39.Цінова політика в рамках маркетингової стратегії

Цілями цінової політики можуть бути:

1) підвищення рентабельності;

2) збільшення ринкової частки фірми;

3) пристосування до конкуренції на товарних ринках;

4) максимізація прибутку від виробництва і збуту продукції.

Процес ціноутворення складається із етапів:

1) визначення цілей ціноутворення;

2) оцінка потреб та обмежень;

3) аналіз потенційного прибутку;

4) установлення рівня початкової ціни;

5) пристосування до потреб

40.Орієнтація на споживача-провідний засіб активізації бізнесу

Мета маркетингового підходу - це орієнтація на найбільш повне задоволення потреб споживачів.

„Споживач” і „ покупець” у маркетингу мають певне значення. Покупці – це особи, які безпосередньо здійснюють купівлю. Споживачі – поняття більш ширше, яке включає суб’єктів ринку, що задовольняють свої потреби в товарах та послугах. Кінцевими споживачами на ринку товарів і послуг виступають як власне одержувачі, так і організації – виробничі підприємства, підприємства оптової та роздрібної торгівлі, державні й різного типу некомерційні підприємства.

Принципи формування правильного уявлення щодо поведінки споживача на ринку товарів та послуг:

1) слід ураховувати одне з головних правил фор­мування поведінки споживача як провідної фігури на ринку товарів та послуг під час здійснення купівлі чи отриманні послуг – це його незалежність. Цей принцип полягає в тому, що поведінка споживача завжди зорієнтована на конкретну мету. Товари чи послуги можуть ним прийматися, якщо вони відповідають його запитам;

2) врахування мотивації поведінки споживача. Цей принцип зумовлений, з одного боку, природним особливостями людини, а з іншого – соціально-економічним оточенням, у якому він перебуває;

3) визначення методів впливу на споживачів (за допомогою реклами або інших комунікативних каналів, за допомогою яких споживач одержує певну інформацію про товар чи послугу).

У системі ринкової економіки спрямованість розвитку виробництва визначає споживач, який купує товар на свій власний розсуд і тим самим указує виробнику, що необхідно виробляти.

41.Методи держ регулювання підпр. Дія-стю

Методи (інструменти) державного регулювання є:

- адміністративні методи, які базуються на силі державної влади і не зв’язані із залучення додаткових фінансових витрат, наприклад, видача ліцензій на здійснення визначеного виду діяльності, дозволів на використання державних об’єктів із комерційною метою;

- економічні методи – це засоби грошово-кредитної політики та податково-бюджетної політики.

Пряме державне господарське регулювання здійснюється засобами податково-бюджетної політики через доходи і витрати центрального уряду й місцеві бюджети.

Мобілізація фінансових засобів для покриття державних витрат відбувається за допомогою податків, що, здійснюючи свою регулюючу функцію, впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання.

ДРЕ повинно забезпечити:

1) максимально ефективне використання вже нагромадженого раніше основного капіталу, інтелектуального, трудового та ресурсного потенціалу;

2) створення на мікрорівні внутрішньогосподарського економічного механізму регулювання доходів і витрат товаровиробників з метою забезпечення нормального відтворювального процесу в умовах дії зовнішніх факторів;

3) посилення законодавчого регулювання й контролю через банківсько-фінансову систему за процесами грошового обігу, платіжною дисципліною, підтримкою розвитку пріоритетних сфер шляхом активного використання цінового, кредитного, податкового та бюджетного механізмів;

4) встановлення на макрорівні цінової підтримки доходів товаровиробників, усунувши руйнівні цінові диспропорції в товарообміні між промисловістю і сільським господарством, між містом і селом;

5) створення дійового антикризового механізму регулювання кризовими явищами з метою упереджуючих антикризових заходів як на мікро-, так і на макрорівнях економіки.