- •Предмет, завдання і методи загальної психології. (зошит)
- •2. Поняття про психіку, функції психіки, основні форми прояви.
- •3. Основні галузі психології. (зошит)
- •4. Сучасні психологічні теорії особистості.
- •Психоаналіз.
- •5. Основні напрямки зарубіжної психології. (зошит)
- •6. Зв'язок психології з іншими науками.
- •7. Методи психологічних досліджень. (зошит)
- •12. Потреби, види потреб. Мотиви, інтереси їх види
- •Переконання
- •Прагнення
- •13.Самосвідомість та "я"-образ людини.Самооцінка, рівень домагань особистості.(зошит)
- •14. Діяльність, її структура і види. (зошит)
- •15. Знання, вміння, навички, звички. (зошит)
- •16. Увага, види уваги, їх характеристика. (зошит)
- •21. Чутливість як психічна властивість особистості.
- •22. Сприймання та його основні властивості. (зошит)
- •24. Пам'ять, її види та властивості.(зошит)
- •25. Основні процеси пам'яті та їх характеристика. (зошит)
- •26. Смислове та механічне запам'ятовування
- •27.Основні умови успішного довільного запам'ятовування.
- •28.Відтворення, його види і роль у процесах засвоєння та збереження знань
- •29.Забування, його причини та способи боротьби з ним.
- •30. Асоціація, її види.
- •31.Індивідуальні відмінності пам'яті (зошит)
- •32.Забування,його причини та способи боротьби з ним
- •40.Мова і мислення Мова і мислення хоча й перебувають у діалектичній єдності, проте не є тотожними.
- •41. Уява. Види уяви, їх характеристика. (зошит)
- •42. Прийоми створення образів уяви. (зошит)
- •43. Мова, її види та функції
- •44. Емоції та почуття, значення емоцій в житті та діяльності людини. (зошит)
- •45. Види емоцій, види почуттів. (зошит)
- •46. Прояви емоційних станів в поведінці людини
- •47. Настрої, афекти, пристрасті, їх характеристика. (зошит)
- •48. Воля. Основні етапи в розвитку вольового акту. (зошит)
- •49. Вольові властивості особистості.
- •50. Стилі волі, вольові зусилля. (зошит)
- •51. Темперамент, його типи, їх психологічні властивості. (зошит)
- •52. Залежність темпераменту від умов життя і виховання.
- •53. Характер. Класифікація рис характеру. (зошит)
- •54. Типове і індивідуальне в характері людини
- •56. Патологічні риси характеру людини
- •57. Формування характеру
- •58. Здібності, їх роль в житті та діяльності людини (див. Зошит)
- •59. Види здібностей,їх характеристика (див. Зошит)
- •60. Задатки і їх роль в розвитку здібностей
- •61. Біологічне і соціальне в здібностях
- •62. Психічний розвиток. Основні фактори розвитку особистості.
- •63. Спілкування, його функції та види (див. Зошит)
- •64. Поняття соціальних груп (див. Зошит Тема 3)
- •65,68. Міжособистісні стосунки в групі
- •66. Поняття психологічної сумісності.
- •67. Конфлікт, стилі поведінки в конфліктній ситуації (див. Зошит)
- •69. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивними відображеннями об’єктивного світу?
- •70 У чому полягає коректність тлумачень результатів, отриманих внаслідок застосування тестів?
- •71 Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин та людини?
- •72 Як розвиток психіки пов’язаний із середовищем та умовами життя?
- •73 Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості
- •74 Які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості?
- •75 Як взаємопов’язані самооцінка особистості та рівень її домагань?
- •76 Чи згодні ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
- •77 Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність?
- •78 Чи може у людини з адекватною самооцінкою виникнути стан фрустрації?
- •79 Чи можна прискорити психічний розвиток особистості?
- •80 За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?
- •81 Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера?
- •82 Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його неофіційний статус?
- •83 У чому полягає докорінна відмінність поведінки тварин від діяльності людей?
- •84. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники сприяють продуктивності формуванню навичок?
- •85. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? з якою метою це робиться?
- •86. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?
- •87. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням та відчуттям?
- •88. Як співвідносяться проблемна ситуація та розумове завдання?
- •89. Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам’яті? За якими ознаками це можна встановити?
- •90. Як психологічно та фізіологічно обґрунтувати положення к.Ушинського про те, що «погана пам'ять» є результатом лінощів пригадати?
- •91. У чому полягають відмінності емоцій людини від емоцій тварин?
- •92. Чому людина в горі почувається легше коли виплачеться?
- •93. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта та екстраверта?
- •94. Які поєднання рис темпераменту зустрічаються найчастіше? Чим це можна пояснити?
- •95. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями?
- •96. Чи правомірне з погляду психології твердження, характер гартується у боротьбі? Аргументуйте
2. Поняття про психіку, функції психіки, основні форми прояви.
Психіка – це форма відображення дійсності, її мають і люди і тварини.
Функції психіки: 1)відображення дійсності; 2) регуляція поведінки людини.
Вищими формами психічного відображення є мислення та уява, які існують у нерозривному зв’язку з мовленням.
3. Основні галузі психології. (зошит)
4. Сучасні психологічні теорії особистості.
Теоретичні дослідження в галузі психології особистості велися вже давно, тому в історії даної проблеми можна виділити три періоди: філософсько-літературний, клінічний та власне експериментальний. Перший взяв свій початок від робіт давніх мислителів і продовжувався до початку XIX ст. Експериментальний період пов'язаний з іменами таких учених, як О.Ф.Лазурський, Г.Олпорт, Р.Кетгел. У перше десятиліття XIX ст. поряд з філософами та письменниками проблемами психології зацікавилися лікарі — психіатри. Вони першими стали проводити систематичні спостереження за особистістю хворого в клінічних умовах, вивчати історію його життя для розуміння поведінки хворого. При цьому встановлювався не тільки діагноз, а були здійснені спроби узагальнення даних про природу людської особистості. Тому цей період отримав назву клінічного.
Отже, якщо взагалі підходити до визначення сучасних теорій особистості, то щонайменше можна виділити 48 різноманітних їх варіантів. Зупинимося на деяких основних напрямах дослідження особистості.
Психоаналіз.
З.Фрейд (1856-1939) створив одну з найвидатніших теорій особистості. Він був послідовним детерміністом, вважав, що все в душевному житті має свою причину, кожна душевна подія викликається свідомим чи несвідомим наміром і визначається попередніми подіями. Головна його заслуга полягає в тому, що він уперше ввів у науку поняття несвідомого і створив методи роботи з неусвідомлюваними мотивами.
Він виокремив три сфери психічного: свідомість, підсвідомість і несвідоме. Саме в несвідомому знаходяться основні детермінанти особистості — психічна енергія, спонукання та інстинкти. Існує два основні інстинкти: лібідо, або прагнення до сексуального задоволення, та інстинкт агресії і прагнення до смерті. У структурі особистості існує також три компоненти: Воно (Ід), Я (Его), і Над-Я (Супер-Его). Ід - головна і центральна частина особистості майже цілком несвідома. Вона включає психічні форми, які ніколи не були свідомими, і ті, які виявилися неприйнятними для свідомості і були витіснені з неї. Ід не знає цінностей, добра і зла, не знає моралі.
Его, з одного боку, слідує несвідомим інстинктам, а з іншого — підкоряється вимогам реальності. Ця частина особистості відповідає задовільну поведінку, може контролювати і придушувати інстинкти, прагнути до послаблення напруги і підсилення задоволення.
Супер-Его розвивається з Его і слугує місцем, де зберігаються моральні установки, норми поведінки, є суддею і цензором діяльності і думок Его, Мотиви, думки, які не відповідають нормам Супер-Его, витісняються у сферу несвідомого або підсвідомого.
Для того, щоб витіснений матеріал не потрапив до свідомості, Его використовує різні способи захисту, зокрема раціоналізацію, сублімацію, проекцію та уникнення. Его, за 3. Фрейдом, постійно перебуває в конфлікті, поскільки вимоги Ід і Супер-Его несумісні. Тому Его постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують сублімація, проекція, заміщення, витіснення. Це відбувається несвідомо, однак мотиви, переживання, почуття, що переміщуються у сферу несвідомого, виявляють себе у вигляді символів, у формі діяльності, найчастіше творчої, яка прийнятна для „цензора".
Але, незважаючи на наявність захисту, витіснені бажання прориваються до свідомості у формі сновидінь, фантазій, обмовок, несподіваних дій тощо і суттєво впливають на поведінку людини. Саме в цьому З.Фрейд вбачав причину невротичних станів. Психоаналіз допомагає звільнити людину від таких розладів і позитивно використовувати її енергію.
У теорії особистості З.Фрейда містяться як деякі продуктивні наукові положення (про складність, багатоплановість структури особистості, про свідоме й несвідоме, про внутрішні суперечності особистості), так і спірні погляди на природу особистості, які критикували навіть його учні. Найбільшої критики зазнали погляди на мотивацію людської поведінки природженими інстинктивними потребами (сексуальними, руйнівними) та фатальний антагонізм між свідомим і несвідомим, між індивідом і суспільством.
Ось чому виникла потреба в подоланні біологізаторських поглядів на особистість, у соціалізації фрейдистської теорії особистості, що й було здійснено неофрейдистами. Так, швейцарський психолог К.Г. Юнг (1875-1961), засновник аналітичної психології, учень З.Фрейда, не поділяв поглядів свого вчителя на пансексуалізм як рушійну силу поведінки людини. За К.Г.Юнгом, психіка людини має три рівні: свідомість, особисте несвідоме і колективне несвідоме. Визначальну роль у структурі особистості відіграє колективне несвідоме, яке утворюється із слідів пам'яті, що залишається від усього минулого людства і впливає на особистість людини, визначає її поведінку з моменту народження.
Колективне несвідоме утворюється з різних рівнів, які визначаються загальнолюдською, національною та расовою спадщинами. Найбільше значення мають сліди минулого, тобто досвід тваринних предків людини. Колективне несвідоме виявляється у вигляді архетипів — домінант, першородних образів у творчості, снобаченнях (наприклад, образ матері — землі, демона, мудрого старця тощо).
Особисте несвідоме складається з переживань, що були колись свідомими, але потім стали забутими або витісненими із свідомого. За певних умов вони стають усвідомленими. Структурними одиницями особистого несвідомого може бути констеляція почуттів, думок та спогадів, що певним чином організовані у так званих „комплексах". Центральну роль серед архетипів К.Г.Юнг відводив архетипу „самості" — потенційному центру особистості на відміну від „Его" („Я") як центру свідомості.
Завдяки психічним функціям - мисленню, інтуїції, почуттям — людина пристосовується до умов життя, але іноді індивід вимушено звертається до нижчого рівня несвідомого, тобто регресує.
К.Г.Юнг створив типологію особистості, котра визначалася не обставинами життя, а природженими її властивостями, в основі яких лежить спрямованість людини на себе або на зовнішнє. Відповідно до цього він розподіляв людей на основні типи — інтровертів та екстравертів, а також додаткові — інтуїтивний, мисленнєвий, емоційний.
Проти біологізаторських тенденцій З.Фрейда виступав також його відомий учень А.Адлер (1870-1937), котрий заснував так звану індивідуальну психологію. Він підкреслював, що основне в людині - не її природні інстинкти, а „суспільне почуття", або „почуття спільності". Це почуття природжене, але воно розвивається впродовж життя.
А. Адлер вважав, що структура особистості цілісна, а детермінантою її розвитку є потяг до вищості, прагнення влади, самоствердження. Однак цей потяг не завжди здійсненний через можливе виникнення почуття неповноцінності. Через те, що нормальна особистість прагне не тільки до власної могутності, а й до блага суспільства, „соціальне почуття" є неминучою компенсацією будь-якої природної слабкості індивідуальних людських існувань. На основі цього були виділені різні види компенсації, що створюють різні „життєві стилі".
1. Успішна компенсація почуття неповноцінності є наслідком збігу потягу до вищості із соціальним інтересом.
2. Надкомпенсація означає однобічне пристосування до умов життя внаслідок надмірного розвитку якоїсь однієї риси або здібності.
3. „Вихід у хворобу", при якій людина не може звільнитися від почуття неповноцінності, не може прийти до компенсації „нормальними" засобами і тому виробляє симптоми хвороби, щоб виправдати свою невдачу. Так з'являється невроз.
Отже, індивідуальна психологія А.Адлера заперечує фатальний розвиток особистості з органічними інстинктами, більше того, вона стверджує, що цей розвиток підкоряється логіці суспільного життя.
До інших представників неофрейдизму належать також К.Хорні (1885-1952), Е.Фромм (1900-1980), Е.Еріксон (1902-1994).