90. Як психологічно та фізіологічно обґрунтувати положення к.Ушинського про те, що «погана пам'ять» є результатом лінощів пригадати?

Під поняттям "пам'ять" розуміємо 2 її складові.

1)Ресурс, який поповнюється здобутою ззовні й виробленою власною думкою інформацією впродовж усього життя людини. Існують припущення, відповідно до яких усе, що потрапляє до "сховища" пам'яті, залишає в ньому слід назавжди. З огляду на те, як інформація потрапляє в ресурс пам'яті, її іноді розділяють на: механічну, розсудкову і духовну (Ушинський ).

2)Пам'ять виявляє наявність механізму, який забезпечує операції з інформацією, що зберігається в "сховищі". Цей механізм здійснює посередництво між ресурсом пам'яті й мисленням: приймає і видає інформацію на вимогу процесу мислення.

Пам'ять не функціонує автономно, окремо від психіки, а в поєднанні з процесом мислення. Вона через свій механізм передає на кухню мислення одержану і вироблену інформацію. Там ця інформація переробляється, доповнюється і знову повертається в пам'ять.

К. Ушинський вказує на 2 функції пам’яті : зберігати і викликати до свідомості. Звідси правомірне припущення, що розвитку підлягає не ресурс, не "сховище", де інформація зберігається, а механізм оперування нею.

У людей старшого віку цей механізм, безумовно, за роки життя вдосконалюється і легко відшукує потрібну інформацію, особливо ту, що засвоєна давно. Натомість здатність засвоювати (розташовувати у "сховищі") нову інформацію дещо послаблюється. Звідси і дуже важливий педагогічний висновок: розвиток пам'яті відбувається не тоді, коли дитина "зазубрює" вірш, а тоді, коли, спираючись на знання, аналізує його, коли пам'ять працює у поєднанні з мисленням. Отже, пам'ять функціонує лише в поєднанні з мисленням.

Підтверджуючи думку про те, що в процесі навчання пам'ять розвивається, Ушинський усе ж висловлює застереження, що сила пам'яті обмежена і залежить від стану нервової системи. Зайва інформація, на його думку, тільки обтяжує, а не розвиває пам'ять.

Отже, на рівні підсвідомості вся пам'ять зберігається, і коли це необхідно за допомогою мислення пригадується. Але якщо довго не використовувати інформацію, або не достатньо добре запам’ятовувати, вона має властивість забуватися.

91. У чому полягають відмінності емоцій людини від емоцій тварин?

Потреби людини і тварини відрізняються за своїм змістом, інтенсивністю та способом їх задоволення. Це зумовлює відмінність емоцій людей і тварин, навіть таких, які є спільними для людей та тварин - гнів, страх, радість, сум тощо. Людські емоції докорінно змінилися в процесі історичного розвитку людини, вони набули суто людських рис, своєрідних особливостей. Голод, наприклад, переживається людиною не так, як твариною. Людина залежно від обставин може стримувати свій голод, відмовлятися від їжі.

У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними й вищі почуття - моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині. Тваринні емоції залишилися на рівні інстинктивних форм життєдіяльності. Почуття сорому, вказував Ч. Дарвін, властиве лише людині.

Емоції тварин безпосередньо залежать від їх біологічних потреб, а емоції людини залежать також і від його соціальних і духовних потреб.

Людина наділена розумом і здатний контролювати свої емоції, оцінювати їх (правда, іноді не зовсім вірно), приховувати їх або давати їм волю, або навіть симулювати їх залежно від ситуації.

Людина здатна навчатися в процесі свого розвитку, і змінювати свої емоції. З тваринами ж такого не відбувається.