56. Патологічні риси характеру людини

Характер можна вважати патологічним, тобто розцінювати як психопатію, якщо:

• він є відносно стабільним у часі, тобто мало змінюється протягом життя.

• тотальність проявів характеру: при психопатіях одні і ті самі риси характеру виявляються всюди: і вдома, і на роботі, і на відпочинку, і серед знайомих, і серед чужих, коротше кажучи, за будь-яких обставин. Якщо ж людина, припустимо, вдома одна, а на "людях" - інша, то вона не психопат.

• соціальна дезадаптація, що полягає в тому, що у людини постійно виникають життєві труднощі, причому ці труднощі переживає або вона сама, або оточуючі її люди, або один та інші разом.

У випадку акцентуацій характеру може не бути жодної з перерахованих ознак психопатій, принаймні ніколи не присутні всі ознаки відразу.

У виникненні психопатій характеру важливу роль відіграють несприятливі спадкові задатки і особливо умови виховання в дитячих установах, сім'ї, школі.

Виділяють 4 форми психопатії:

1) Істерична психопатія( егоцентризм, брехливість, вередливість, завищена самооцінка). Намагаються здобути визнання оточуючих, справити на них враження. Негативні якості нерідко є наслідком неправильного ставлення оточуючих і особливо батьків, які схильні задовольняти будь-які, у тому числі невиправдані бажання дітей.

2) Циклоїдна психопатія (часта зміна полярних емоційних станів). Ці особи або перебувають в зниженому настрої, все бачать в темному світлі, як правило, перебільшують свої недоліки, або ж усім задоволені, нерідко метушливі, непосидючі. Зміни настрою за типом фаз, тривалість яких від кількох днів до тижнів, місяців.

3) Шизаїдна психопатія (замкнутість, відлюдність, нетовариськість)

Відсутня гармонія у співвідношенні розуму, волі та почуттів. Залежно від домінування одного з цих компонентів існують варіанти шизоїдного характеру.

4) Епілептоїдна психопатія (запальність і дратівливість, жорстокість, мстивість). В колективі їх не люблять, цураються, хоча зовні можуть бути коректними, ввічливими людьми.

В якості профілактики психопатій потрібно створювати певну організацію навколишнього середовища, здійснювати відповідні виховні заходи, які впливають на людину, а також потрібне особисте бажання в формуванні здорової особистості.

57. Формування характеру

"Посій вчинок - пожнеш звичку, посій звичку - пожнеш характер, посій характер - пожнеш долю". Система звичних дій і вчинків - фундамент характеру людини. За результатами праці відбувається селекція рис характеру, визначаються здібності людини, її моральна зрілість, емоційна рівновага, вольова та інтелектуальна сила.

Формування характеру - це тривале становлення постійних психологічних утворень під впливом об'єктивних і спеціально створених для цього умов, коли дії та вчинки внаслідок їх багаторазового повторення стають звичними і визначають тилову модель поведінки людини. Характер людини формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливе значення для виховання характеру має активна діяльність людини і, передусім, праця як середовище її суспільного буття, спілкування як необхідна умова її самопізнання та самореалізації.

Особливо важливе місце в становленні характеру відіграє виховання. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. І гальмує негативні впливи.

На високому рівні розвитку людина починає здійснювати самовиховання і саморегулювання, становлення свого характеру. Здатність до самовиховання характеру виявляється тоді, коли особистість набуває життєвого досвіду, коли в неї формується світогляд і остаточно складаються ідеали.