Угода про розподіл продукції

Угода про розподіл продукції як форма партнерських відносин між державою і приватним бізнесом нагадує традиційну концесію. Розбіжності відстежуються насамперед в різній конфігурації відносин власності між партнерами: на відміну від концесії в угодах про розподіл продукції приватному партнеру належить не увесь обсяг виробленої продукції, а лише частка.

За угодами про розподіл продукції, одна сторона угоди – Україна – доручає іншій стороні (інвестору) проведення розвідки, оцінки запасів та видобутку корисних копалин у певній зоні (зонах), а також ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи власним коштом і на власний ризик з подальшою компенсацією витрат та одержання оплати (винагороди) у формі частини продукції.

!

Специфічна риса юридичних стосунків у рамках реалізації угод про розподіл продукції полягає у тому, що такі угоди використовуються тільки у галузях, пов’язаних з розвідкою, оцінкою запасів та видобутку корисних копалин, включаючи вуглеводи, а також у галузях, пов’язаних з постачанням вже видобутих копалин.

Ще однією специфічною рисою, дослідники називають, те, що юридичні норми передбачають заміну податків та зборів (обов’язкових виплат до бюджету), визначених законодавством, розподілом видобутих копалин між державою та інвестором у відповідності до умов такої угоди. Таким чином, протягом дії такої угоди збирання певних видів державних та місцевих податків з інвестора замінюється на розподіл продукції між державою та інвестором у відповідності до умов такої угоди у наступний спосіб: одна частина –продукція компенсації – передається інвестору як компенсація його видатків, віднесених до робіт, передбачених угодою; решта продукції – продукція прибутку, - яка визначається як різниця між видобутою продукцією та продукцією компенсації, розподіляється між державою та інвестором у відповідності до положень укладеної угоди.

Таким чином, повернення частини інвестиції гарантується одержанням продукції компенсації (у частині витрат, які компенсуються продукцією у відповідності до угоди про розподіл продукції), а повернення решти інвестицій інвестору гарантується одержанням продукції прибутку.

Проблеми, що виникають у ході укладання та реалізації угод про розподіл продукції, поділяють на два основних блоки.

Перший блок проблем: Оплата ПДВ під час передання компенсаційної частини продукції прибутку державою до інвестора. Невідповідність між можливістю для інвестора сплатити податки у грошовому еквіваленті згідно із законом і нормами Бюджетного кодексу України, якими вимагається переказ податків на казначейські рахунки державного бюджету.

Другий блок проблем: Недосконалість процедури надання інвестору дозволів, ліцензій та інших документів для реалізації угоди про розподіл продукції. Невідповідність між Законом України «Про угоди про розподіл продукції» і Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» у частині запровадження режиму ліцензування експорту та імпорту деяких видів товарів. Залучення інвестицій до сфери розвідки та видобутку корисних копалин (вуглеводів) в ексклюзивній морській економічній зоні України (Чорне та Азовське моря обмежується відсутністю делімітації кордонів, оскільки через це неможливо точно визначити території для підготовки інвестиційних проектів та шукати інвесторів).