- •Предмет, завдання і методи загальної психології. (зошит)
- •2. Поняття про психіку, функції психіки, основні форми прояви.
- •3. Основні галузі психології. (зошит)
- •4. Сучасні психологічні теорії особистості.
- •Психоаналіз.
- •5. Основні напрямки зарубіжної психології. (зошит)
- •6. Зв'язок психології з іншими науками.
- •7. Методи психологічних досліджень. (зошит)
- •12. Потреби, види потреб. Мотиви, інтереси їх види
- •Переконання
- •Прагнення
- •13.Самосвідомість та "я"-образ людини.Самооцінка, рівень домагань особистості.(зошит)
- •14. Діяльність, її структура і види. (зошит)
- •15. Знання, вміння, навички, звички. (зошит)
- •16. Увага, види уваги, їх характеристика. (зошит)
- •21. Чутливість як психічна властивість особистості.
- •22. Сприймання та його основні властивості. (зошит)
- •24. Пам'ять, її види та властивості.(зошит)
- •25. Основні процеси пам'яті та їх характеристика. (зошит)
- •26. Смислове та механічне запам'ятовування
- •27.Основні умови успішного довільного запам'ятовування.
- •28.Відтворення, його види і роль у процесах засвоєння та збереження знань
- •29.Забування, його причини та способи боротьби з ним.
- •30. Асоціація, її види.
- •31.Індивідуальні відмінності пам'яті (зошит)
- •32.Забування,його причини та способи боротьби з ним
- •40.Мова і мислення Мова і мислення хоча й перебувають у діалектичній єдності, проте не є тотожними.
- •41. Уява. Види уяви, їх характеристика. (зошит)
- •42. Прийоми створення образів уяви. (зошит)
- •43. Мова, її види та функції
- •44. Емоції та почуття, значення емоцій в житті та діяльності людини. (зошит)
- •45. Види емоцій, види почуттів. (зошит)
- •46. Прояви емоційних станів в поведінці людини
- •47. Настрої, афекти, пристрасті, їх характеристика. (зошит)
- •48. Воля. Основні етапи в розвитку вольового акту. (зошит)
- •49. Вольові властивості особистості.
- •50. Стилі волі, вольові зусилля. (зошит)
- •51. Темперамент, його типи, їх психологічні властивості. (зошит)
- •52. Залежність темпераменту від умов життя і виховання.
- •53. Характер. Класифікація рис характеру. (зошит)
- •54. Типове і індивідуальне в характері людини
- •56. Патологічні риси характеру людини
- •57. Формування характеру
- •58. Здібності, їх роль в житті та діяльності людини (див. Зошит)
- •59. Види здібностей,їх характеристика (див. Зошит)
- •60. Задатки і їх роль в розвитку здібностей
- •61. Біологічне і соціальне в здібностях
- •62. Психічний розвиток. Основні фактори розвитку особистості.
- •63. Спілкування, його функції та види (див. Зошит)
- •64. Поняття соціальних груп (див. Зошит Тема 3)
- •65,68. Міжособистісні стосунки в групі
- •66. Поняття психологічної сумісності.
- •67. Конфлікт, стилі поведінки в конфліктній ситуації (див. Зошит)
- •69. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивними відображеннями об’єктивного світу?
- •70 У чому полягає коректність тлумачень результатів, отриманих внаслідок застосування тестів?
- •71 Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин та людини?
- •72 Як розвиток психіки пов’язаний із середовищем та умовами життя?
- •73 Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості
- •74 Які чинники зумовлюють психічний розвиток особистості?
- •75 Як взаємопов’язані самооцінка особистості та рівень її домагань?
- •76 Чи згодні ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
- •77 Чи можна стверджувати, що велика і віддалена життєва мета особистості найповніше характеризує її сутність?
- •78 Чи може у людини з адекватною самооцінкою виникнути стан фрустрації?
- •79 Чи можна прискорити психічний розвиток особистості?
- •80 За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?
- •81 Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера?
- •82 Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його неофіційний статус?
- •83 У чому полягає докорінна відмінність поведінки тварин від діяльності людей?
- •84. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники сприяють продуктивності формуванню навичок?
- •85. Чому у світловій рекламі світло періодично вимикається? з якою метою це робиться?
- •86. Хижак може тривалий час вистежувати жертву. Чи можна його увагу охарактеризувати як довільну?
- •87. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням та відчуттям?
- •88. Як співвідносяться проблемна ситуація та розумове завдання?
- •89. Поясніть, у чому полягають основні відмінності уяви від уявлень пам’яті? За якими ознаками це можна встановити?
- •90. Як психологічно та фізіологічно обґрунтувати положення к.Ушинського про те, що «погана пам'ять» є результатом лінощів пригадати?
- •91. У чому полягають відмінності емоцій людини від емоцій тварин?
- •92. Чому людина в горі почувається легше коли виплачеться?
- •93. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта та екстраверта?
- •94. Які поєднання рис темпераменту зустрічаються найчастіше? Чим це можна пояснити?
- •95. Що дає змогу людині з гіршими здібностями до певної діяльності виконувати її краще, ніж людині з кращими здібностями?
- •96. Чи правомірне з погляду психології твердження, характер гартується у боротьбі? Аргументуйте
81 Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера?
Ні.
Лідер групи може бути офіційним, коли його призначено згідно з регламентом штатного розкладу, який виконує покладені на нього функції керівника.
Лідер може бути неформальним, визнаним групою стихійно, за його власні якості і усвідомлення значення тих функцій, які він реалізовує в колективі, керуючись загальними інтересами.
Для колективу оптимальним вважається такий варіант, коли формальний лідер-керівник одночасно є і неформальним лідером. За таких умов його діяльність є максимально ефективною, більш повно виявляється психологічний потенціал групи.
82 Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його неофіційний статус?
Так, може.
Коли змінюється статус особи, змінюються її обов’язки, повноваження. У разі підвищення може виникнути зверхнє відношення до колег, або ж навпаки – заздрість, відчуженість з їхнього боку.
Різний офіційний статус працівників часто зумовлює холодність, офіційність, дискомфорт у спілкуванні.
83 У чому полягає докорінна відмінність поведінки тварин від діяльності людей?
Свідома діяльність людини має три характерні особливості, які відрізняють її від поведінки тварин.
Перша особливість полягає в тому, що свідома діяльність людини не обов'язково пов'язана з біологічними мотивами. Нерідко зустрічаються ситуації, коли свідома діяльність людини не тільки не підпорядковується біологічним впливам і потребам, але й входить у конфлікт з ними і навіть пригнічує їх (наприклад, героїзм).
Другою особливістю свідомої діяльності є необов'язкова її визначеність наочними враженнями від середовища. Людина може відображати умови середовища набагато глибше, ніж тварина. Завдяки абстрагуванню людина проникає в глибинні зв'язки і відношення речей, орієнтуючись при цьому не на зовнішні враження, а на глибинні їх закономірності.
Третя особливість полягає в тому, що переважна більшість знань та вмінь людини формується шляхом засвоєння загальнолюдського досвіду, накопиченого в історії суспільства, який передається в ході навчання. Переважна більшість знань і вмінь людини не є результатом її власного досвіду, а набуваються шляхом засвоєння суспільно-історичного досвіду поколінь.
84. Які об’єктивні та суб’єктивні чинники сприяють продуктивності формуванню навичок?
Навички - це опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності.
Основними умовами успішного формування вмінь і навичок є усвідомлення мети, завдання і розуміння його змісту та способів виконання. Цього досягають поясненнями завдання, демонструванням кращих зразків виконуваного завдання та самої дії виконання. Процес формування навички залежить від цілеспрямованості; внутрішньої мотивації і зовнішнього інструктування, які створюють установку; правильного розподілу вправ за періодами (етапами) навчання; включення тренованої навички в значущу навчальну ситуацію; поінформованості учня про результати виконання дії; розуміння учнем загального принципу, схеми дії, в яку включено дію, що тренується; врахування впливу трансферу та інтерференції.
Суб’єктивні чинники. Успіх формування вмінь і навичок найбільшою мірою залежить від свідомого ставлення, готовності особистості до вироблення в собі вмінь і навичок, інтересу до кращого виконання дій,пов'язаних з виконанням завдання.
У формуванні вмінь і навичок важливо враховувати індивідуальні особливості людини: тип нервової системи, попередній досвід, теоретичні знання, нахили та здібності. Діяльність людини, як вважає вона сама, мотивується її власними інтересами і потребами: "Я чиню так, тому що саме цього я хочу", "Я роблю це для себе самого" тощо. суб'єктом активності є "індивідуальне Я" людини.
Вироблені у людини навички підтримуються на належному рівні досконалості, якщо вони використовуються. Коли ж навички впродовж певного часу залишаються без застосування, вони ослаблюються. Сильні хвилювання та втома людини часто спричинюють порушення звичних дій. У цьому разі потрібно мати чимале самовладання, щоб виконувати дію у звичному темпі й не припускатися помилок.
Об’єктивні чинники. Не менш важливу роль у засвоєнні вмінь і навичок відіграють умови навчання, правильна організація процесу: послідовність засвоєння дій, поступовий перехід від простішого до складніших завдань, від повільного до швидкого темпу їх виконання. При цьому потрібно враховувати й те, що тривале безперервне навчання, як і тривалі перерви в ньому (наприклад, заняття з музики, спортивні тренування, трудові операції проводяться один раз на тиждень), не сприяють успішному формуванню вмінь і навичок. Тривалі інтервали між вправами ведуть до ослаблення сформованих умінь і навичок.
Порушення звичних дій трапляється й тоді, коли людині доводиться діяти в нових для неї умовах, які породжують у неї невпевненість у своїх силах.
Джерелом активності людини є потреби. До людських потреб належать фізіологічні потреби; соціальні інтереси: необхідність належати до певної групи людей, вступати в емоційні контакти, мати певний статус, бути лідером чи підкорятися тощо і, зрештою, екзистенціальні спонукання: бути суб'єктом свого життя, творити, відчувати достовірність свого буття тощо.