8. Виробниче випромінювання

Випромінювання, яке здатне при взаємодії з речовиною прямо чи посередньо створювати в ній атоми і молекули-іони, називається іонізуючим [5].

Іонізуючі випромінення являють собою α-, ß- і ý-випромінювання, випущенні радіоактивними ізотопами при їх самодовільному (спонтанному) розпаду; потоки заряджених частинок, прискорених до великих енергій у спеціальних прискорювачах; потоки вторинних випромінювань, виникаючих при взаємодії радіоактивних випромінювань і штучно прискорених заряджених частинок із речовиною [2].

На даному проекті виробництва вплив іонізуючого випромінювання відсутній.

Фізіологічні процеси в організмі людини проходять нормально при тепловому балансі людини з навколишнім середовищем. Особливо несприятливо впливає на самопочуття людини надлишкова теплота навколишнього середовища. Тривала дія високої температури повітря посилює діяльність серцево –судинної  та дихальної систем, спричиняє втрату значної кількості вологи та мінеральних солей, а в окремих випадках і тепловий удар. Низькі та знижені температури можуть бути причиною охолодження та переохолодження.

Рівень випромінювання нормується за ГОСТ12.1.005 –ДСН3.3.6.042 –“Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”.

При виробництві «Колібактерину» створюються виробничі теплові випромінювання  під час роботи автоклава.

Основні методи захисту:  

1. підвищення тепловіддачі від тіла людини за допомогою встановлення вентиляційних систем;

2. додаткова ізоляція джерела випромінювання.

Висновки та рекомендації

Отже, виробництво пробіотичного препарату «Колібактерин» має ряд факторів, що можуть створити небезпечні умови праці:  

• теплове випромінювання від автоклава, трубопроводів та іншого обладнання;  

• пилове забруднення від компонентів поживного середовища, миючих засобів, культури мікроорганізму;  

• вібрація від сепаратору, ліофільної сушки;  

• виробничі шуми, що створюють: сепаратор, ліофільна сушка, насоси, ферментер, інокулятор, посівний апарат.

На виробництві пробіотику «Колібактерин» для забезпечення безпечних умов праці необхідно виконувати наступні рекомендації:

- забезпечити стабільну роботу припливно-витяжної вентиляції у автоклавній кімнаті та у інших приміщеннях виробництва;

- забезпечити необхідну теплоізоляцію обладнання, комунікацій, при роботі яких їх поверхня сильно нагрівається, яка забезпечить температуру на поверхні обладнання не вище 35⁰С;

- проводити контроль освітленості робочих місць не рідше 1 разу на 2 місяці, своєчасно замінювати перегорілі лампи, чистити світильники;

- забезпечити захист від вібрації та виробничих шумів. 

Розділ 13. Охорона навколишнього природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини ‒ невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

• пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

• гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

• запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

• науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання

• міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

• компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

Всі підприємства зобов'язані мати екологічну документацію, в першу чергу екологічний паспорт. Але багато підприємств підходить до цього дуже формально ‒ якщо і є у них такий паспорт, то він не відповідає ніяким вимогам. Спеціаліст-еколог повинен знати що паспорт складається по формі, яку пропонує стандарт (ГОСТ 17.00.04 - 90 або інші стандарти, що розробляються в Україні).

В екологічних і інших документах є відомості про норми викидів (відходів). Ці норми встановлюють на підставі експериментальних даних. Існування цих норм, мабуть, доцільно з точки зору неприпустимості їх перевищення. З іншого боку, існування таких норм можна розглядати як можливість (законність) утворювати відходи, тобто це віднімає у виробника стимул для вдосконалення технології.

Протилежний, бік нормативів, які встановлюють контролюючі органи, це дуже малі норми, які не можна досягти практично і навіть теоретично. Контролюючим органам надається право припиняти впровадження технології очистки води, якщо вона не здатна досягти цих норм, тобто виконувати ці неможливі вимоги. Внаслідок цього технологія не впроваджується взагалі.

У процесі виробництва захист навколишнього середовища від тимчасових впливів технологічного процесу забезпечується наступними заходами:

• максимально можлива герметизація технологічного устаткування, арматури, трубопроводів, транспортної тари;

• застосування закритих ємкостей для сировини і напівпродуктів;

• очистка забруднених стоків від промивки обладнання та після санітарної підготовки приміщень, які без попередньої очистки зливаються у хімічно-забруднену каналізацію, у цеху нейтралізації й очистки промислових стічних вод;

• у процесі експлуатації устаткування максимально виключене пилоутворення;

• спрямування твердих горючих відходів на установку термічного знешкодження відходів виробництва для спалення;

• пристрій місцевого відсмоктування (пилососи) у місцях підвищеного пилоутворення (автоматична лінія для пакування таблеток у блістери) з наступною передачею на циклон для поглинання та очистки відпрацьованого повітря;

• поглинання пилу продукції забезпечується рукавними фільтрами на сушарці.

Стічні води даного підприємства приймає на комбіноване очищення міський водоканал. При цьому заводу необхідно виконувати наступні правила: виробничі стічні води заводу не повинні порушувати роботу каналізаційних мереж та споруд (не спричиняти корозії та відкладення осадів); концентрація завислих речовин у воді не повинна перевищувати 500 мг/л, рН не повинно бути нижче 6,5 і не вище 8,5; температура стоків міста – не перевищує 40 ⁰С. В таких водах не повинно бути речовин, які перешкоджали б біологічній очистці стоків міста, небезпечних бактеріального і токсичного забруднення, мазуту, бензину. Таким чином, стічні води підприємства спочатку потрапляють у каналізацію хімічних стоків, потім в цех нейтралізації та очистки промислових стічних вод, де вони нейтралізуються й очищаються, і лише після цього скидаються у міський колектор міської каналізації [Державна фармакопея України / Державне підприємство «Науково-експертний фармакопейний центр». – 1-ше видан. – Х.: РІРЕГ, 2001. – Допов. 1. – 2004. – 520 с].