45. Вибір постачальника

Однією з основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, а й, головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії .

Різноманітність і велика кількість потенційних постачальників матеріальних потоків підвищує актуальність проблеми вибору тих з них, які змогли б з найбільшим ефектом забезпечити надійність логістичних процесів .

Перерахуємо і охарактеризуємо основні етапи вирішення цього завдання.

1. Пошук потенційних постачальників. При цьому можуть бути використані такі методи:

• оголошення конкурсу (тендера ) : проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму або налагодити довгострокові зв'язки між постачальником або споживачем;

• вивчення рекламних матеріалів : фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації тощо;

• відвідування виставок і ярмарків ;

• листування і особисті контакти з можливими постачальниками .

Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних постачальників матеріальних ресурсів, за яким проводиться подальша робота.

2. Аналіз потенційних постачальників. Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють зробити вибір прийнятних постачальників. Кількість таких критеріїв може складати кілька десятків і не обмежується ціною та якістю продукції, що поставляється. Крім них, можна навести ще багато суттєвих критеріїв вибору постачальника, які можуть бути не менш важливими для підприємства .

3. Оцінка результатів роботи з постачальниками. На вибір постачальника суттєво впливають результати роботи за вже укладеними договорами. Оцінку постачальника потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, а і в процесі роботи з уже відібраними постачальниками .

. Розвиток постачальника. Високорозвинені взаємини з постачальниками повинні включати ще один ступінь - це розвиток постачальника, тобто інтеграція його в систему своїх інтересів.

Розвиток постачальника застосовується у випадках, коли прийнятного джерела постачання не існує, і підприємство - покупець має створити джерело постачання, тобто зайняти активну позицію і виявити певну наполегливість у переконанні перспективного постачальника про початок співробітництва. У загальному плані розвиток постачальника означає виявлення позицій постачальника, за якими потрібно досягти покращень у даний момент або в перспективі для потреб даного підприємства, також визначення комплексу заходів, необхідних для поліпшення взаємної співпраці .

46.Цілі та сутність наукового управління запасами

47.Основні системи управління запасами

існує дві основні (базові) системи управління запасами. Такими системами являються:

1. Система управління запасами із фіксованим розміром (обсягом) замовлення або Q-модель. Часто можна зустріти таку назву – “модель економічного розміру замовлення”

2. Система управління запасами із фіксованим інтервалом часу (періодом) між замовленнями або Р-модель. Ще її називають “модель періодичного контролю”.

Вищеназвані системи розроблені для ідеальної ситуації, коли виконуються наступні припущення:

• відсутні відхилення від запланованих показників поставок та використання запасів;

• запаси споживаються рівномірно;

• поповнення запасу відбувається миттєво, як тільки його рівень досягає мінімальної величини.

Система управління запасами із фіксованим розміром замовлення передбачає здійснення чергового замовлення у момент, коли поточний рівень запасу досягає граничного рівня.

Сама назва говорить про основний параметр системи. Це – розмір замовлення. Він є суворо фіксованим і не міняється ні при яких умовах системи. Змінною величиною виступає інтервал часу між замовленнями.

Гарантійний (страховий) запас дозволяє у цьому випадку забезпечувати потреби на час імовірної затримки поставки. Величина граничного рівня запасу розраховується таким чином, що надходження замовлення відбувається у момент зниження поточного запасу до гарантійного рівня.

Якщо поповнення запасу до його максимальної величини I_maxвідбувається через точно фіксовані періоди часу і не залежить від функції розходу, то такий вид управління запасами називається періодичним і графічно його представлено на рисунку 3. Інша назва – система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями. У цій системі змінною величиною виступає саме розмір замовлення.

При комбінованому виду управління запаси поповнюються від мінімального до максимального рівня через чітко зазначені проміжки часу (рисунок 4). Це, звичайно, ідеальна, теоретична ситуація. Час поставки у цьому випадку буде рівним нулю. Гарантійний запас також має тенденцію до нуля.