Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_Filosofia_Ves.doc
Скачиваний:
116
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
894.46 Кб
Скачать

33.Необхідність,закономірність і випадковість в суспільстві

Діалектика закономірного, випадкового і стихійного у суспільному розвитку — проблема багатоаспектна, її вирішення залежить від розуміння сутності та специфіки причинно-наслідкових зв'язків і відносин у соціальній дійсності. Якщо закон, закономірність традиційно розуміються як "необхідне, сутнісне, стійке, повторюване відношення між явищами", то закономірне — це, перш за все необхідний причинно-наслідковий зв'язок між явищами. Закон — це пізнана і вербально (словесно) виражена закономірність. Проблема причинності в історії, природи закономірного в суспільному розвитку, в найбільш абстрактній формі виражена в дискусії ідеалістичного та матеріалістичного напрямів у філософії. Перший із цих напрямів визнає як вирішальну історичну силу, першопричину суспільного життя, функціонування й розвиток духовності, тобто ідеального начала, наприклад релігій, правових, моральних ідей. Закономірності розвитку свідомості визнаються як закономірності суспільного розвитку. Другий філософський напрям орієнтується на визнання магеріальних факторів, наприклад, розвитку продуктивних сил, як першооснови соціального буття й розвитку. Закономірності суспільного буття, тенденції розвитку матеріального виробництва, вважаються базисними в суспільному розвитку. Ще одним, не менш важливим аспектом в інтерпретації закономірного й випадкового у розвитку суспільства є питання про характер соціальної детермінації. З цієї точки зору у соціальній філософії представлено цілий спектр поглядів: від фаталістичних трактувань (що заперечують випадковість в житті суспільства,) до повного заперечення будь-якої закономірності в розвитку суспільства та його сфер. Фаталістичне трактування виходить з механістичного, жорстко моністичного й детерміністського розуміння причин-нонаслідкових зв'язків, співвідношення закономірного і випадкового в розвитку. Класичний варіант такої інтерпретації — лапласівський детермінізм, що був властивий концепціям XVII — XVIII ст. (див. тему "Закономірне і випадкове у розвитку світу"). При цьому, незважаючи на суттєві відмінності в поглядах представників цієї орієнтації (наприклад філософія історії Г.Гегеля, релігійні й технократичні концепції), відстоюється одна спільна ідея про повну й однозначну детермінованість, тобто про визначеність соціально-історичного процесу.

34.Сучасна наукова картина світу та її філософське осмислення.

Наукова картина світу - це цілісна система уявлень про загальні властивості і закономірності природи, що виникла в результаті узагальнення основних природничонаукових понять і принципів.  Найважливіші елементи структури наукової картини світу - міждисциплінарні концепції, що утворюють її каркас. Концепції, що лежать в основі наукової картини світу, є відповідями на сутнісні основоположні питання світу. Ці відповіді змінюються з плином часу, в міру еволюції картини світу, уточнюються і розширюються, однак сам "запитальник" залишається практично незмінним принаймні з часів мислителів класичної Стародавньої Греції. 

Сучасна природно-наукова картина світу, яку ще називають і еволюційної картиною світу є результатом синтезу систем світу давнини, античності, гео-і геліоцентризму, механістичної, електромагнітної картин світу і спирається на наукові досягнення сучасного природознавства. 

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]