Розділ 3 дослідження особливостей змагальної діяльності кваліфікованих бігунок на 100 метрів з бар’єрами

В донному розділі буде подано аналіз змагальної діяльності бар’єристок в річному циклі та структурі змагальної діяльності.

Вважаємо необхідним надати контекст розуміння основник термінів, що використовуються при описанні досліджень.

Під змагальною діяльністю в річному циклі розуміється процес участі бар’єристок в усіх змаганнях річного циклу підготовки. Показниками ефективності змагальної діяльності в річному циклі будуть являтися характеристики становлення та збереження спортивної форми (показники результативності та стабільності спортивних досягнень) [26].

Під змагальної діяльністю ми, також розуміємо процес виконання спортсменкою однократної цілісної змагальної вправи.

Структура змагальної діяльність – стійкий порядок рухових дій спортсменів по дистанції.

Компонентами структури змагальної діяльності ми вважаємо сукупність рухових дій, об’єднаних або за схожістю в біомеханіці рухів, або за їхню цвілеву характеристику [19].

Ділянка дистанції, в рамках якої виконується один із основник компонентів змагальної діяльності, буде називатися модельної.

Показниками ефективності змагальної діяльності та її компонентів в наших дослідженнях будуть час та швидкість подолання модельних ділянок.

Метою даної частини дослідження є розробка оцінки ефективності основних компонентів структури змагальної діяльності бар’єристок на основі використання модельних характеристик, а також розробка критеріїв для оцінки ефективності змагальної діяльності в річному циклі.

3.1. Старт і стартовий розбіг як компоненти структури змагальної

діяльності в бар’єрному бігу на 100 м

Змагальна діяльність в бар’єрному бігу на 100 м, як дисципліна циклічного характеру, починається з певного сигналу – стартового пострілу .При цьому спортсмени займаються специфічне положення на стартових колодках, що дозволяє найбільш швидко розвивати необхідну швидкість.

Для такого швидкоплинного виду змагальної діяльності як біг на 100 м з бар'єрами, ефективність старту має важливе значення. За даними різних авторів [9, 43] час, що витрачається на старт, коливається в межах 0,30-0,55 c, що становить 2,5-4% від загального результату. Тому важливо з'ясувати, які показника визначають і лімітують ефективність старту, що в кінцевому підсумку поліпшує результат.

Для цих цілій використовувалися тензометричні колодки, що дозволяють реєструвати розвиток зусиллі в часі в графічному виду.

У таблиці 3.1 наведені середні значення, параметри варіативності показників реакцій стартових колодок і кореляційні зв'язки даних показників з часом подолання окремих відрізків ділянки стартового розгону. У зв'язку з тим, що не було виявлено статистично достовірних зв'язків реакції стартових колодок зі швидкістю і часом подолання ділянок дистанції далі відрізка стартового розгону, наводити тут ці дані ми вважаємо недоцільним.

Середні значення відстаней від лінії старту до першої колодки і між колодками у бар’єристок досліджуваної групи характеризують розтягнутий старт. Спортсменки демонструють досить високий ступінь лабільності нервових процесів. Про це можна судити за величиною латентного періоду реакції до відриву рук від доріжки (116 ± 26 мс). Однак слід зазначити і значну варіативність даного показника. Час моторного періоду реакції (375 ± 51 мс) має меншу варіативність. Незначну варіативність має і час періоду взаємодії з другої колодкою (V% = 9,6).

Всі тимчасові показники характеризують середньою величиною варіації середніх значень (V% від 10% до 17%).

Такі ж коефіцієнти варіативності спостерігаються у всіх силових показників. Характер зусиль на першій колодці являють собою найчастіше двопікову криву. Перший екстремум за часом збігається з часом досягнення максимуму зусиль на другий колодці. Величина зусилля на другий колодці становить по вертикальної складової 61,4 ± 11,0 кг, по горизонтальній – 24,3 ± 4,6 кг. У цей момент спортсменки розвивають максимальну потужність відштовхування від колодок – відносна величина суми всіх зусиль (на другий і на першій в момент першого екстремуму по обидва складовим) складає 1,67 ± 0,27 від ваги спортсменки. У момент закінчення відштовхування ногою від ззаду що стоїть колодки величина зусилля, прикладеного до першої колодці дорівнює приблизно вазі бар'єристка. Якщо в цей момент руху спортсменки організовані правильно, то на тензодінамограмме не спостерігається значного зниження після першого екстремуму. На тензограмме виникає «плато», що характеризує період розвитку зусиль за допомогою інерційних сил руху махової ноги, рук тіла і тіла.

Чим більш злагоджено ці рухи, тим коротше тривалість «плато» і швидше розвивається активне відштовхування поштовхової ногою від передньої колодки. Величина максимального зусилля від першої колодки по вертикальних складової 65,41 ± 1,4 по горизонтальній складовій 26,5 ± 4,4 кг. Дані значення статистично недостовірно відрізняються від аналогічних показників на другий колодці.

Градієнти сил, що характеризують вибуховий характер відштовхування на старті, виявили середні показники варіативності. Цікаво, що величина градієнта сили на другий колодці співпадає з величинами даного показника при вимірюванні сили за методикою УДС на цих же колодках. Також для цього можна використовувати градієнт суми сил на 2 колодці і в момент екстремуму на 1 колодці.

Аналіз представлених в табл. 16 даних показує, що час латентного періоду реакції, як до відриву рук від доріжки (116 мс), так і до початку відштовхування ногами (125 мс) не пов'язане зі швидкістю бігу в стартовому розгоні. Про це свідчить коефіцієнти кореляції. У той же час тривалість моторного періоду і загальний час стартовою реакції позитивно пов'язаний з досягненнями в бігу на 5 і 10 м. загальний час стартовою реакції позитивно пов'язано (r = 0,283) з часом сходу c першого бар'єру. Однак величина коефіцієнтів кореляції до кінця ділянки стартового розгону знижується. Серед інших часових показників реакції стартових колодок достовірні зв'язки з часом на відмітках 5 м, 10 м виявляє лише час досягнення максимуму посилимо по горизонтальному складової на перше колодці (r = 0,317 і r = 0,291).

Не виявлено значущих зв'язав між більшістю характеристик стартових реакції, що відображають рівень абсолютних силових можливостей бар’єристок. Найбільша кількість достовірних кореляційних зв'язків мають показники, що характеризують швидкісно-силові здібності бар’єристок – градієнти сили. Час бігу на стартовому відрізку в рівній мірі залежить від градієнтів сил по вертикальній і горизонтальній складовим. Коефіцієнти взаємозв'язку мають негативні значення в діапазоні від r = -0,287 до r = -0,443.

Можна припустити, що у бар’єристок ефективність старту і стартового розбігу в більшій мірі залежить від рівня швидкісно-силових здібностей, ніж від силових. Дане положення не узгоджується з проведеними раніше дослідженнями і за визначенням показників, що характеризують якість стартового розгону проте можна його пояснити тим, що бар'єристка розвивають швидкість на досить короткому відрізку в 13 м.

А це накладає відбиток на характер рухів. Виконання строго певної кількості кроків заданої довжини часто не дозволяє використовувати весь потенціал сили, наявної у спортсменки. У зв'язку з цим, більша увага приділяється частоті рухів, а не довжині кроків, яка в значній мірі залежить від сили відштовхування, починаючи з першого кроку зі стартових колодок.