- •1.Ірраціональні тенденції філософії 19-20 століття, фрейдизм, філософія життя, інтуїтивізм
- •2. Проблема механізму розвитку. Закономірності зв’язку кількісних та якісних змін.
- •3. Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •4. Основні проблеми філософії Відродження
- •5. Теорія пізнання як філософська дисципліна
- •6. Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •7. Людина в екзистенційному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя і щастя.
- •8. Філософія про виникнення і сутність свідомості
- •9. Ситуація у світі на початку 21 ст. І її філософське осмислення.
- •10. Категорія буття, її філософський сенс.
- •11.Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •12. Українська філософія у 20ст. Боротьба за відродження українського життя.
- •13. Відмінні риси і особливості середньовічної філсософії. Дискусії щодо універсалій.
- •14. Суспільний та індивідуально-особистий зміст свідомості. Їх взаємозв’язок
- •15. Сутність та джерела наукових революцій
- •17. Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •18. Джерела, рушійні сили у філософії історії.
- •19.Філософія і політика
- •20.Пізнання як предмет філософського аналізу
- •21. Філософські погляди арістотеля
- •22. Основні ідеї просвітництва
- •23. Сутність проблеми свідомості і труднощі її вирішення
- •24.Специфіка нтр в сучасних умовах,її філософський сенс
- •25.Флософська думка в Росії в кінці хix-XX ст.:протистояння марксистсько-раціоналістичної та релігійно-ідеалістичної тенденції
- •26.Філософські ідеї Київської Русі
- •27.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх зміст та співвідношення.
- •28.Особливості і місце в історико-філософському процесі німецької класичної філософії
- •29.Суб’єкт і об’єкт пізнання,їх діалектика та взаємозв’язок
- •30.Сучасні філософські уявлення про сутність людини
- •31.Філософія та світогляд.Їхні складові та функції.
- •Функції світогляду
- •32.Теоцентризм середньовічної філософії в уявленнях про світ і людину
- •45 Екологічні проблеми
- •46 Джерела філософії (міфологія релігія життєвий досвід)
- •47 Проблема методу пізнання в філософії Бекон і Декард
- •48 Суперечливий характер суспільства і природи в сучасних умовах
- •49 Рух, розвиток. Рух як спосіб існування матерії
- •50 Особливості античної філософії досократи софісти сократ
- •77 Поняття природа
- •33.Необхідність,закономірність і випадковість в суспільстві
- •34.Сучасна наукова картина світу та її філософське осмислення.
- •35.Вчення про ідеї Платона.Його онтологія,гносеологія,етика,політика.
- •36.Діалектика як загальна концепція розвитку та її альтернативи
- •61. Києво-Могилянська Академія – центр філософської думки в Україні у 17-18 ст.
- •62. Структура філософського знання, розділи філософії.
- •63. Суспільна психологія і ідеологія.
- •64. Філософія гегеля: система і метод
- •65. Свобода особистості і її відповідальність
- •66. Філософія у 20 ст. Головні проблеми і тенденції.
- •71.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •72. Філософські концепції суспільства: пошук основоположних чинників змін і розвитку.
- •77. Природа як предмет філософського осмилення.
- •78. Прогрес і свобода в історії. Сучасна філософія історії.
- •Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •Основні проблеми філософії Відродження.
- •Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •Людина в екзистенціальному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя, щастя.
- •Філософія про виникнення і сутність свідомості.
- •Категорія буття, її філософський сенс.
- •Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •Суспільний та індивідуальний зміст свідомості, їх взаємозв’язок.
- •Сутність та джерела наукових революцій.
- •Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •Джерела, рушійні сили і суб’єкти історичного процесу у філософії історії.
- •Прогрес і регрес в суспільстві.
- •Основніпроблемифілософії: взаємовідношеннясвіту і людини (онтологічний, гносеологічний, аксіологічнийаспекти).
- •Марксистськафілософія: основніідеї і принципи.
- •Поняття цивілізація. Цивілізація і культура.
- •Філософія, її предмет і роль в житті особи і суспільства.
- •ГуманізмфілософіїепохиВідродження (м. Кузанський, Дж. Бруно, м. Копернік, Леонардо да Вінчі).
- •Вчення в. І. Вернадськогопро біосферу, ноосферу і сучасність.
23. Сутність проблеми свідомості і труднощі її вирішення
Проблема свідомості – одна з найважливіших і загадкових. Вона як філософська категорія має складну і суперечливу історію, характеризується багатозначністю підходів і тлумачень. Свідомість – це особлива форма відображення, регуляції та управління ставленням людей до навколишньої дійсності, до самих себе та своїх способів спілкування, які виникають і розвиваються на основі практично-перетворювальної діяльності. Матеріалістична філософія, виходячи з принципу матеріальної єдності світу, органічної включеності людини в цілісність живої і неживої природи, розглядає свідомість як властивість високоорганізованої матерії – мозку. Тому необхідно простежити генетичні витоки свідомості саме в тих формах організації матерії, які передують людині в процесі її еволюції.Важливішою передумовою такого дослідження є аналіз відображення форми матеріальної взаємодії, на основі якої виникають психіка та свідомість.Відображення – це здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем в процесі взаємодії з ними.Підхід у дослідженні відображення має бути послідовно генетичним, історичним. Слід розглядати розвиток конкретних форм та видів відображення, їх ускладнення, вдосконалення в процесі розвитку форм руху матерії.Характер відображення залежить від:– природи впливу;– особливостей, якісної специфіки тіла, що відображає. Тобто поява більш складних матеріальних об'єктів зумовлює появу нових, більш складних форм відображення.Так, найбільш простим матеріальним об'єктам відповідає фізична форма відображення. З появою білкових тіл виникає біологічна форма відображення – чуттєвість.Виникнення живої речовини супроводжувалося появою ще більш складної біологічної форми відображення – подразливості. Це властивість найпростішої живої речовини відповідати на вплив зовнішнього світу (поворот голівки соняшника за сонцем протягом дня). Більш складною властивістю живої речовини є відчуття, що виникає на основі ускладнення подразливості. Відчуття – це певний внутрішній стан живої речовини, який полягає в мобілізації можливостей організму, його ресурсів для здійснення реальних дій, необхідних для задоволення потреб організму.Форми відображення в живій природі розвиваються в напрямку зростання ролі цього внутрішнього стану мобілізації, настройки організму на розв'язання життєвих задач.Виникнення відчуттів пов'язано з формуванням особливої матеріальної структури, що відповідає за відображення, – нервової тканини, яка поступово розвивається у складні нервові системи.Спочатку примітивні нервові клітини під впливом зовнішнього середовища спеціалізуються, відбувається розподіл функцій між окремими групами нервових клітин. Потім виникає центральна нервова система, тобто дії організму регулюються з одного центру – головного мозку.Відчуття є елементарною формою психічного. Більш складною формою є сприйняття та уявлення. Сприйняття – це синтез відчуттів, отриманих від різних органів чуття. Уявлення – це здатність зберігати образ предмета в мозку не лише тоді, коли предмет безпосередньо впливає на органи чуття, а й тоді, коли цього впливу немає.Крім відчуттів, які дають безпосереднє знання про світ, людині властива вища форма прояву свідомості – понятійне мислення. Лише людині властиві вищі психічні функції – мислення, пам'ять, воля, емоції.Свідомості відповідає специфічно людський спосіб буття в світі, взаємодія зі світом. Цим способом є практика, тобто практично-перетворювальне ставлення до дійсності, за допомогою якого людина створює своє "неорганічне тіло", "другу природу" і взагалі творить культуру. Формування культури на основі практики спричиняє виникнення свідомості. В останній з необхідністю фіксуються навички, способи, норми практичної діяльності. Оскільки ці навички, способи та норми мають суспільну природу, тобто виникають, реалізуються та відтворюються в сумісній, колективній діяльності, то і форми відображення, в яких вони закріплюються, завжди мають соціальний характер.Навички, способи, норми практичної діяльності завжди передбачають певне спілкування людей, їх кооперацію. Звідси – людська свідомість має суспільну природу.