Аналіз стану проблеми 1.1. Потреба населення у пробіотиках

Існує досить великий спектр ліків. Але одними з найбільш необхідних є пробіотики. У всьому світі вони застосовуються і як профілактичні, і як лікувальні засоби. На Заході лікарі вже давно намагаються або не застосовувати антибіотики, які здатні знищити, крім збудників хвороби, і всю нормальну мікрофлору, або застосовувати їх обмежено, тільки при серйозних показаннях .

Потреба в пробиотиках досить висока. Враховуючи несприятливу екологічну обстановку, а також рівень загальної захворюваності, більше 70 - 80 відсотків населення України, особливо дітей, не менше двох разів на рік повинні проходити курс пробіотикотерапії або пробіотікопрофілактики. Однак реально його проходять не більше 3 - 4 відсотків жителів країни один раз на рік. Причини такого становища далеко шукати не доводиться: це і недостатня інформованість населення, і порівняно високі ціни на препарати, та їх нестача.

На даний момент попит на пробіотики випереджає пропозицію. У таких великих містах, як Дніпропетровськ, Херсон, Львів, Запоріжжя, Черкаси, Вінниця, Миколаїв, Івано-Франківськ, Ужгород та ін, вітчизняні пробіотики на ринок не надходять або надходять в дуже незначних кількостях. Гостру необхідність у пробиотиках мають регіони, постраждалі від аварії на ЧАЕС, де оздоровлення населення безпосередньо залежить від їх застосування. Ненасиченість ринку цими життєво необхідними препаратами призводить до спалахів гострих кишкових захворювань у пологових будинках та інших лікувальних стаціонарах у вигляді внутрішньолікарняних інфекцій, викликаних сальмонелами, стафілококами, протеями і т.п.

Давно вже доведена профілактична цінність пробіотиків. Так, у розвинених країнах з високим рівнем турботи про здоров'я населення (Швеція, Великобританія, Франція, США) штами корисних мікроорганізмів додають в продукти харчування, а також рекомендовані обов'язкові курси біфідопрофілактикі вагітним, новонародженим і груп підвищеного ризику, в тому числі дітям до семи років. Мерія Москви знайшла можливість забезпечити таким цінним продуктом, як біфідокефір, який випускається на одному з найбільших молокозаводів російської столиці, дітей до одного року безкоштовно. У Франції та Швеції такі заходи проводяться безкоштовно для дітей до трьох років. Потрібно сказати, що така форма профілактики дитячих захворювань досить рентабельна, адже країна зберігає свій генофонд. До того ж лікування дитини (діти до трьох років особливо чутливі до кишкових інфекцій) коштує набагато дорожче порівняно з такою профілактикою .

На українському ринку лікарських засобів сьогодні преважаюють імпортні пробіотики. У той же час деякі медики вважають, що при лікуванні зарубіжними препаратами можна і не досягти того ефекту, який могли б отримати, якщо б використовувалися наші « рідні» штами мікроорганізмів ...

Перш за все, лікар, що призначає пробіотики, повинен знати, що українські препарати ніяк не гірше імпортних, мало того, до їх складу входять види мікроорганізмів, до яких вже адаптувалися бабусі, мами і, відповідно, ті діти, яким призначають пробіотики. Також слід знати, що кожен з препаратів має своє цільове призначення, наприклад біфідобактерин обов'язково застосовують при порушеннях травної функції, лактобацили більш спрямовані як антагоністи умовно патогенних бактерій. Взагалі область застосування пробіотиків багатьом лікарям, на жаль, поки не ясна.

Імпортні пробіотики дуже розрекламовані і дорожче вітчизняних, а в інструкціях до них, як правило, не вказані курсові дози. Крім того, вони містять не «рідну» мікрофлору. Споживачеві варто знати, що обов'язковий курс лікування, наприклад, бифидумбактерином становить для дорослих при гострій патології не менше 150 доз (одна доза - 10 7-8 мікробних клітин), а при хронічній - до 450 доз. До речі, цю інформацію імпортні інструкції не містять.

Важливо також знати, що лікування дисфункцій кишечника краще проводити препаратами, що включають живі мікроорганізми, а не їх метаболітами (оцтова, молочна кислоти). Різних лактобацил багато в квашених і молочних продуктах. Це теж слід враховувати ( журнал "Якість життя. Профілактика. "№ 6 листопад-грудень 2002 ).