10.Екон методи запобігання підпр. Ризику

48.Всі сетоди…

До економічних методів зниження підприємницького ризику належать:

1) створення спеціального резервного фонду (фонду ризику);

2) створення страхового товарного запасу;

3) страховий запас коштів;

4) розроблення і впровадження системи штрафних санкцій;

5) страхування ризику.

Створення спеціального резервного фонду (фонду ризику) здійснюється за рахунок відрахувань із прибутку на випадок виникнення непередбачених ситуацій. Самострахування за рахунок резервного фонду є доцільним в тому випадку, коли вартість майна, яке страхується, відносно невелика порівняно з майном і фінансовими критеріями всього бізнесу, ймовірність збитків незначна.

Створення страхового товарного запасу здійснюється з метою компенсації коливань попиту на товари. Цей метод забезпечує нормальне функціонування в умовах невиконання графіків постачань або надмірного попиту на товар.

Страховий запас коштів створюється з метою компенсації коливань надходжень і використання коштів підприємства. Його розмір визначається статистично на основі моделей М. Міллера та Д. Орра, що ґрунтуються на гіпотезі нормального закону розподілу надходжень і платежів підприємства близько його середнього рівня.

Розробка і впровадження системи штрафних санкцій використовується тільки по тих видах ризику, імовірність виникнення яких залежить від контрагентів підприємства. Розмір фінансових санкцій має повною мірою компенсувати фінансові збитки підприємства внаслідок виникнення ризикової ситуації.

Страхування. Найбільш важливим і найбільш поширеним прийомом зниження ступеня ризику є його страхування, оскільки найсерйозніші економічні ризики страхуються за допомогою зовнішнього страхування.

Страховий захист ризиків забезпечують спеціальні страхові компанії (страховики), що залучають кошти страхувальників і використовують їх для відшкодування понесених ними збитків при виникненні певних обставин.

До організаційних методів зниження ризику належать:

1) відхилення ризику;

2) недопущення збитків;

3) мінімізація збитків;

4) передача контролю за ризиком;

5) метод розподілу ризиків;

6) пошук інформації;

7) контроль або опанування ризиком.

12.Теоретична база підприємництва

Термін «підприємництво» в сучасних економічних відносинах часто замінюють терміном; але обидва ці терміни за своєю суттю означають конкурентоспроможне заняття з метою отримання прибутку.

Ще у XVIII ст. британський економіст Річард Кантільон вперше застосував термін «підприємництво» у сучасному його розумінні. Кантільон розумів підприємництво як особливу функцію і підкреслював елемент ризику у підприємницькій діяльності. Суть підприємництва за Кантільоном: 1) мета підприємництва – отримання прибутку; 2) підприємець спрямовує свою діяльність на покриття виробничих витрат; 3) підприємець в умовах ринкової економіки здійснює свою діяльність на основі попиту і пропозиції; 4) свою діяльність він проводить в умовах конкуренції.

Британський вчений Дж. С. Міль у ХІХ ст. популяризував термін «підприємництво» і вважав, що основними функціями підприємця є управління, контроль та прийняття на себе ризику, пов’язаного із підприємницькою діяльністю.

Теоретична база підприємництва набула подальшого розвитку.

Ф. Хайєк (лауреат Нобелівської премії 1974 р.) вважав, що суть підприємництва – пошук та вивчення нових економічних можливостей – більше характеризує психологічну особливість людини, і вже як один з результатів цього психологічного настрою виникає потреба займатися підприємництвом.

Р. Хізрич (лауреат Нобелівської премії 1985 р.) підтверджує цю думку і наголошує, що підприємець – це людина, яка витрачає весь час та сили на процес створення чогось нового, що має вартість, бере на себе весь фінансовий, психологічний та соціальний ризик, отримуючи в нагороду грошовий прибуток та задоволення досягнутим.

Вчений М. Вебер дійшов висновку, що для підприємця сама справа стає необхідною умовою існування. Це мотивація для ірраціонального способу життя підприємця, коли людина існує для справи, а не справа для людини.