- •Предмет, завдання і методи загальної психології. (зошит)
- •2. Поняття про психіку, функції психіки, основні форми прояви.
- •3. Основні галузі психології. (зошит)
- •4. Сучасні психологічні теорії особистості.
- •Психоаналіз.
- •5. Основні напрямки зарубіжної психології. (зошит)
- •6. Зв'язок психології з іншими науками.
- •7. Методи психологічних досліджень. (зошит)
- •12. Потреби, види потреб. Мотиви, інтереси їх види
- •Переконання
- •Прагнення
- •13.Самосвідомість та "я"-образ людини.Самооцінка, рівень домагань особистості.(зошит)
- •14. Діяльність, її структура і види. (зошит)
- •15. Знання, вміння, навички, звички. (зошит)
- •16. Увага, види уваги, їх характеристика. (зошит)
- •21. Чутливість як психічна властивість особистості.
- •22. Сприймання та його основні властивості. (зошит)
- •24. Пам'ять, її види та властивості.(зошит)
- •25. Основні процеси пам'яті та їх характеристика. (зошит)
- •26. Смислове та механічне запам'ятовування
- •27.Основні умови успішного довільного запам'ятовування.
- •28.Відтворення, його види і роль у процесах засвоєння та збереження знань
- •29.Забування, його причини та способи боротьби з ним.
- •30. Асоціація, її види.
- •31.Індивідуальні відмінності пам'яті (зошит)
- •32.Забування,його причини та способи боротьби з ним
- •40.Мова і мислення Мова і мислення хоча й перебувають у діалектичній єдності, проте не є тотожними.
- •41. Уява. Види уяви, їх характеристика. (зошит)
- •42. Прийоми створення образів уяви. (зошит)
- •43. Мова, її види та функції
- •44. Емоції та почуття, значення емоцій в житті та діяльності людини. (зошит)
- •45. Види емоцій, види почуттів. (зошит)
- •46. Прояви емоційних станів в поведінці людини
- •47. Настрої, афекти, пристрасті, їх характеристика. (зошит)
- •48. Воля. Основні етапи в розвитку вольового акту. (зошит)
- •49. Вольові властивості особистості.
- •50. Стилі волі, вольові зусилля. (зошит)
- •51. Темперамент, його типи, їх психологічні властивості. (зошит)
- •52. Залежність темпераменту від умов життя і виховання.
- •53. Характер. Класифікація рис характеру. (зошит)
- •54. Типове і індивідуальне в характері людини
- •56. Патологічні риси характеру людини
- •57. Формування характеру
- •58. Здібності, їх роль в житті та діяльності людини (див. Зошит)
- •59. Види здібностей,їх характеристика (див. Зошит)
- •60. Задатки і їх роль в розвитку здібностей
- •61. Біологічне і соціальне в здібностях
- •62. Психічний розвиток. Основні фактори розвитку особистості.
- •63. Спілкування, його функції та види (див. Зошит)
- •64. Поняття соціальних груп (див. Зошит Тема 3)
- •65,68. Міжособистісні стосунки в групі
- •66. Поняття психологічної сумісності.
- •67. Конфлікт, стилі поведінки в конфліктній ситуації (див. Зошит)
- •69. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивними відображеннями об’єктивного світу?
- •70 У чому полягає коректність тлумачень результатів, отриманих внаслідок застосування тестів?
- •71 Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин та людини?
- •72 Як розвиток психіки пов’язаний із середовищем та умовами життя?
- •73 Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості
- •74 Які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості?
- •75 Як взаємопов’язані самооцінка особистості та рівень її домагань?
- •76 Чи згодні ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
- •77 Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність?
- •78 Чи може у людини з адекватною самооцінкою виникнути стан фрустрації?
- •79 Чи можна прискорити психічний розвиток особистості?
- •80 За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?
- •81 Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера?
- •82 Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його неофіційний статус?
- •83 У чому полягає докорінна відмінність поведінки тварин від діяльності людей?
- •84. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники сприяють продуктивності формуванню навичок?
- •85. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? з якою метою це робиться?
- •86. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?
- •87. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням та відчуттям?
- •88. Як співвідносяться проблемна ситуація та розумове завдання?
- •89. Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам’яті? За якими ознаками це можна встановити?
- •90. Як психологічно та фізіологічно обґрунтувати положення к.Ушинського про те, що «погана пам'ять» є результатом лінощів пригадати?
- •91. У чому полягають відмінності емоцій людини від емоцій тварин?
- •92. Чому людина в горі почувається легше коли виплачеться?
- •93. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта та екстраверта?
- •94. Які поєднання рис темпераменту зустрічаються найчастіше? Чим це можна пояснити?
- •95. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями?
- •96. Чи правомірне з погляду психології твердження, характер гартується у боротьбі? Аргументуйте
40.Мова і мислення Мова і мислення хоча й перебувають у діалектичній єдності, проте не є тотожними.
Метою мислення є отримання нових знань, їх систематизація, тоді як мова лише обслуговує пізнавальну діяльність людини, допомагаючи їй оформити думки і закріпити знання, передати їх, тобто людина мислить, щоб дізнатись і зрозуміти, а говорить для того, щоб передати думки,почуття, побажання. Розрізняючи одиниці мислення і мови, треба зауважити, що елементи мислення (поняття, судження) – це образи, копії предметів дійсності. Їм відповідають елементи мови: поняття знаходять свій вияв у слові, а судження – у реченні, проте не кожному слову відповідає певне поняття (наприклад, службові слова, займенники, що не виражають поняття) і не кожне речення виражає судження (наприклад, питальні речення).
Мова (власне, мовлення) – явище матеріальне. Всі її одиниці зрештою втілюються у матеріально виражених мовних елементах – звуках. Мислення як властивість особливо організованої матерії – мозку, реалізуючись у поняттях, судженнях, висновках, навпаки, не матеріальне, а ідеальне,воно не має властивостей матерії.
І мова, і мислення характеризуються специфічними ознаками. Ці ознаки досить істотні, на них неможна не зважати при докладній характеристиці як мови, так і мислення, бо саме врахування їх вказує, що мова й мислення не є тотожними, хоча й перебувають у діалектичній єдності, в нерозривному зв’язку. Розуміння специфіки мови і мислення не суперечить положенню про їх єдність і взаємозумовленість, жодною мірою не свідчить про відрив мови від мислення. Єдність, нерозривність мови і мислення, їх взаємозумовленість – незаперечний факт.
Мислення вивчається формальною логікою, а мова — предмет мовознавства. |
|
41. Уява. Види уяви, їх характеристика. (зошит)
42. Прийоми створення образів уяви. (зошит)
43. Мова, її види та функції
Мова – це система словесних знаків. Вона охоплює слова з їх значенням і граматику –набір правил, за якими будується речення.
Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.
Мова явище соціальне, вона є виявом національної свідомості й культури кожного народу. Мова виконує такі функції:
Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання,збиранняйоформленнявсіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей.
Комунікативна функція реалізується у спілкуванні,розмовах,діалогах,полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості.
Виражальна (експресивна, емотивна, модальна) функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі,ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні —суперечці, полеміці,пісні,оперітощо.
Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін.
Залежно від сфер застосування виділяють мови розмовну і літературну, мову засобів масової інформації, мову науки, адміністративно-ділову, мову художньої літератури, мову окремого письменника, мову села, мову міста, мову національну, М. народності, М. племені та ін. Здебільшого всі такі соціальнофункц. різновиди М. є лише структур, варіантами якоїсь єдиної загальнонародної М.
Розмовна мова — особливий різновид літературної мови, яким послуговуються мовці в щоденному неофіційному спілкуванні. Розмовній мові властиві наддіалектні, загальнонаціональні ознаки, і водночас вона має регіональні особливості. Розмовну мову вважають також окремим стилем літературної мови.
ЛІТЕРАТУРНА МОВА — унормована мова сусп. спілкування, зафіксована в писемній (див. Писемна мова) та усній (див. Усна мова) практиці. Л. м. — одна з форм над. мови, що існує поряд з іншими її формами — діалектами (територіальними, соціальними), просторіччям, мовою фольклору. Гол. ознаки Л. м. — її наддіал. характер, стабільні літ. норми в граматиці, лексиці, вимові (див. Норма мовна), функц.-стильова розгалуженість.
Види мови (за Виготському): 1) Зовнішня (вербальна і невербальна) 2) Егоцентрична (письмова і усна) 3) Внутрішня (монологічна і діалогічна) Види мови (за Піаже): 1) Аутична (аналог внутрішнього мовлення) 2) Егоцентрична 3) Зовнішня