2. Схарактерезуйте колектив і його види. Покажіть діалектику розвитку колективу.

Колектив — соціально значима група людей, які об´єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.  Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з´єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.

Характерними рисами дитячого колективу (за А.С.Макаренком) є мажор, відчуття власної гідності, що виходить із уяви про цінність свого колективу, дружнє єднання дітей, відчуття захищеності, активність, готовність до впорядкованої дії, звичка до стриманості в руках, словах. Універсальне поняття „колектив” охоплює різні його види, до яких належать загальношкільний, первинний, постійний, тимчасовий, одновіковий, різновіковий.Оскільки колектив – це не застигла структура (він постійно розвивається, проходячи певні стадії). Динаміка розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої – рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії :

1-а стадія – створення колективу учнів; 2-а стадія – поширення впливу активу на весь колектив; 3-а стадія – вирішальний вплив громадської думки більшості; 4-а стадія – самовиховання як вищий тип виховання в колективі.Можна провести порівняння з динамікою розвитку колективу за О.М. Лутошкіним, О.Г. Ковальовим.

4. Штучне освітлення, види, джерела світла для навчальних приміщень, нормування.

Штучне освітлення здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення. Штучне освітлення може бути загальнім та комбінованим. Загальне освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загального рівномірного освітлення. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосереднього на робочих місцях. Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Лише одне місцеве освітлення у виробничих приміщеннях заборонене.Суміщене освітлення одночасно поєднує природне і штучне освітлення.За функціональним призначенням виробниче освітлення класифікується на робоче, чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини.Чергове освітлення – знижений рівень освітлення, що передбачається у неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів освітлення.

Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення. Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і повинні забезпечувати освітленість не менше 5% величини робочого освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень і не менше 1 лк на території підприємства. Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з приміщення під час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у виробничих приміщеннях з кількістю працюючих більше 50, а також у приміщеннях громадських та допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них одночасно можуть знаходитися більше 100 чоловік. Евакуаційна освітленність у приміщеннях має бути 0,5 лк, поза приміщенням – 0,2 лк. Охоронне освітлення передбачається поздовж границь територій, що охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк. Терміни чищення світильників в залежності під рівня пилу та газів у повітряному середовищі передбачаються діючими нормами (для світильників – від чотирьох до дванадцяти раз на рік). Своєчасно повинна проводитися заміна несправних ламп та ламп. Після заміни ламп та чищення світильників необхідно перевіряти рівень освітленості в контрольних точках не рідше одного разу на рік. Головними джерелами світла для промислового освітлення є лампи розжарювання та газорозрядні лампи різноманітних типів. Лампи розжарювання (ЛР) належать до джерел світла теплового випромінювання, їх світлова віддача складає 10...15 лм/Вт. На підприємствах для освітлення застосовують різноманітні види ламп розжарювання: вакуумні (В), газонаповнені (Г), газонаповнені біоспіральні (Б) та ін.

Газорозрядні лампи (люмінесцентні, ртутні, високого тиску дугові типу ДРЛ та ін.) випромінюють світло, близьке до природного, поверхня колби цих ламп холодна, вони більш економні, дозволяють створювати високу освітленість. Люмінесцентні лампи в 2,5...3 рази економніші від ламп розжарювання, працюють протягом 5-10 тис. годин, їх світловіддача становить 30...80лм/Вт. Розрахунок освітлювальної установки може бути виконано різними способами, які базуються на двох основних методах розрахунків: за світловим потоком і точковий.Важливою характеристикою штучного освітлення є освітленість. Мінімальне її значення встановлено санітарними нормами за розрядами зорових робіт.

Зазвичай для розрахунку освітленості застосовують наступні методики: за питомою потужністю , за коефіцієнтом використання світлового потоку та точковим методом. За першою методикою необхідну для освітлення потужність визначають за формулою:

Р_пит — питома потужність, Вт/м²

Тоді необхідна кількість ламп визначається:

Р_л — потужність, яку споживає одна лампа, Вт.

Більш точним є розрахунок :

Ф — світловий потік лампи, (Лм);

S— площа приміщення або освітлювальна площа ,м²;

n — кількість ламп;

k_з — коефіцієнт запасу (к_з=1,3 для ламп розжарювання, к_з=1,5 для люмінесцентних ламп);

z — коефіцієнт нерівномірності (z=1,1…1,5);

η_св — ККД світильної установки (0,6).

Розрахунок освітленості на робочому місці від однієї або кількох ламп за точковим методом здійснюється за формулою 8:

, лк, (8)

де, І_α – сила світла випромінювана лампою (світильником) в напрямку кута α (мал. 1),яка визначається за характеристиками лампи, кд;

r – відстань до розрахункової точки, м.