4. Природне освітлення, види, нормування, експлуатація.
Природне освітлення – це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях. Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двобічне), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.
Природне освітлення по своєму спектральному складу найбільш сприятливе, а його рівень характеризується коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Це відношення природної освітленості всередині приміщення (Ев) до зовнішньої горизонтальної освітленості (Езов) в %.
Всі зорові роботи в залежності від розміру об’єкта розрізнення поділяються на 8 розрядів. Наприклад, для ІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,3 мм, що потребує освітлення 500 лк, при КПО 2,5%. Для ІІІ розряду зорових робіт об’єкти розрізнення мають розміри до 0,5 мм, що потребує освітлення 300 лк, при КПО 1,5%. Для районів м. Харкова, м. Полтави за БНіП мінімальне значення КПО для навчальних приміщень складає 1,5% (ІІІ розряд зорових робіт), а для кабінетів креслення — 2,5% (ІІ розряд зорових робіт). Крім цього показника, в будівництві широко використовують поняття світлового коефіцієнту (СК) – це відношення площі вікон (Sвік) до площі підлоги (Sпід) і виражається у вигляді простого дробу.
Для навчальних приміщень він повинен бути більше 1/4.
Метою розрахунку є визначення площі вікон для заданого приміщення. Це можна зробити наступними способами:
по величині світлового коефіцієнту;
по величині КПО.
Ретельний і регулярний догляд за устаткуванням природного освітлення має важливе значення для створення раціональних умов освітлення, а саме, – забезпечення потрібних величин освітленості без додаткових витрат електроенергії. Терміни чищення віконного скла в залежності під рівня пилу та газів у повітряному середовищі передбачаються діючими нормами (для віконного скла від двох до чотирьох разів на рік). Після чищення скла необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних точках не рідше одного разу на рік. Фактично отримана освітленість повниш бути більшою або дорівнювати нормативній освітленості а урахуванням коефіцієнта запасу.
Білет № 19
Визначте особливості псих. розвитку дітей раннього віку.
Розвиток психіки залежить від ряду факторів:- оволодіння дітьми прямоходінням, що робить їх спілкування з оточуючим світом самостійним, розширює коло речей, що стають об’єктами пізнання, розвиває спроможність орієнтуватися у просторі та маніпулювати з предметами;- оволодіння предметною діяльністю.
Досвід нагромаджений у предметній діяльності слугує основою для розвитку мови. Цей період є синзитивним для розвитку мови.
Опановуючи рідну мову, діти оволодівають як фонематичною, так і семантичною стороною. Вимова слів стає більш правильною. Цьому сприяє і те, що до 3 років засвоюються всі основні звуки мови. Важлива зміна у мові – слово набуває для дитини предметного значення.. З появою предметних значень слів пов’язані перші узагальнення.До 3 років активний словник досягає 1500 слів. Речення в 1,5 років складаються із 2-3 слів. До 3 років засвоюються основні граматичні форми і основні синтаксичні конструкції рідної мови. У мові зустрічаються майже всі частини мови, різні типи речень. Мовленева активність дитини різко зростає між 2 і 3 роками. Розширюється коло її спілкування – вона вже може спілкуватися за допомогою мови не тільки з близькими людьми, а й з іншими дорослими, з дітьми. Сприймання у цьому віці розвивається за рахунок дій, що виробляються в предметній діяльності. Добираючи різні предмети (за формою, кольором, розміром) дитина оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями.
Зовнішні орієнтувальні дії утворюються у дитини також під час оволодіння орудійними діями. Так, намагаючись достати віддалений предмет за допомогою палочки і, переконавшись, що вона не підходить, заміняє її довшою, співставляючи таким чином віддаленість предмета з довжиною палочки. Від порівняння властивостей предметів з допомогою таких дій дитина поступово переходить до зорового порівняння, у неї формується зорове сприймання. Якість одного предмета перетворюється для дитини в зразок, мірку, за допомогою якої вона вимірює якості інших предметів. Оволодіння новими діями сприймання проявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Вона підбирає потрібні предмети і їх частини за допомогою зорового аналізатора і виконує дію відразу правильно, без попереднього примірювання. Мислення. Здійснюється за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій. Діти використовують наочно-дійове мислення для дослідження різних зв’язків, що існують в оточуючому середовищі. У дитини виникають розумові дії, що виконуються в умі, без зовнішніх проб. Так, познайомившись з використанням палочки для доставання певного предмета, дитина додумується використати її для того, щоб вийняти м’ячик, що закотився під диван. Мислення дитини, у якому розв’язання задачі проходить у результаті внутрішніх дій з образами, наз. наочно-образним. Основою для узагальнень є засвоєння мови, оскільки значення слів, розуміння і використання яких вчать дитину дорослі, завжди містять в собі узагальнення. Н-лад, слово годинник дитину вчать відносити до маленького ручного годинника, і до будильника, і до великого настільного годинника.Формується знакова функція свідомості. Знакова функція полягає в можливості використати один об’єкт як замісник іншого. Дає поштовх до перетворення каракуль у зображувальну діяльність, завдяки їй дитина починає бачити у нанесених каракулях зображення предметів. Криза 3 років. В основі кризи лежить суперечність між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення своїх потреб та прагнення дорослих зберегти старий стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини. Задоволення дитиною цієї потреби робить дитину упевненою у собі, допомагає їй усвідомити свою значущість для інших. Все це допомагає формуванню у дитини почуття самоповаги. Незадоволення потреби у самостійності веде до виникнення негативних тенденцій – пасивність, агресивність, почуття приниження, безпорадності, які у своїй сукупності сприяють формуванню різних компенсаторних та невротичних механізмів, які проявляються у більш пізньому віці.
Отже, криза є тимчасовою, але пов’язані з нею новоутворення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими, тощо) – важливий етап у психічному розвитку дитини.