- •1.Ірраціональні тенденції філософії 19-20 століття, фрейдизм, філософія життя, інтуїтивізм
- •2. Проблема механізму розвитку. Закономірності зв’язку кількісних та якісних змін.
- •3. Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •4. Основні проблеми філософії Відродження
- •5. Теорія пізнання як філософська дисципліна
- •6. Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •7. Людина в екзистенційному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя і щастя.
- •8. Філософія про виникнення і сутність свідомості
- •9. Ситуація у світі на початку 21 ст. І її філософське осмислення.
- •10. Категорія буття, її філософський сенс.
- •11.Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •12. Українська філософія у 20ст. Боротьба за відродження українського життя.
- •13. Відмінні риси і особливості середньовічної філсософії. Дискусії щодо універсалій.
- •14. Суспільний та індивідуально-особистий зміст свідомості. Їх взаємозв’язок
- •15. Сутність та джерела наукових революцій
- •17. Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •18. Джерела, рушійні сили у філософії історії.
- •19.Філософія і політика
- •20.Пізнання як предмет філософського аналізу
- •21. Філософські погляди арістотеля
- •22. Основні ідеї просвітництва
- •23. Сутність проблеми свідомості і труднощі її вирішення
- •24.Специфіка нтр в сучасних умовах,її філософський сенс
- •25.Флософська думка в Росії в кінці хix-XX ст.:протистояння марксистсько-раціоналістичної та релігійно-ідеалістичної тенденції
- •26.Філософські ідеї Київської Русі
- •27.Суспільна та індивідуальна свідомість,їх зміст та співвідношення.
- •28.Особливості і місце в історико-філософському процесі німецької класичної філософії
- •29.Суб’єкт і об’єкт пізнання,їх діалектика та взаємозв’язок
- •30.Сучасні філософські уявлення про сутність людини
- •31.Філософія та світогляд.Їхні складові та функції.
- •Функції світогляду
- •32.Теоцентризм середньовічної філософії в уявленнях про світ і людину
- •45 Екологічні проблеми
- •46 Джерела філософії (міфологія релігія життєвий досвід)
- •47 Проблема методу пізнання в філософії Бекон і Декард
- •48 Суперечливий характер суспільства і природи в сучасних умовах
- •49 Рух, розвиток. Рух як спосіб існування матерії
- •50 Особливості античної філософії досократи софісти сократ
- •77 Поняття природа
- •33.Необхідність,закономірність і випадковість в суспільстві
- •34.Сучасна наукова картина світу та її філософське осмислення.
- •35.Вчення про ідеї Платона.Його онтологія,гносеологія,етика,політика.
- •36.Діалектика як загальна концепція розвитку та її альтернативи
- •61. Києво-Могилянська Академія – центр філософської думки в Україні у 17-18 ст.
- •62. Структура філософського знання, розділи філософії.
- •63. Суспільна психологія і ідеологія.
- •64. Філософія гегеля: система і метод
- •65. Свобода особистості і її відповідальність
- •66. Філософія у 20 ст. Головні проблеми і тенденції.
- •71.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення
- •72. Філософські концепції суспільства: пошук основоположних чинників змін і розвитку.
- •77. Природа як предмет філософського осмилення.
- •78. Прогрес і свобода в історії. Сучасна філософія історії.
- •Давньокитайська філософія. Конфуціанство. Даосизм.
- •Основні проблеми філософії Відродження.
- •Сутність проблеми співвідношення біологічного і соціального в людині.
- •Людина в екзистенціальному вимірі: проблема життя і смерті, сенсу життя, щастя.
- •Філософія про виникнення і сутність свідомості.
- •Категорія буття, її філософський сенс.
- •Наука як специфічна форма людської діяльності.
- •Суспільний та індивідуальний зміст свідомості, їх взаємозв’язок.
- •Сутність та джерела наукових революцій.
- •Людина як особистість. Соціальна роль особистості.
- •Джерела, рушійні сили і суб’єкти історичного процесу у філософії історії.
- •Прогрес і регрес в суспільстві.
- •Основніпроблемифілософії: взаємовідношеннясвіту і людини (онтологічний, гносеологічний, аксіологічнийаспекти).
- •Марксистськафілософія: основніідеї і принципи.
- •Поняття цивілізація. Цивілізація і культура.
- •Філософія, її предмет і роль в житті особи і суспільства.
- •ГуманізмфілософіїепохиВідродження (м. Кузанський, Дж. Бруно, м. Копернік, Леонардо да Вінчі).
- •Вчення в. І. Вернадськогопро біосферу, ноосферу і сучасність.
30.Сучасні філософські уявлення про сутність людини
Звідки постає проблема сенсу життя людини? Суттєвою рисою людського буття є його здатність ставати проблемою для самого себе. Тільки про людину достеменно відомо, що вона здатна, по-перше, задавати собі питання про власне місце і призначення у світі і, по-друге, в залежності від відповіді на це питання обирати з-поміж можливих варіантів спосіб власної реалізації, власний життєвий шлях, Відтак традиційна філософська проблема сенсу людського буття, як і пов'язана з нею проблема свободи волі, закладена, можна сказати, в самій специфіці людської поставті у світі.
Способи осмислення людського буття:
1. Життя як продукування смислу. Перший зі згаданих шляхів осмислення життя добре відомий у нашій країні, оскільки саме на ньому ґрунтується марксистське тлумачення смисложиттєвих проблем. У затеїзованому суспільстві стало звичним загальником (владу якого не подолано й дотепер) переконання, що тільки суспільна людина вносить у навколишній світ начала смислу, добра, краси, що поза її практичною діяльністю природа і буття загалом безтямні й пусті. Все, що є на світі, вся дійсність підлягають людському осмисленню і мають саме той смисл, який люди об'єктивно (тобто виходячи з структури своїх потреб і своєї діяльності) в них вкладають. Що ж до власного індивідуального буття людини, гарантією його осмисленості постають інтереси суспільства та прийдешніх поколінь: передаючи останнім результати своєї матеріальної і духовної діяльності, індивід засвідчує тим самим, що існував недаремно і забезпечує собі єдино можливу форму виходу за емпіричні часові межі свого існування. ; Нині, коли слова «марксизм» і «марксистський» сприймаються мало не як лайка, легко «викривати» все, що з ними пов'язане. Однак тезу про відсутність смислу в позалюдській реальності та про людину як єдиного його творця з марксистами поділяли, зокрема, такі представники філософії екзистенціалізму, як А. Камю та Ж. П. Сартр. Ще до Маркса зазначену тезу обстоював молодий Й. Г. Фіхте. По І суті, тут ми маємо справу з усталеною, досить-таки традиційною схемою осмислення людського існування, окремі
2. Життя як втілення смислу. Інший, альтернативний шлях осмислення людиною власного буття передбачає пошук у зовнішньому світі або ж у духовній сфері якихось готових ідеалів, планів, рецептів, схем, які мали б заздалегідь визначати людське життя, надаючи тим самим йому певної осмисленості. Нерідко люди вважають, що прожити своє життя «недаремно», «правильно» – значить присвятити його неухильній реалізації того чи іншого попереднього задуму; відсутність подібних ідеальних настанов. так само як і будь-які відступи від них, сприймаються як життєва катастрофа.
«....Таємниця буття людського. – читаємо в романі Ф. Достоєвського «Брати Карамазови», – не в тому, щоб тільки жити. а в тому, для чого жити. Без твердого уявлення собі, для чого їй жити, людина не погодиться жити і швидше знищить себе, ніж залишиться па землі, хоча б навколо неї все були хліби».
Переконливо на перший погляд, чи не так? Тим знаменніше, що наведені красиві слова в романі виголошує не хто інший, як... Великий інквізитор, про збіг думок якого з думками самого письменника навряд чи можна говорити всерйоз. В чому з Інквізитором з «поеми» Івана Карамазова безперечно можна погодитися – це те, що людині з сумлінням, справді, в житті потрібен якийсь духовний зміст, що існування цілком безсмислене для неї гірше, ніж сама смерть. Проте думка Інквізитора сягає далі. «Тверді уявлення» про сенс буття важливі й цікаві для нього тому, що. спущені людині заздалегідь згори (а не вироблювані нею самою в безперервному діалозі зі світом), вони стають одним з найвірніших засобів перетворення людської істоти на своєрідний духовний автомат, слухняну маріонетку, позбавлену свободи волі – цього, як вважає Інквізитор, найважчого тягаря, від якого впродовж усієї своєї історії страждає людство.
3. Спілкування як здобуття життєвого смислу. Як перший, так і другий розглянуті нами напрями встановлення сенсу людського буття в основі своїй, як прийнято говорити в сучасній філософії, монологічні.