2.Новизна логістики як науки. Основні задачі логістики.

Новизна логістики як науки, заключається у наступному:

• по-перше, у зміні пріоритетів у господарській діяльності підприємства. Управління товарорухом поступово займає одне з центральних місць; застосовується процесно-орієнтований підхід. У першу чергу розглядається не продукт, а процес у вигляді потоку. Логістика націлює увагу на товарні запаси і потоки. Це не випадково, адже для багатьох підприємств матеріальний запас – це основний актив, основне джерело поповнення власних засобів, основна проблема контролю.

• по-друге, новизна логістики визначається використанням комплексного підходу до питань руху матеріальних цінностей від постачання через виробництво і до збуту. При управлінні обов'язково повинні враховуватися усі взаємозалежні сторони, усі чинники системи. Повинні бути враховані інтереси різноманітних відділів підприємства;

• по-третє, логістика використовує у господарській практиці підприємства теорію компромісів (або інакше “теорію гармонізації економічних інтересів”). Вибираються рішення, що надають позитивний вплив на скорочення загальнихвитрат або підвищення сумарного прибутку, хоча б і на шкоду діяльності окремих підрозділів.

Серед найважливіших задач логістики називаються такі:

• Розробкаобгрунтованихпропозицій, що сприяють досягненню найбільшої ефективності підприємства, зростання його ринкової частки й одержанню переваг перед конкурентами;

• Створення інтегрованої ефективної системи регулювання і контролю матеріальних і інформаційних потоків;

• Забезпечення механізму розробкизавдань і стратегій в областіуправління виробництвом і розподілом продукції;

• Взаємна відповідність матеріальних і інформаційних потоків;

• Контроль над матеріальним потоком і передача інформаційних і фінансових даних про нього в єдиний центр;

• Розробка засобів управління операціями руху товарів;

• Встановлення норм стандартизації напівфабрикатів, упаковки і визначення обсягів виробництва, транспортування і складування.

3.Етапи розвитку логістики як наукової дисципліни і як господарської діяльності.

У генезисі логістики ХХ в. деякі зарубіжні і вітчизняні учені виділяють такі три історичних етапи:

• Дологістичний період (з початку ХХ ст. до 1950-х років);

• Період класичної логістики (1950-1970 рр.);

• Період неологістики (з початку 1980-х років і до нашого часу).

На початку дологістичного періоду (а це перші роки ХХ ст.) управління матеріальним розподіленням носило фрагментарний характер. Транспорт і матеріально-технічне забезпечення (постачання) розглядалися як дві окремі сфери діяльності, не пов’язані одна з одною. Координація дій різноманітних підрозділів підприємств була недостатньою, і транспортна служба зовсім не була фавориткою, вона скоріш “Попелюшка” для підприємства.

У цей період відбувалося формулювання передумов становлення логістичної концепції, інструментів зниження загальних витрат і управління матеріальними потоками.

Саме на цей час припадає період розвитку нерельсового вантажного транспорту – удосконалюються та здешевлюються вантажні автомобілі, вантажні літаки.

Період класичної логістики, початок якого припав на 60-і роки, характеризується, у першу чергу, тим, що на підприємствах замість дискретної оптимізації перевезень стали створюватись відділи логістики. Це був період становлення концепції фізичного розподілення як складової частини маркетингу, період розвитку теорії та практики логістики, пошуків нових шляхів зниження витрат у виробництві і розподіленні, розвиток комп’ютерних інформаційних технологій як засобу зниження витрат.

Початком чи серединою 1980-х років можна датувати новий період у розвитку логістики – період неологістики, чи логістики другого покоління (Комп’ютеризація, ІНТЕРНЕТ, ЄС, глобалізація економіки – все це є фоном для розвитку неологістики).

Деякі автори цей період поділяють у свою чергу на два наступні:

1. 80-ті роки – період розвитку і застосування логістики у практиці, пошуку шляхів зниження витрат у виробництві і дистрибуції (розподілі) на основі концепції бізнес-логістики, поширення логістичних систем, філософії загального управління якістю і промислової логістики.

2. 1990 – т.ч. – період інтеграції логістичних функцій фірми і її логістичних партнерів у так називаний повний логістичний ланцюг: “закупівля – виробництво – дистрибуція – продажі” для досягнення мети бізнесу з мінімальними витратами; управління поряд із матеріальними також і супутніми інформаційними потоками, створення міжнародних логістичних систем, логістики як одного з найважливіших стратегічних інструментів у конкурентній боротьбі.