- •1.Ірраціональні тенденції філософії 19-20 століття, фрейдизм, філософія життя, інтуїтивізм
- •2. Проблема механізму розвитку. Закономірності зв’язку кількісних та якісних змін.
- •3. Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •4. Основні проблеми філософії Відродження
- •5. Теорія пізнання як філософська дисципліна
- •6. Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •7. Людина в екзистенційному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя і щастя.
- •8. Філософія про виникнення і сутність свідомості
- •9. Ситуація у світі на початку 21 ст. І її філософське осмислення.
- •10. Категорія буття, її філософський сенс.
- •11.Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •12. Українська філософія у 20ст. Боротьба за відродження українського життя.
- •13. Відмінні риси і особливості середньовічної філсософії. Дискусії щодо універсалій.
- •14. Суспільний та індивідуально-особистий зміст свідомості. Їх взаємозв’язок
- •15. Сутність та джерела наукових революцій
- •17. Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •18. Джерела, рушійні сили у філософії історії.
- •19.Філософія і політика
- •20.Пізнання як предмет філософського аналізу
- •21. Філософські погляди арістотеля
- •22. Основні ідеї просвітництва
- •23. Сутність проблеми свідомості і труднощі її вирішення
- •24.Специфіка нтр в сучасних умовах,її філософський сенс
- •25.Флософська думка в Росії в кінці хix-XX ст.:протистояння марксистсько-раціоналістичної та релігійно-ідеалістичної тенденції
- •26.Філософські ідеї Київської Русі
- •27.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх зміст та співвідношення.
- •28.Особливості і місце в історико-філософському процесі німецької класичної філософії
- •29.Суб’єкт і об’єкт пізнання,їх діалектика та взаємозв’язок
- •30.Сучасні філософські уявлення про сутність людини
- •31.Філософія та світогляд.Їхні складові та функції.
- •Функції світогляду
- •32.Теоцентризм середньовічної філософії в уявленнях про світ і людину
- •45 Екологічні проблеми
- •46 Джерела філософії (міфологія релігія життєвий досвід)
- •47 Проблема методу пізнання в філософії Бекон і Декард
- •48 Суперечливий характер суспільства і природи в сучасних умовах
- •49 Рух, розвиток. Рух як спосіб існування матерії
- •50 Особливості античної філософії досократи софісти сократ
- •77 Поняття природа
- •33.Необхідність,закономірність і випадковість в суспільстві
- •34.Сучасна наукова картина світу та її філософське осмислення.
- •35.Вчення про ідеї Платона.Його онтологія,гносеологія,етика,політика.
- •36.Діалектика як загальна концепція розвитку та її альтернативи
- •61. Києво-Могилянська Академія – центр філософської думки в Україні у 17-18 ст.
- •62. Структура філософського знання, розділи філософії.
- •63. Суспільна психологія і ідеологія.
- •64. Філософія гегеля: система і метод
- •65. Свобода особистості і її відповідальність
- •66. Філософія у 20 ст. Головні проблеми і тенденції.
- •71.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •72. Філософські концепції суспільства: пошук основоположних чинників змін і розвитку.
- •77. Природа як предмет філософського осмилення.
- •78. Прогрес і свобода в історії. Сучасна філософія історії.
- •Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •Основні проблеми філософії Відродження.
- •Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •Людина в екзистенціальному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя, щастя.
- •Філософія про виникнення і сутність свідомості.
- •Категорія буття, її філософський сенс.
- •Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •Суспільний та індивідуальний зміст свідомості, їх взаємозв’язок.
- •Сутність та джерела наукових революцій.
- •Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •Джерела, рушійні сили і суб’єкти історичного процесу у філософії історії.
- •Прогрес і регрес в суспільстві.
- •Основніпроблемифілософії: взаємовідношеннясвіту і людини (онтологічний, гносеологічний, аксіологічнийаспекти).
- •Марксистськафілософія: основніідеї і принципи.
- •Поняття цивілізація. Цивілізація і культура.
- •Філософія, її предмет і роль в житті особи і суспільства.
- •ГуманізмфілософіїепохиВідродження (м. Кузанський, Дж. Бруно, м. Копернік, Леонардо да Вінчі).
- •Вчення в. І. Вернадськогопро біосферу, ноосферу і сучасність.
64. Філософія гегеля: система і метод
Вчення Гегеля є вищим досягненням німецької класичної філософії. Воно характеризується виключною широтою та глибиною змісту, важливістю та багатогранністю поставлених проблем. Вперше в теорії діалектики Гегель створив теорію розвитку суперечності та її подальшого вирішення в синтезі. Органічне злиття онтологічного та гносеологічного моментів у гегелівській діалектиці сформульоване послідовніше і всебічніше, ніж у Фіхте та Шеллінга.
При цьому Гегель розглядає мислення (абсолютну ідею) не як нерухому, незмінну першосутність, а як процес неперервного розвитку пізнання, як процес сходження від нижчого до вищого. Абсолютна ідея є активною і діяльною, вона мислить і пізнає себе, проходячи в цьому розвитку три етапи: 1) до виникнення природи і людини, коли абсолютна ідея перебуває поза часом і простором у стихії "чистого мислення" і виступає системою логічних понять та категорій, як система логіки, 1) це духовне начало з самого себе породжує природу, яку Гегель називає "інобуттям '' абсолютної ідеї, 3) третій етап розвитку абсолютної ідеї – це абсолютний дух. На цьому етапі абсолютна ідея залишає створену природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї).
Ці три етапи сформувались у Гегеля в самостійні складові частини його філософської системи: логіку, філософію природи та філософію духу. Логіка є найважливішою частиною гегелівської системи, оскільки тотожність буття та мислення означає, що закони мислення, які й досліджує логіка, є дійсними законами буття. Логіка, на думку Гегеля, є вченням про сутність усіх речей.
Гегель сформулював також основні принципи діалектики: принцип переходу кількісних змін у якісні і, навпаки, принцип тотожності протилежностей, принцип заперечення заперечення.
Вищою сходинкою у розвитку абсолютної ідеї є абсолютний дух – людство та людська історія. Філософія духу включає в себе вчення про
суб'єктивний дух (антропологія, феноменологія, психологія), вчення про об'єктивний дух (право, мораль, держава), вчення про абсолютний дух (мистецтво, релігія, філософія).
В основі гегелівського розуміння історії лежить поняття світового духу. Розвиток свободи проходить три ступені, і вся історія ділиться на три етапи: 1) східний світ; 2) греко-римський світ; 3) німецький світ. У першому вільна одна людина – деспот, у другому – певна група, в третьому – вільні всі.
У філософії Гегеля слід чітко розрізняти діалектичний метод та систему, що суперечать одне одному, перебувають у суперечності, яка виявляється в таких моментах.
1. Метод виходить з визнання всезагальності розвитку. Система ж заперечує всезагальність розвитку, оскільки природа розвивається лише в просторі, а не в часі. Система вимагає обмеження розвитку.2. Метод заснований на визнанні всезагальності суперечності. Система ж вимагає вирішення усіх суперечностей та встановлення несуперечливого стану.3. Метод вимагає відповідності руху думки стану, характерному для реальних процесів. Система ж передбачає конструювання зв'язків з голови.4. Метод вимагає постійного перетворення дійсності, а система – незмінності існуючого стану речей.
Філософська теорія Гегеля справила значний вплив на всю наступну філософську думку. Після смерті Гегеля в Німеччині виникли напрямки, що випливали з його вчення і розвивали його ідеї. Наприклад, ортодоксальне гегельянство (К.Міхелет, К.Розенкранц та ін.) намагалось зберегти в чистості, недоторканою його філософську систему. А молоде гегельянство (А.Руге, Б.Бауер, К.Маркс та ін.), спираючись на гегелівський діалектичний метод, підкреслювало вирішальну роль особистісного, суб'єктивного фактора в історії.