8.3.2. Державно-приватне партнерство як механізм реалізації проектів територіального маркетингу

Першорядним чинником та важливою умовою успіху соціекономічного розвитку національної економіки на сучасному етапі є взаємодія держави, бізнесу і суспільства. Такий процес стійкої взаємодії між суб’єктами владних повноважень, суб’єктами економічної діяльності та організаціями громадянського суспільства небізнесового спрямування в процесі розробки й ухвалення рішень соціально-економічної політики деякі вчені запропонували визначити терміном - «економічний діалог».

Економічний діалог розглядається нами як інтегрований багаторівневий процес, в рамках якого відбувається постійна організована взаємодія між всіма сторонами, до яких належать:

- суб'єкти владних повноважень: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, профільні міністерства та відомства, місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування;

- суб'єкти економічної діяльності та їхні ділові об'єднання: власники, керівники, повноважні представники конкретних вітчизняних підприємств малого, середнього та великого бізнесу; власники, керівники, повноважні представники транснаціональних компаній, які здійснюють, або планують здійснювати інвестиції в Україні; галузеві асоціації та об'єднання, загальнонаціональні та регіональні об'єднання підприємців;

- організації громадянського суспільства некомерційного спрямування: професійні спілки, громадські об'єднання некомерційного спрямування, громадські політичні рухи і партії, недержавні організації соціального захисту, «мозкові центри» та інші недержавні аналітичні установи.

Одним з важливих результатів економічного діалогу може стати запровадження стосунків державно-приватного партнерства (ДПП), яке полягає у встановленні довгострокових відносин між суб'єктами владних повноважень та підприємствами чи їх громадськими об'єднаннями з приводу вирішення важливих для усього суспільства соціально-економічних проблем.

!

Нагадаємо, що ДПП - це суспільний інститут, який включає в себе сукупність формальних і неформальних правил, у рамках яких з метою задоволення потреб суспільства здійснюється спільна діяльність державних органів влади і приватного сектора на основі набору альтернатив поводження. Партнерство, на відміну від традиційних відносин, створює свої базові моделі фінансування, відносин власності і методів управління.

Основним завданням територіального маркетингу є підвищення привабливості території як комплексу ресурсів, умов, відносин, об'єктів, що дозволить в ринкових умовах залучити потік ресурсів (фінансових, людських, матеріальних тощо.) Вирішення цих завдань не під силу окремій компанії або органу місцевого самоврядування і не передбачає одноразових дій. Тут необхідний системний, комплексний підхід, при якому будуть враховані інтереси і держави, і бізнесу, і населення.

Реалізація стратегії територіального маркетингу можлива при оптимальному поєднанні публічних (державно-громадських) і приватних (індивідуально-особистісних) інтересів. Тобто, необхідною умовою і ключовим чинником успіху є взаємодія держави, бізнесу і суспільства. Одним з варіантів організаційної платформи, в основі якої лежить ідея партнерства і взаємодії, може стати державно-приватне партнерство, як тимчасовий інституціонально-організаційний альянс між державою та бізнесом з метою реалізації в широкому спектрі сфер діяльності суспільно значущих проектів.

У багатьох країнах існують державні програми з просування територіальних і національних брендів. Яскравою ілюстрацією світового досвіду ефективного економічного діалогу на основі державно-приватного партнерства може бути приклад Амстердама.

Використання механізмів ДПП, як організаційної платформи територіального маркетингу, дозволило муніципалітету Амстердама перевести концептуальні розробки в плани і проекти, залучити до системного просування бренду міста приватних і державних партнерів, мобілізувати і більш ефективно використовувати фінансові ресурси з різних джерел. Цей підхід дозволив об'єднати державні та приватні фінансові та управлінські ресурси для просування регіонального бренду. В основі підходу лежить використання планів просування багатьох організацій, що працюють з цільовими аудиторіями регіонального бренду.

Для бренду Амстердама були визначено 16 пріоритетних напрямків розвитку сприйняття бренду: можливості міста як транспортного вузла, якості міста як місця зустрічей, канали міста, столичні якості міста, ділові можливості міста, якість життя, архітектура, сучасне мистецтво, нічне життя, центр розвитку знань тощо.

Практика показала, що робота з просування регіонального бренду виходить за рамки можливостей і компетенції будь-якого самостійного гравця, будь то державні та муніципальні влади або приватні / державні компанії. Тому для просування регіональних брендів створюють публічно-приватні партнерства, до яких залучають організації, що безпосередньо працюють з цільовими аудиторіями бренду або можуть на них вплинути, а також зацікавлені в отриманні вигоди від розвитку регіонального бренду.

Державно-приватне партнерство Амстердама має чітку структуру управління, яка включає в себе керівну раду (яка складається з керівників організацій-партнерів), виконавчу дирекцію і агентство, власний фінансовий фонд, поповнюваний внесками партнерів. Діяльність партнерства здійснюється на основі циклів діяльності, політики циклічного відбору проектів і залучення підрядників, складання довгострокового плану та підзвітності партнерам.

На основі аналізу «найкращих практик» визначимо основні етапи просування територіального бренду з використанням механізмів ДПП:

• концептуалізація стратегії розвитку бренду (замовником за даним етапом виступає адміністрація регіону);

• формування пакету документів про конкретну форму державно-приватного партнерства;

• формування пулу партнерів і створення комісії з розвитку регіонального бренду при адміністрації регіону;

• розгляд і затвердження членами комісії основних політик управління, включаючи політики циклічного формування планів просування регіонального бренду, відбору проектів у відповідності з цілями та пріоритетами розвитку бренду, залучення підрядників, звітності перед партнерами;

• погодження та затвердження річного плану просування, відбір проектів, запропонованих приватними організаціями;

• укладання договорів між адміністрацією регіону та відібраними організаціями;

• оцінка реалізації плану просування регіонального бренду і розгляд звітності комісією;

• повторення циклу діяльності партнерства.

!

Основною і необхідною умовою успішного втілення цих етапів є усвідомлення нової ролі органів територіального управління, які не тільки координують діяльність різних суб'єктів територіального маркетингу, а й приймають на себе певні зобов'язання щодо реалізації територіального маркетингу і створює умови для розвитку ініціатив інших суб'єктів.