18.Види виробничих витрат.

Витрати виробництва – це витрати різних видів економічних ресурсів у процесі виробництва.

Виробничі витрати, крім операційних, включають такий елемент як «Загальновиробничі витрати», до складу яких входять:

1) амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

2) витрати на утримання, експлуатацію і ремонт, страхування, оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

3) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;

4) витрати на комунальні послуги та на утримання виробничих приміщень;

5) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, витрати на оплату відряджень, на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

6) витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;

7) інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

19.Суть і мотивація міжнародного бізнесу.

Міжнародний бізнес характеризується сукупністю угод, укладених і здійснених через національні кордони в інтересах окремих бізнесменів або фірм.

Міжнародний бізнес відрізняється від національного тим, що він пов’язаний з переміщенням через кордон: а) ресурсів; б) товарів; в) послуг з однієї країни в іншу.

Міжнародний бізнес розвивається в усіх галузях економіки, його спеціалізація визначається співвідношенням між потребами окремих країн. В результаті виникла міжнародна спеціалізація.

Мотивація функціонування міжнародного бізнесу:

1) вартісні та маркетингову переваги;

2) вичерпаність національного ринку, в результаті чого надлишковий капітал спрямовується до інших країн;

3) сприятливість інвестиційного клімату в інших країнах;

4) екологічні чинники.

20.Типи конкурентної стратегії.

Виділяють чотири типи конкурентних стратегій: 1. Комутантна (пристосувальна). 2. Патієнтна (нішева). 3. Віолентна (силова). 4. Експлерентна (піонерська).

Силова (віолентна) стратегія характерна для фірм великого, стандартного виробництва товарів і послуг. Стратегія силовиків проста: спираючись на гігантський економічний потенціал, фірма прагне домінувати на ринку, витісняючи конкурентів. Залучає покупця порівняльною дешевизною і якістю товарів.

Нішева (патієнтна) стратегія типова для фірм, що стали на шлях вузької спеціалізації – виготовлення особливої, незвичайної продукції для певного кола споживачів. Перевага їх в тому, що товари патієнтів певною мірою є незамінними для відповідної групи споживачів.

Пристосувальна (комутантна) стратегія переважає в малих підприємствах. Це дрібні неспеціалізовані фірми, що задовольняють незначні (часто короткочасні) потреби конкретного клієнта. Відсутність великих виробничих потужностей, особливих знань у вузькій сфері, тобто всього, чим є сильними патієнти та віоленти, призводить до того, що комутантам не важливо, чим займатися. Переваги таких фірм: вони легко піддаються різким змінам сфери діяльності (спеціалізації), для них є характерними підвищена гнучкість, здатність пристосовуватися до змін митних податків, кон’юнктури ринку.

Піонерська (експлерентна) стратегія пов’язана зі створенням нових чи радикальних перетворень старих сегментів ринку, причому мова йде про вкрай ризикований (але дуже вигідний у разі успіху) пошук революційних рішень. Головна перевага експлерентів – випередження у часі конкурентів у застосуванні принципових нововведень.