Література до теми:

[111, 120, 122, 125, 130, 132, 138, 140, 157, 159, 169, 182, 184, 191, 193, 194, 195]

Тема № 2. Історичні типи філософської думки

Всього годин ‑ 32, у т.ч. лекції ‑ 6, семінарські заняття ‑ 14, самостійна робота ‑ 4; індивідуальна робота ‑ 4.

Лекція №2 (6 год.)

Навчальні та виховні цілі

Засвоїти особливості та генезис філософської думки, її світоглядну та методологічну роль для працівників органів внутрішніх справ. Виявити універсальний, методологічний характер категорій, принципів філософії і їх значення для юриспруденції та діяльності юриста-правоохоронця. Усвідомити значення історико-філософської методології як універсального способу самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця у світі й свого призначення.

семінарське заняття – 14 годин

Заняття 1 – 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Передумови виникнення філософії у Стародавньому світі (Єгипет, Індія, Китай).

2. Досократівська доба давньогрецької філософії.

3. Філософія софістів та Сократа:

а) філософське вчення «старших» та «молодших» софістів;

б) етичний антропологізм Сократа.

4. Соціально-філософські погляди Платона.

а) об’єктивний ідеалізм;

б) сутність і походження держави та права;

5. Арістотель та його вчення.

6. Основні ідеї філософії епохи еллінізму та Римської імперії (неоплатонізм, епікуризм, стоїцизм).

Перелік ключових термінів та понять теми

«Монізм», «дуалізм», «еклектика», «субстанція», «софістика», «логос», «діалектика», «метафізика», «раціоналізм», «космоцентризм», «гілозоїзм», «неоплатонізм», «субстанція», «атомістика», «стоїцизм», «епікуреїзм», «стихійна діалектика», «еманація».

Методичні рекомендації

До першого питання. При вивченні проблем давньої філософії необхідно врахувати дві обставини: а) провідною її темою було питання походження та першопочатків світу і людини; б) давня філософія виступала власне естетичним сприйняттям світу та людини, основною категорією якої була «тілесність» людини. Потрібно з’ясувати спільні та відмінні риси таких типів філософії як східна та західна, а відтак – східної і західної філософської парадигм. Історія філософії є досвідом осмислення одвічних світоглядних та методологічних проблем, що обумовлюється специфікою філософських проблем як одвічних (смисложиттєвих), адже кожне покоління «приречено» звертатись до схожих проблем.

До другого питання. При підготовці цього питання слід пам’ятати, що антична філософія охоплює розвиток філософського знання в античній Греції та античному Римі (VI ст. до н.е. – V ст. н.е.), і її специфіка обумовлена всією культурою античного світу. Важливим для опанування специфіки досократівської філософії є розгляд проблем природи, буття як об’єктивної реальності: представники мілетської школи прагнули пояснити світ через віднаходження первоначала (природної стихії), елеати намагалися пояснити що є буття, а Піфагор та його учні визнавали началом всього – число.

До третього питання. Потрібно мати на увазі, що творчість софістів та Сократа знаменує перехід від проблем натурфілософії до епістемології і є антропоцентричним періодом античної філософії. В межах вказаного періоду зароджуються позитивістські та природно-правові концепції, актуальною стає проблема обґрунтування моралі. Сократівська філософія може бути проаналізована через розгляд таких питань: принципи етики, співвідношення знання та доброчесності, місце діалектичного методу у набутті знань, метод аргументації, розуміння щастя та блага та ін.

До четвертого питання. Варто звернути увагу на те, що філософія Платона є першою ідеалістичною філософською концепцією в історії європейської філософії. Слід пам’ятати, що формування філософських поглядів Платона зазнало впливу всієї попередньої філософії: досить відчутними є елементи сократівської, атомістичної та елейської традиції. Для більш ґрунтовної підготовки було б доцільно опрацювати такі оригінальні праці Платона як «Банкет», «Держава», «Закони».

До п’ятого питання. Важливим моментом у підготовці цього питання є з’ясування місця і ролі філософської спадщини Арістотеля в історії античної філософії. Арістотель є систематизатором всієї попередньої філософської думки. Доцільно виділити такі аспекти філософських та соціально-філософських поглядів Стагірита як: критика вчення Платона про ідеї, категоріальне та каузальне вчення, уявлення про найкращий державний устрій та соціальну справедливість.

До шостого питання. Необхідно звернути увагу, що зміна філософських настанов в епоху еллінізму була обумовлена занепадом полісу, виникненням імперій, пануванням політичного безправ’я і як наслідок – звернення до проблем осмислення проблем окремого індивіда. В межах даного періоду існують такі школи як епікуреїзм (проблеми гедонізму, насолоди та доброчесного життя, атомізм), стоїцизм (стоїцистська програма відношення до життя, відокремлення етики від політики, концепція природного права, співвідношення людського та природного закону), неоплатонізм (динамічне поняття буття, переосмислення платонівської теорії еманації).