Визначення «сильних» та «слабких» компонентів структури змагальної діяльності бар’єристок

Статистична значущість компонентів	Зони ефективності дії
	Висока	Середня	Низька
	Оцінка сили компонента
Інформативний	Дуже сильний	Сильний	Слабкий
Неінформативний	Сильний	Слабкий	Дуже слабкий

Пропонується наступний алгоритм визначення провідної та слабкої ланки в структурі змагальної діяльності:

Етап 1 – аналіз змагальної діяльності бар’єристки в ряді змагань;

Етап 2 – визначення індивідуальної моделі змагальної діяльності з урахуванням того, що довжина модельних ділянок повинна відповідати середньо-груповим значенням для відповідного рівня результату;

Етап 3 – визначення ефективності основних компонентів змагальної діяльності за модельними характеристиками швидкості або часу (за трьома зонами ефективності (табл. 3.3);

Етап 4 – визначення інформативності основних компонентів індивідуальної моделі змагальної діяльності (кореляційний аналіз);

Етап 5 – визначення «сили» компонента змагальної діяльності (табл. 3.4).

Подана методика оцінки ефективності компонента змагальної діяльності дає цілком імовірно можливість успішно індивідуалізувати та керувати тренувальним процесом. При цьому перевагу слід надавати розвитку сильних компонентів структури змагальної діяльності та поліпшенню слабких. Виходячи з цього видається не доцільним акцентувати увагу в тренуванні на розвиток дуже сильних та дуже слабких елементів [15, 16, 17, 26, 36].

3.5. Ефективність змагальної діяльності в річному циклі бігунок

на 100 м з бар’єрами

У сформованій в даний час спортивній практиці концентрація змагань в річному циклі проводиться в кілька етапах. У легкій атлетиці прийнято два змагальних періоду: основний – річний (2-3 місяці) і додатковий – зимовий (1-1,5 місяця). На ці періоди спортивного тренування планується максимальний рівень готовності легкоатлетів.

Аналіз участі спортсменів у змаганнях дозволяє простежити як змінювався рівень готовності до демонстрації максимальних індивідуальних досягнень. Іншими словами – як змінилася спортивна форма [26]. Основою такого аналізу звичайно є динаміка спортивних результатів. Крім того, використовуються різноманітні критерії, які умовно поділяються на дві групи: критерії прогресування та критерії стабільності [26].

Динаміка спортивних результатів показує, коли спортсмен вийшов на оптимальний рівень готовності, як довго він його утримував.

У наших дослідженнях динаміка результатів досліджувалася в ході літнього змагального періоду, так як саме в цьому періоді бар'єристка стартують на основній дистанції – 100 м. аналіз 125 варіантів динаміки результатів показав особливості змагальної діяльності 42 бар’єристок, високої кваліфікації. У спорті необхідно враховувати кращий результат в строго певний термін - в ході основних змагань.

Аналіз даних показує, що бар'єристка досягають кращого результату найбільш часто (у 27,2%) в діапазоні від 10 до 15 старту. Таким чином, така кількість стартів можна вважати оптимальним для демонстрації вищого рівня спортивної форми. Однак неважко помітити ще один відрізок, де збільшується ймовірність досягнення кращого спортивного результату від 35 до 40 старту (13,9% випадків).

Така динаміка може характеризувати особливості календаря змагань останніх років, коли в літньому змагальному періоді спостерігається два проміжку часу, в яких концентруються основні змагання. Перший – друга половина червня-липень, другий – кінець серпня-вересень.

Які ж результати можуть характеризувати «зону спортивної форми». У спринтерів в неї включають результати, що відхиляються від кращого на 3% [26]. Чи прийнятна для бар’єристок така «зона спортивної форми»?

Аналіз середніх значень результатів, що входять в різні зони відхилення від кращого результату, показав, що достовірні (при р < 0,05). Відмінності починаються в зоні від 3 до 4%. У зоні 3% знаходиться 76,94 ± 11,34% всіх результатів. Таким чином, зона відхилення до 3% від кращого результату в сезоні може вважатися «зоною спортивної форми» для бар’єристок. Деякі інші показники, що характеризують спортивну форму бар’єристок, представлені в таблиці 3.5.

Дані показники являють собою критерії прогресування (№ 3, № 5, № 6) та стабільності (№ 4, № 11, № 12, № 13) і відображають ефективність змагальної діяльності бар’єристок в річному циклі.

Кореляційний аналіз показав, що більшість критеріїв прогресування і стабільності не пов'язані статистично значимо, або пов'язані негативно один з одним.

Так, величина відмінності особистого досягнення від світового рекорду, що характеризує рівень майстерності спортсменок, не виявляє достовірних зв'язків з показниками стабільності (кількістю стартів, результат в яких відхиляється від кращого в межах «зони спортивної форми»). Основний критерій прогресування – величина приросту спортивного результату (в абсолютних одиницях і в %) пов'язаний з кількістю результатів в «зоні спортивної форми» (від - 0,283 до - 0,583).

Таблиця 3.5