Додаткові питання

1. Віднайдіть сутнісні особливості давньогрецької й давньоіндійської (давньокитайської) філософій та вкажіть їх спільні ознаки.

2. Які соціально-культурні передумови сприяли виникненню філософії у Давній Греції?

3. Чи можна вважати міф основою філософії?

4. Чи можемо ми вважати Платона першим ідеологом комунізму?

5. В чому суть принципу гілеморфізму в філософії Арістотеля?

6. Чи коректно говорити про «філософію софістів»?

7. Які основні філософсько-правові ідеї античності?

8. Наскільки неоплатоніки ревізували платонівський ідеалізм?

9. Що означало поняття «діалектика» в античну епоху?

10. Проаналізуйте історичне значення філософії Сократа?

Теми рефератів, доповідей

1. Міфологічні чинники як передумова виникнення філософської думки у Стародавньому світі.

2. Космоцентрична спрямованість філософії Стародавньої Греції.

3. Основні риси розуміння людини в епоху античності.

4. Соціальна утопія та концепція держави Платона.

5. Соціально-філософські погляди Арістотеля та сучасність.

6. Вчення Цицерона про державу і право.

7. Політико-правові і соціально-філософські погляди стоїків.

Література до теми:

[23, 32, 67, 87, 111, 116, 122, 125, 127, 130, 138, 140, 145]

Заняття 2 – 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Основні риси середньовічної філософії, її соціальні і релігійні основи.

2. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика. Теологічні обґрунтування людини і суспільства в філософії Августина.

3. Схоластика. Реалізм і номіналізм.

4. Вчення Фоми Аквінського.

5. Основні риси світогляду людини епохи Відродження.

6. Філософське і космологічне вчення Миколи Кузанського і Джордано Бруно.

7. Соціально-філософські теорії епохи Відродження (Н. Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла).

Перелік ключових термінів та понять теми

«Реалізм», «номіналізм», «геоцентризм», «універсалії», «віра», «воля», «апологетика», «патристика», «схоластика», «містика», «антропоцентризм», «пантеїзм», «гуманізм», «натурфілософія», «геліоцентризм».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід пам’ятати, епоха Середньовіччя охоплює часовий проміжок від V ст. до XIV ст., вона звертається до проблем духовності, тому її основною темою є проблема духу, сприйняття світу як «Книги» («Біблії»). Для світогляду середньовічної людини характерні такі риси як теоцентризм, богоподібність, духовність, гріховність. Культура середньовічної Європи – це органічний синтез античної мисленнєвої практики, християнського віровчення, раціоналізму римського права та уявлень варварів про свободу. Філософія вказаного періоду проходить три основні етапи розвитку: апологетика, патристика і схоластика.

До другого питання. Важливим моментом є те, що апологетика виступає в якості християнської теології, яка покликана виконувати ряд теоретично-практичних завдань, які окреслюють «проблемні» питання: питання про взаємовідносини віри та розуму; розрізнення філософії та теології, питання направленості людської історії та ідеї спасіння. Основні ідеї патристики як другого періоду середньовічної філософії найбільш яскраво представлені в творчості Августина Блаженного та Діонісія Аеропагіта.

До третього питання. В даному питанні слід мати на увазі, що проблема природи універсалій не була вперше поставлена в межах схоластики – вона має античне коріння та є досить відчутним моментом сучасної філософії. Щоб краще з’ясувати сутність полеміки між номіналізмом та реалізмом необхідно пригадати і зрозуміти вчення Платона та Арістотеля про сутність речей, а також мати на увазі історико-культурологічний матеріал стосовно виникнення та специфіки функціонування універсального знання.

До четвертого питання. Фома Аквінський здійснив «християнізацію» вчення Арістотеля, тому онтологія видатного схоласта є спробою гармонізації грецького та християнського способів мислення. Для кращого опрацювання вказаного питання слід виділити в ньому такі підпункти: розуміння Аквінатом співвідношення віри та розуму; розрізнення сутності та існування; особливості томістської антропології; уявлення Фоми про моральні закони; проблема онтологічного аргументу; проблема зла та права; особливості доведення існування Бога.

До п’ятого питання. Зміни у всіх сферах життя людини, які відбувалися в кінці ХІІІ - на початку ХІV століть ознаменували собою цікавий та яскравий процес в західній Європі, який пізніше одержить назву – Відродження або Ренесанс. Сам термін Відродження з’явився лише в ХІХ століття для позначення особливого етапу європейської історії. Він означав: 1) відродження інтересу до античної культури в цілому (філософії, релігійно-містичних вчень, літератури). Специфіку культури і науки епохи Відродження багато в чому визначив лозунг «Назад до античності», який був не тільки формою самосвідомості цієї епохи: він свідчив про опозицію у відношенні до офіційно-церковного християнства і про прагнення до секуляризації всіх форм соціального і культурного життя; 2) в цей період ніби народжується нова культура західноєвропейських народів на противагу християнській середньовічній культурі.

До шостого питання. При розгляді цього питання необхідно мати на увазі, що формування філософських поглядів Кузанця та Бруно відбувалося на тлі загальних світоглядних зсувів. Кузанський акцентує свою увагу на проблемах діалектики, яка знаходить свою конкретизацію в питаннях співпадання протилежностей. Для Бруно ж характерний розгляд проблем пов’язаних з природою.

До сьомого питання. Соціально-філософські вчення епохи Відродження відображають процес зародження та становлення основ демократичної ідеології та національної самобутності. При розгляді цього питання слід мати на увазі, що вчення Макіавеллі не може бути трактоване однозначно, особливо та частина, яка стосується проблем політики володаря. Утопії ж вказаного періоду відображають уявлення людей тієї епохи про краще, справедливе суспільство.