Додаткові питання

1. Чому деякі філософські школи уникають давати визначення буття?

2. Чому критикують ідею Парменіда про тотожність буття і мислення?

3. Чому трактування буття у вченні Парменіда виражає специфіку філософського осмислення світу?

4. Які форми має людське буття?

5. Чому існує велика кількість концепцій субстанції?

6. Чому судження: «всі речі складаються з матерії» – категоріально некоректне?

7. Чим обумовлюється трактування поняття матерії як філософської категорії?

8. Чому марксистське розуміння матерії не передбачає варіативність і вибірковість процесів і явищ реальної дійсності?

9. Чому рух – це універсальний стан буття?

10. Чим обумовлюється розуміння простору і часу як форм буття?

Література до теми:

[4, 47, 111, 125, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 160, 169, 193, 199]

Заняття 2 - 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Людина як об’єкт філософського аналізу.

2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині.

3. Людина як космічний феномен. Сенс буття людини.

Перелік ключових термінів та понять теми

«Людина», «діяльність», «суспільне», «соціальне», «біологічне», «антропологія», «індивід», «особа», «свідоме», «позасвідоме», «відповідальність», «антропосоціогенез», «індивідуальність», «права людини».

Методичні рекомендації

До першого питання. Необхідно врахувати, що у світоглядному плані філософія обґрунтовує певну концепцію, яка характеризує місце людини в світі, її призначення, природу й сутність, у методологічному – формує оптимальну стратегію комплексного осмислення людини. Далі необхідно спинитися на з’ясуванні змісту основних філософських концепцій людини, а саме: психологізм (Д. Юм); конвенціоналізм (позитивістська філософія); суб’єктивний антропологізм (Ж.П. Сартр, М. Хайдеггер); натуралізм (соціальна біологія); соціологізм (економічний матеріалізм і технократизм); антропологічний матеріалізм (Л. Фейєрбах); волюнтаризм (А. Шопенгауер); релігійний антропологізм (В. Соловйов, М. Бердяєв); абсолютизація позасвідомого в житті людини (З. Фрейд); спіритуалістичний дуалізм (Р. Декарт, І. Кант); діалектичний матеріалізм (К. Маркс, Ф. Енгельс).

До другого питання. Важливо виявити основні сутнісні ознаки антропосоціогенезу, як процесу виникнення не просто нового виду (людина - антропос), а принципово нового (соціального, суспільного) способу існування. Необхідно проаналізувати, завдяки яким чинникам з’являється людина – істота, здатна до праці, соціально–детермінованого життя і спілкування на основі діяльності свідомості (розумного ставлення до дійсності). Разом з тим, виникає проблема, чи можна вважати, що становлення людини як істоти суспільної зробило чимось неістотним, несуттєвим природні основи становлення людини. Цю проблемну ситуацію можна вирішити через полеміку з двома протилежними підходами: з біологізаторством та абстрактним соціологізаторством. Якісна відмінність людини – в її суспільно-трудовій діяльності, людину не можна віднести до істоти природної – таке заперечення біологізаторам. Однак вона залишається природною істотою, так як людину недопустимо зводити до функції соціального способу життя – таке заперечення – соціологізаторам. Далі, простежте, обгрунтуйте ще й інші аргументи тієї чи іншої позиції. Крім того, важливо уяснити, що єдність соціального і біологічного в людині (і як засобів, що забезпечують один одного, і як самоцінностей) є безумовно необхідною. Проте наступним закономірно виникає питання, чи зводиться сенс життя до збереження біологічного існування і соціального функціонування, яке робило б це існування більш комфортним? Аргументуйте свою відповідь.

До третього питання. Важливо звернути увагу, що ідея сполученості людини з Всесвітом, включення її в універсальний космічний процес різноманітно представлена в східній культурі, особливо в індійській релігійно-філософській традиції. Досить згадати вчення про сансару – безперервне й вічне переродження душі. Однак для європейської культури характерним було те, що подібні ідеї виникали на ґрунті ідей Піфагора, Платона, а також філософських вчень пантеїстично-матеріалістичного спрямування (наприклад, вчення Джордано Бруно про множинність світів і про наявність у них розумних істот). Разом з тим, важливо пояснити чому ці вчення не носили системного, розгорнутого вигляду, а залишались тільки на рівні припущень, здогадок. Тільки в межах так званого російського антропокосмізму здійснюється спроба послідовного проведення й розробки ідеї сполученості людини та універсума (М. Федоров, К. Ціолковський, С. Булгаков, В. Вернадський – вчення про ноосферу, В. Соловйов – філософія всеєдності). Далі проаналізуйте особливості цих вчень, простежте які нові світоглядні позиції вони відкривають. Одне з них, розвиває Тейяр де Шарден, який акцентує увагу на парадоксальності феномена людини, що ж таке людина в контексті космічного процесу? Наступним, виявіть основні аргументи нелінійного характеру космічної еволюції.