінгу як нетрадиційної банківської операції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rusnauka.com/1_KAND_2010/Pravo/9_57264. doc.htm

2.Мошенец Е. Глубоко копают/Е. Мошенец//Инвестгазета-2013 – ғ25

с. 18-19

3.О. Ю. Лісняк /Інтернет-банкінг як перспективний напрям розвитку ринку фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1217

4.Плюсы и минусы украинского интернет-банкинга [Електронний ресурс]: http://www.unicredit.com.ua/remote/view/4/

5.Трохименко В.І. Розвиток дистанційного обслуговування // Економіка і держава – 2014.– ғ5.– с. 76-80.

Вікторія Стратійчук Науковий керівник: Гатаулліна Е.І., асист.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АНАЛІЗ ВПЛИВУ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ МВФ НА КОЛИВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах економіка України знаходиться у вкрай важкому становищі, що є наслідком геополітичної нестабільності в країні, системної кризи в економіці, політиці, духовному житті України. В таких умовах країна стикнулася із наслідками глибокої системної кризи: дефіцитом бюджету, коливанням валютного курсу, зростанню інфляції, від‘ємним платіжним балансом. За умов недостатності коштів у державному бюджеті Україна була вимушена звертатися за позиками до міжнародної кредитної організації – Міжнародного валютного фонду. Надання кредитів МВФ має значний вплив на стан економіки України. При надходженні кредитних ресурсів на монетарний ринок України її національна грошова одиниця знецінюється по відношенню до вартості долара США.

Дослідженням проблеми коливання валютного курсу в Україні, залежно від кредитних позик МВФ займалися такі науковці: Колосова В.П., Балік І.М., Димчин М.О., Гришина Л.О., Карась П.М., Гузь М. М., А.Філіпенко, Шатковська А.О., Груглик С.В., Балаян А., Борисова С.Є., Ю.Пахомова, Лесненко П.М., Ревуцька Л.О., Кравчук Н.Я. та інші. Проте, незважаючи на всі наукові праці вчених, ситуація з коливанням валютного курсу в Україні змінюється кожного дня, тому і потребує подальшого аналізу та дослідження.

543

Метою роботи є оцінка змін курсу гривні по відношенню до долара США за період з 1996 до 2014 року залежно від кредитування української економіки МВФ.

За умов недостатності власних бюджетних коштів, обмеженості кредитних ресурсів банківської системи, значного скорочення капітальних вкладень, від‘ємного платіжного балансу, який в Україні у 2014 році, за даними Національного банку України, дорівнював -13307 млрд. дол., перед урядом будь-якої країни постає питання залучення іноземних інвестицій або взяття міжнародного кредиту. Це обумовлює необхідність країн звертатися за позиками до спеціальних міжнародних валютно-фінансових організаційкредиторів, серед яких варто виділити Міжнародний валютний фонд (МВФ). Не виключенням є і Україна яка постійно нарощує суму зовнішніх зобов‘язань, зокрема і перед МВФ[1].

Як показують дослідження, на кожному етапі отримання кредиту від МВФ, спостерігаються коливання валютного курсу в Україні, що зумовлено надходженням в економіку України іноземної валюти та економічними умовами, при яких відбувається кредитування МВФ.

Проаналізуємо динаміку валютного курсу в Україні у період з 1996 по 2014 роки, протягом етапів кредитування економіки України МВФ.

Таблиця 1

Зміна курсу гривні по відношенню до долара США за 1996 – 2014 роки

[2, с. 95]

	Етапи	Роки	Темп росту	Темп росту базовий, %
			ланцюговий, %
	І етап	1994
		1995
		1996		100
	ІІ етап	1997	106,63	106,63
		1998	139,39	148,63
		1998	139,39	148,63
	ІІІ етап	1999	166,32	247,2
		2000	126,88	313,66
		2001	97,98	307,31
		2002	99,18	304,80
		2003	100,22	305,49
	Кредитів не було	2004	99,39	304,23
	надано	2005	95,89	291,71
		2006	98,67	289,83
		2007	99,88	287,49
	IV етап	2008	104,77	301,20
		2009	152,67	439,83
		2010	98,79	454,34
	V етап	2011	100,43	436,29
		2012	101,20	461,77
	Кредитів не було	2013	100,89	465,89
	надано
	VI етап	2014	142,63	664,51

544

Курс гривні відносно базового 1996 року, з яким порівнювались всі наступні роки по періодах кредитування, були виявлені наступні зміни: за період з 1996 р. до 1998 р. національна грошова одиниця України здешевіла на 48,6 %, з 1996 р. до 2001 р.– в 3 рази, з 1996 до 2009р.– 4,6 рази, а в 2014 р.

порівняно з 1996 р.– у 6,6 разів.В період з 2002 до 2007 року кредитів від МВФ Україна не отримувала, саме тоді вартість гривні залишалась відносно стабільною і трималась майже на одному рівні.

Відносно стабільний період для гривні в Україні припадає на 2002 рік, коли гривня посилює свої позиції на валютному ринку і темп її здешевлення втрачає свої оберти до 2008 року. Пік відносної стабільності гривні припав на 2005-2007 роки, коли темп падіння її вартості був найменшим і склав: у 2005 р. відносно 1996 р.– 1,9 рази, у 2006-2007 роках відносно 1996 р. – 1,8

рази. З2008 року починається зниження вартості національної грошової одиниці, її здешевлення становить: у 2008 р. відносно 1996 р.– 3 рази, у 2009 р. відносно 1996 р. – 4,6 рази, 2010 р.– 4,5 рази, 2011 р.– 4,6 рази,

у2012 р. здешевлення залишилось на попередньому рівні, з кінця 2013 р. зниження вартості почало набирати ще більші темпи, зростання яких не припиняється і в 2014 році.

Таким чином, темп здешевлення національної грошової одиниці в Україні щороку був різним: процес здешевлення гривні, то призупинявся, то прискорювався, але тенденція до здешевлення за період дослідження була очевидною. Кредитні ресурси МВФ, хоч і впливають на коливання валютного курсу в Україні, але дані кошти є необхідними для стабілізації нашої економіки, що знаходиться у вкрай важкому становищі. Кредити, отримані від МВФ, використовуються за їх цільовим призначенням, тобто вони спрямовуються на розвиток реального сектору економіки, аджесаме доходи від реального сектору економіки приносять найбільшу частку доходів

удержавний бюджет України, і, відповідно, становлять основу для виплати за зовнішнього кредиту країни та підтримання вартості національної грошової одиниці.

Список використаних джерел:

1.Гузь М. М. Хронологізація та аналіз етапів співробітництва України з МВФ / М. М. Гузь // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка «Економіка і регіон». – Полтава: Пол-тНТУ, 2013.– No5. – С. 65-69.

2.Ігнатова О. М. Статистичний аналіз впливу надходжень кредитних ресурсів від МВФ на коливання курсу національної грошової одиниці в Україні / О. М. Ігнатова, Т. С. Григораш // Молодий вчений. – 2015. – ғ1(16).

–С. 96 – 99.

3.Інформаційна довідка щодо історичного курсу валют // [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.oanda.com/ lang/ru/currency/historical-rates/

4.Офіційний сайт Міжнародного валютного фонду [Електронний ресурс].

–Режим доступу до ресурсу : http://www.imf.org

545

Вадим Талалай Науковий керівник: Далєвська Т.А., асист.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ МОБІЛЬНИХ ГРОШЕЙ ЯК ПЕРСПЕКТИВНОГО НАПРЯМУ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ У ГРОШОВІЙ СФЕРІ

В умовах ринкових процесів існує необхідність забезпечення швидкого розвитку інформаційних технологій. У грошовій системі світу відбувається процес пошуку фінансового інструменту, який зміг би, задовольняти зростаючі вимоги інформаційної економіки (універсальності у застосуванні як у межах реальної економіки, так і віртуальної; швидкості здійснення розрахунків; доступності; зручності), та забезпечити певні соціальноекономічні вигоди (донесення фінансових послуг до бідного населення, здешевлення та прискорення здійснення переказів) [2, с.31].

Беручи до уваги розвиток інформаційних технологій та стрімке поширення мобільних пристроїв передачі інформації, таким інструментом можуть стати мобільні гроші (м-гроші).

Мобільні гроші є новим видом електронних грошей і стосуються послуг, які фінансово пов‘язують споживачів за допомогою мобільних телефонів. М-гроші надають безліч можливостей користувачам мобільних телефонів зокрема, депонувати грошову вартість на свій мобільний рахунок, переказувати вартість за допомогою звичайного телефонного пристрою іншому користувачу мобільного телефону [1, с.62].

Виникнення та поширення мобільних грошей призвело до появи й розвитку нового виду фінансових послуг – мобільних, що включають широкий сегмент фінансової діяльності, в якій споживачі беруть участь, отримуючи доступ завдяки використанню мобільних телефонів.

Основні категорії мобільних фінансових послуг включають:

1.мобільний банкінг (м-банкінг) – використання мобільного телефону для віддаленого доступу до банківського рахунку. Дана категорія в основному використовується для перевірки його балансу та оплати рахунків;

2.переказ мобільних грошей – використання мобільного телефону для переказу коштів, як правило, через міжнародні кордони;

3.мобільна комерція (платежі) – використання мобільного телефону для здійснення платежів фізичних осіб за товари та послуги на користь юридичних осіб.

Мобільні фінансові послуги надають значні переваги своїм користувачам, що задіяні у процесі їх здійснення. Країни отримують вигоди від соціальноекономічних переваг у вигляді охоплення все більшої частини населення фінансовими послугами, зростання обсягів роздрібних платежів, стимулювання росту та розвитку економіки тощо. Досягнення вигод стало можливим завдяки ряду переваг мобільних грошей, серед яких можна

зазначити: доступність,	мобільність, простоту	у	використанні	та
оперативність в обробці	операцій [4].

546

Мобільна індустрія може запропонувати нові інноваційні послуги у фінансовій сфері,та у грошовому обігу. Фінансові регулятори можуть досягати своїх цілей стосовно впровадження вдосконаленого доступу до фінансових послуг для всіх груп споживачів, незалежно від того, чи мають вони банківський рахунок, а також конкуренції, інновацій та скорочення числа неформальних каналів переказу коштів, що забезпечує прозорість грошових потоків. Проте, існує необхідність вдосконалення технічного аспекту впровадження м-грошей у обіг, а також окреслення технологічної моделі та моделі фінансових потоків. Важливу увагу необхідно надати правовому захисту та безпеці, фінансовому регулюванню та контролю за діяльністю подібних платіжних схем та ін [3, с.159].

Таким чином, використання електронних грошей, а тим більше мобільних – сприяє підвищенню ефективності надання послуг зв‘язку. Перевагами такого типу відносин є: зручність, висока швидкість здійснення фінансових операцій, простота використання, анонімність, можливість передачі третім особам. Крім того, системи електронних платежів значно розширюють можливості невеликих організацій, чиї витрати на операції з готівкою вищі порівняно з цифровими, (включаючи зберігання й транспортування). Але при використанні та запуску програм щодо використання мобільних грошей необхідно звернути увагу на питання щодо безпеки здійснення таких операцій та чіткого їх функціонування.

Список використаних джерел:

1. Ільїн В. Еволюція грошей: від засобу обміну – до загальної міри цінностей /В. Ільїн// Вісник Національного Банку України. – 2011.– ғ4.–

С. 60-64.

2.Махаєва О. Електронні гроші:стан європейського ринку та його регулювання/О. Махаєва// Вісник Національного Банку України. – 2009.–

ғ8.– С. 30-34

3.Турбін І. Правове регулювання системи електронних грошей в

Україні/ І.	Турбін // Підприємство, господарство				і право. 2013. – ғ12. –
С. 157-160.
4.	Булденко	С.	Дистанційне	управління		банківським
ресурсом	[Електронний		ресурс].	–	Режим	доступу:

http://emenety.3dn.ru/news/distancijne_upravlinnja_bankivskim_rakhunkom_realij i_bankivskoji/2010-05-31-7

Валентина Телегіна Науковий керівник: Громова А.Є., асист.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ ЯК ФІНАНСОВА БАЗА РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ

В сучасних умовах важливим інструментом регулювання темпів суспільного розвитку на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць є місцеві бюджети, основним призначенням яких є фінансове

547

забезпечення розвитку регіонів та виконання соціально-економічних завдань.Саме місцеві бюджети виступають важливим елементом системи фінансового регулювання не тільки регіону, але й економіки загалом; їх збалансованість та оптимальність являє собою одну з основних умов економічного зростання, бюджетне регулювання дає змогу цілеспрямовано впливати на темпи розвитку суспільного виробництва. У зв'язку з цим, завдання підвищення ефективності управління соціально-економічними процесами в регіонах та їх фінансове забезпечення на даному етапі розвитку України набуває особливої актуальності.

Попередні дослідження показали, що впродовж останніх десяти років провідні науковці в галузі місцевих фінансів намагаються віднайти ефективні шляхи вирішення проблем формування та використання коштів місцевих бюджетів як головної домінанти економічного розвитку регіону. Свідченням цьому є чимала низка публікацій, як вітчизняних, так і зарубіжних. Так, в наукових працях В. Базилевича, О. Василика, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Луніної, К. Павлюк, Ю. Пасічника,І. Озероваа, С. Вітте, М. Боголєпова, Ф. Мєшкова, М. Фрідмана значна увага приділена процесам формування та напрямам використання коштів місцевих бюджетів.

Головними функціями місцевих бюджетів є формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади; розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки; контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств (установ, організацій), підвідомчих органам місцевого самоврядування.

У межах регіональної політики держава здійснює регулювання міжбюджетних відносин, метою якого є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, і бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Інструментом регулювання міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти. Для розподілу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визначається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів [1, с. 13].

Основними видами міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до державного бюджету і місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

Дотації вирівнювання надаються бюджетам тимчасово окупованої АР Крим, обласним, якщо прогнозована величина доходів відповідних бюджетів не покриває видатків, обрахованих з використанням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Субвенції надаються місцевим бюджетам з метою компенсації втрат унаслідок введення пільгового оподаткування, що призвело до зменшення доходів бюджету; на здійснення програм соціального захисту та виконання інвестиційних проектів.

Субсидії виділяються місцевим бюджетам для покриття витрат

548

населенню, пов‘язаних з підвищенням цін і тарифів на роботи і послуги соціального характеру

Бюджетним кодексом України визначено склад доходів і видатків місцевих бюджетів.

Певні особливості формування бюджетів мають тимчасово окупована АР Крим і міста Київ і Севастополь; їх надходження і витрати формуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, з урахуванням Конституції тимчасово окупованої АР Крим [1, с. 14].

Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних виконавчих органів і органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом відповідних рад самостійно розглядати й затверджувати бюджети.

Місцевими податками й зборами в Україні є:податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок для юридичних осіб; єдиний податок для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб; туристичний збір; збір за місця для паркування транспортних засобів ринковий збір;збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та ін [2].

В Україні основною проблемою є відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, надання самостійності місцевій владі, запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у дохідну частину державного бюджету на відповідних територіях, достатньо високий рівень централізації бюджетних ресурсів, що перешкоджає проведенню децентралізації державних фінансів; високий рівень державного та місцевого боргу; значні диспропорції соціально-економічного розвитку окремих територій [3, с. 113].

Cлід зазначити, що при подальшому реформуванні бюджетної системи проблеми місцевих бюджетів необхідно розв'язати з урахуванням особливостей і чіткого розмежування функцій між окремими ланками місцевих бюджетів. Диференціація функцій має залежати від рівня розвитку кожного з цих бюджетів у бюджетній системі держави. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Забезпечення такого рівня має здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території і перерозподільчих регіональних процесів.

Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території має розробка бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів. Бюджет розвитку, зазвичай, невеликий за розміром, тому фінансовий потенціал територіального розвитку також порівняно незначний. У сучасних умовах місцеві органи влади повинні забезпечувати комплексний розвиток території, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфери на підвідомчій території. Це приводить до подальшого розширення і зміцнення фінансової бази регіональних органів влади [5, с. 280].

549

Ефективність державного регулювання розвитку регіонів значною мірою залежить від державної регіональної фінансової політики(ДРФП), в якій закладаються принципи розподілу доходів і видатків між державним та місцевим бюджетами; засади формування та використання коштів місцевого бюджету.Конкретні заходи ДРФП спрямовуються на: збільшення доходної бази місцевих бюджетів, передусім депресивних територій, адміністративнотериторіальних одиниць у сільській місцевості; розширення повноважень і відповідальності органів місцевого самоврядування у питаннях управління місцевими (муніципальними) фінансами; посилення державного контролю за раціональним використанням місцевих фінансів [4, с. 114].

Отже, для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів та зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів першочергово необхідно реалізувати такі заходи: підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування шляхом закріплення за ними додаткових дохідних джерел; вдосконалення системи надання та використання субвенцій на реалізацію програм соціально-економічного розвитку; зменшення диспропорцій формування ресурсної бази місцевих бюджетів; розмежування повноважень між державними та місцевими бюджетами на засадах збалансування загальнодержавних та регіональних інтересів; зростання інвестиційної складової частини місцевих бюджетів; розроблення програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу.

Список використаних джерел:

1.Жемеренко Є. В. Використання коштів місцевих бюджетів України / Є. В. Жемеренко // Фінанси України. – 2009. – ғ 8. – С. 13-16.

2.Державна фіскальна служба України// [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://sfs.gov.ua

3. Попова С.П. Удосконалення наповнення місцевих бюджетів/ С.П. Попова// Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. – ғ17 . –

С.112-115

4.Хілобок Ю.А. Шляхи зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів України/ Ю.А. Хілобок // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – ғ 1. – С.111-115.

5.Ярошевич Н.Б. Шляхи збільшення доходної бази місцевих бюджетів в Україні / Н.Б. Ярошевич, О.Я. Липа // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − ғ. 20.10 . – С.278-282.

Марія Фірко Науковий керівник: Тімошенко Н.М., викладач фінансово-економічних дисциплін

Вінницький торговельно-економічний коледж КНТЕУ

СУЧАСНИЙ СТАН ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ

Постійне посилення міжнародних економічних зв‘язків за умови наявності в кожній країні національної валюти вимагає під час

550