- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •Рецензенти:
- •Тема 1. Право Європейського Союзу: загальнотеоретичні аспекти.
- •2. Система права Європейського Союзу
- •Право єс характеризується низкою ознак:
- •3. Система норм права Європейського Союзу
- •II. Види норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання.
- •III. Види норм за формально-юридичними ознаками.
- •IV. Види норм відповідно до ступеня юридичної сили.
- •V. Види норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій.
- •VI. Види норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу.
- •VII. Види норм за методами та способами здійснення їх приписів.
- •4. Принципи права Європейського Союзу
- •5. Предмет права Європейського Союзу
- •6. Методи права Європейського Союзу
- •7. Суб’єкти права Європейського Союзу
- •8. Право єс як наука і навчальна дисципліна
- •Тема 2. Історія становлення та джерела права Європейського Союзу.
- •2. Еволюція права Європейського Союзу у процесі розвитку європейської інтеграції
- •3. Поняття та види джерел права Європейського Союзу
- •Тема 3. Статус Європейського Парламенту.
- •2. Формування Європейського Парламенту
- •3. Форма роботи та склад Європейського парламенту
- •4. Функціонування Європейського Парламенту
- •5. Функції та повноваження Європейського парламенту
- •6. Законодавчий процес у Європейському Парламенті
- •Тема 4. Європейська комісія. Рада Європейського Союзу.
- •2. Процедура формування та склад Європейської комісії єс
- •3. Повноваження Європейської комісії єс
- •4. Склад та порядок формування Ради Європейського Союзу
- •5. Повноваження Ради Європейського Союзу
- •Тема 5. Статус Європейської Ради та інших органів єс.
- •2. Рішення Європейської Ради та порядок їх реалізації
- •3. Рахункова палата Європейського Союзу
- •4. Європейський Центральний Банк Європейського Союзу
- •5. Суд Європейського Союзу
- •Тема 6. Правовий статус людини і громадянина в Європейському Союзі.
- •2. Характеристика інституту правового статусу людини та громадянина у Європейському Союзі та його джерела
- •3. Громадянство Європейського Союзу
- •4. Основні права, свободи та обов’язки людини та громадянина у Європейському Союзі
- •5. Гарантії прав та свобод людини і громадянина у Європейському Союзі
- •Тема 7. Правоохоронне та безпекове співробітництво в Європейському Союзі.
- •2. Європейський поліцейський офіс (Європол)
- •3. Правоохоронне співробітництво Європолу
- •Оперативні угоди з установами єс
- •4. Європейське бюро судової співпраці (Євроюст «Eurojust»)
- •Тема 8. Правова регламентація зовнішніх відносин Європейського Союзу.
- •2. Договірна практика Євросоюзу у сфері зовнішніх відносин
- •3. Міжнародні угоди єс про асоціацію з третіми країнами
- •4. Спільна зовнішня політика і політика безпеки єс
- •Тема 9. Взаємовідносини України та Європейського Союзу.
- •2. Історія відносин Україна – Європейський Союз
- •3. Угода про асоціацію між Україною та єс
- •4. Співробітництво України та єс у сфері юстиції, свободи та безпеки
- •II. Свобода
- •III. Безпека
- •IV. Юстиція
- •5. Безвізовий діалог Україна – єс
- •6. Регіональне співробітництво між Україною та єс
- •Список використаних та рекомендованих джерел
- •03035, Київ-35, пл. Солом’янська, 1
Тема 8. Правова регламентація зовнішніх відносин Європейського Союзу.
ПЛАН
1. Міжнародна правосуб'єктність Євросоюзу у сфері зовнішніх відносин
2. Договірна практика Євросоюзу у сфері зовнішніх відносин
3. Міжнародні угоди ЄС про асоціацію з третіми країнами
4. Спільна зовнішня політика і політика безпеки ЄС
РЕФЕРАТИ:
1. Європейська служба зовнішньополітичної діяльності.
2. Статус Верховного представника ЄС із зовнішніх відносин і політики безпеки.
1. Міжнародна правосуб'єктність Євросоюзу у сфері зовнішніх відносин
До підписання Лісабонських договорів про Євросоюз і функціонування Євросоюзу питання міжнародної правосуб'єктності ЄС не були врегульовані. Міжнародну правосуб'єктність мали тільки європейські співтовариства. Відповідні повноваження Європейського співтовариства були визначені в установчих документах та розвинуті практикою Суду ЄС.
Завдяки саме практиці Суду ЄС мало місце розширення повноважень Співтовариства у цій сфері шляхом закріплення в судових рішеннях концепції паралельної компетенції.
Основоположне значення в цьому плані має рішення Суду ЄС від 31 березня 1971 р. У ньому Суд ЄС тлумачить положення установчих документів щодо компетенції органів співтовариства та зазначає, що правосуб'єктність Європейського співтовариства не обмежується лише його правоздатністю з питань діяльності співтовариства у внутрішній сфері, а включає також правоздатність встановлювати договірні відносини з третіми країнами стосовно всіх цілей, зафіксованих у першій частині установчого договору.
Тим самим Суд ЄС, спираючись на концепцію дорозумілої компетенції, визначив зовнішню компетенцію Співтовариства як природне поширення впливу внутрішніх відносин на міжнародні зв'язки. Це рішення Суду ЄС має значення і для ЄС як правонаступника Європейського співтовариства.
Щодо міжнародної правосуб'єктності ЄС, то це питання було остаточно вирішено тільки з набуттям чинності Лісабонськими договорами. Передусім потрібно підкреслити, що згідно з положеннями Лісабонського договору про ЄС це об'єднання є суб'єктом міжнародного права.
Зокрема, у ст. 47 ДЄС зазначено, що "Союз є юридичною особою". Тобто тут не йдеться про міжнародну правосуб'єктність ЄС. Однак вона випливає з інших положень установчих договорів, в яких закріплені конкретні повноваження ЄС у сфері зовнішніх відносин. Тобто Договір про функціонування ЄС побудований на визнанні функціональної правоздатності Союзу у сфері зовнішніх відносин.
Наявність у Євросоюзу міжнародної правосуб'єктності створює можливості для нормального функціонування об'єднання у політичному та правовому сенсах.
Насамперед Євросоюз в змозі реалізовувати закріплені у Лісабонському договорі положення стосовно цілей та завдань об'єднання, зокрема:
утвердження своєї ідентичності на міжнародній арені;
запровадження громадянства Союзу;
забезпечення дотримання "acquis communautaire" (правового доробку, правових цінностей ЄС) тощо (статті 3, 21 ДЄС);
укладати від свого імені адміністративні чи приватноправові угоди;
укладати міжнародні договори;
спроможність належним чином представляти об'єднану Європу в рамках міжнародних організацій і конференцій. На сучасному етапі це відбувається за допомогою Голови Європейської ради, Високого представника Союзу із зовнішніх справ і політики безпеки та Комісії, а також шляхом співпраці між дипломатичними і консульськими місіями держав-учасниць, з одного боку, та Європейської служби зовнішньополітичної діяльності і представництвами Комісії в третіх країнах та міжнародних організаціях - з іншого (статті 24, 27 ДЄС).
Особливості структури ЄС, його юридичної природи та права відображені у правових формах його участі у міжнародних відносинах.
Оскільки ЄС є суб'єктом міжнародного права, його завдання полягає у забезпеченні узгодженості всіх напрямів співпраці держав-учасниць. Використання конкретної правової форми участі Євросоюзу у міжнародних відносинах залежить від того, в рамках якого з цих компонентів здійснюється така діяльність.
Згідно з установчими договорами ЄС є правоздатним у сферах, які охоплюють:
підтримку відносин з міжнародними організаціями (ООН, ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку)3, ГАТТ/СОТ та іншими);
укладання міжнародних угод;
встановлення та розвиток дипломатичних відносин з третіми країнами тощо.
У відносинах з міжнародними організаціями ЄС використовує як традиційні форми, притаманні практиці інших міжурядових об'єднань, так і ті, що більш характерні для відносин держав з міжнародними організаціями. Прикладом останнього є участь ЄС у деяких впливових міжнародних організаціях, таких як ГАТТ/СОТ, ФАО, ЄБРР.
Інша особливість, яка стосується форм реалізації з боку ЄС своєї міжнародної правосуб'єктності, пов'язана з посольським правом.
На відміну від інших міжнародних організацій, ЄС заснував у багатьох країнах світу, включаючи Україну, свої дипломатичні представництва, які мають назву "делегації Комісії ЄС". Водночас багато країн мають свої дипломатичні місії при Євросоюзі. Таку місію має і Україна.
Створення Європейської служби зовнішньополітичної діяльності сприяє формуванню в межах Союзу власного дипломатичного відомства, яке діє паралельно з дипломатичними відомствами держав-учасниць.