62. Психічний розвиток. Основні фактори розвитку особистості.

Психічний розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості.

Особливості психічного розвитку людини:

1) суперечності як основа психічного розвитку ( суперечності між складовими психіки самого індивіда; між індивідом та соціумом)

2) неперервність психічного розвитку - Розпочавшись ще до народження дитини, психічний розвиток триває кожного дня без перерв, "відпусток" чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень.

3) дискретність - розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди

4) незворотність - зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку, вже не зникають, а залишаються надбанням особистості і впливають на подальше психічне функціонування.

5) взаємозв'язок психічного з іншими напрямками розвитку - фізичним, соціальним, фізіологічним.

Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як біологічний, соціальний та активність самої особистості.

Біологічний фактор психічного розвитку людини формується і вступає в дію ще до народження дитини, тому вважається основою, підґрунтям для розгортання психічного розвитку. Даний фактор включає в себе:

• спадковість (на генетичному рівні),

• природжені ознаки (особливості внутрішньоутробного розвитку дитини та процесу її народження),

• результати дозрівання нервової системи.

Соціальне середовище, що впливає на дитину, - це передусім люди, їх взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності.

Засобом активності людини, що виявляється в діяльності, відбувається двостороння взаємодія підростаючої особистості з соціумом. Впродовж дорослішання індивіда й ускладнення його психічної організації активність теж збагачується. Людина може виконувати поставлені завдання, сама формувати принципи поведінки, копіювати їх у інших людей.

63. Спілкування, його функції та види (див. Зошит)

Спілкування - важлива духовна потреба людини як суспільної істоти, зумовлена суспільним способом її буття та необхідністю взаємодії в процесі діяльності. Будь-яка спільна діяльність, і в першу чергу трудова, не може здійснюватися успішно, якщо між тими, хто її виконує, не будуть налагоджені відповідні контакти та взаєморозуміння.

Спілкування між людьми має місце при передаванні знань, досвіду, коли формуються різноманітні вміння та навички, погоджуються та координуються спільні дії тощо.

Спілкування — це багатоплановий процес, в якому можна виокремити такі головні функції:

комунікативну (передавання інформації, завдяки чому стає можливим збагачення досвіду),

інтерактивну(функція впливу на інших людей),

перцептивну(пізнання людини людиною у процесі спілкування). При спілкуванні можуть виникати перцептивні бар’єри: стереотип статусу, схожості, зовнішності.

64. Поняття соціальних груп (див. Зошит Тема 3)

65,68. Міжособистісні стосунки в групі

Міжособистісні стосунки - це взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів людей один на одного в процесі різних видів спільної діяльності, зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і оцінюються ними. Відповідно, стосунки між людьми можуть мати кон'юнктивний (об'єднувальний), або диз'юнктивний (роз'єднувальний) характер.

Міжособистісні стосунки включають систему настанов, ціннісних орієнтацій, очікувань, стереотипів та інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного в процесі міжособистісної взаємодії.

Міжособистісні стосунки зароджуються та розвиваються в суспільних відносинах, які включають в себе обмін інформацією, сприймання і розуміння людини людиною, вироблення спільної стратегії взаємодії.

Міжособистісні стосунки - психологічний феномен, що неминуче виникає в процесі спілкування і стосується всіх сфер людського суспільства - політики, економіки, культури, побуту тощо.

У міжособистісних стосунках вирізняють три основні компоненти регулювання поведінки людей:

1) когнітивний (включає всі психічні процеси (сприймання, пам'ять, мислення та ін.), пов'язані з пізнанням оточення і самої себе.);

2) емоційний (передусім позитивні та негативні переживання, конфліктність, внутрішньо особистісна, міжособистісна емоційна чутливість);

3) інтеракційний (включає в себе конкретні відкриті чи завуальовані дії стосовно партнера).

Взаємодія цих трьох компонентів визначає міру міжособистісної привабливості партнерів, яка опосередкована сумісністю/несумісністю людей. Вона може виникнути навіть при першому візуальному контакті.