Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань.

   0. 1.1.Слово вчителя.

«Рідна сторона – мати, а чужа - мачуха», - говориться у народному прислів’ї. Що може бути дорожчим для людини за родину, батьківські пороги, кохання? Лише в рідній стороні кожен із нас почувається впевнено, бо все навколо миле, дороге й рідне. Ті, кому доводилося надовго покинути рідний край, створили крилаті вислови про батьківщину. Це не пусті слова, вони вистраждані, зболені. «У чужій стороні і весна негарна» або «в чужім краю і солов’ї цвірінькають» … Де б не була людина, а серце рветься туди, де минуло дитинство, де пізнала перші найкращі почуття.

0. 1.2.Бесіда.

• Скажіть, чи доводилося комусь із вас надовго залишати домівку?

• Які почуття переживали ви на чужині?

• Чи мріяли, щоб виросли крила, аби долетіти до батьківської хати?

Отже, багатьом із вас почуття розлуки з рідним краєм ще не відоме. Але ви виростите і випурхнете із батьківської оселі, тоді й відчуєте, що на чужині «солов’ї цвірінькають», а вдома співають, що сонце світить яскравіше вдома. А Леся Українка стверджувала , що у рідному крає навіть дим солодкий та коханий.

0. 1.3.Розгадування ребуса.

• Розгадавши ребус, ви прочитаєте народну мудрість про рідний край. Спробуйте пояснити значення вислову.

Зашифрований вислів «Чужина не гріє»

- А які ви знаєте прислів’я та приказки про рідний край та чужину.

1.4. Робота з епіграфом.

- А чи замислювалися ви над тим, як ставитесь до рідного міста, його вулиць, архітектурних споруд, парків та скверів?

- Що означає для вас вислів «любити батьківщину»?

- Зверніть увагу на дошку, там написані віршовані рядки, які ми взяли за епіграф до уроку. Прочитаємо та прокоментуємо слова В.Сосюри. Протягом уроку спробуємо простежити, що означало для поета любити рідний край?

II. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.

2.1.Слово вчителя.

Отже, тема нашого уроку: «В. М. Сосюра. Розповідь про поета. «Вода десь точить білий камінь…» Спогади про дитинство». Сьогодні ми довідаємося про дитячі роки поета, серце якого було сповнене гарячою любов’ю до батьківщини, прочитаємо та проаналізуємо прекрасний вірш про рідний край.

2.2.Робота в зошитах.

Запишіть дату, тему та епіграф уроку.

III. Вивчення нового матеріалу.

3.1. Розповідь учителя про дитячі роки (перегляд фотографій із сімейного альбому).

Володимир Сосюра – один із найтонших і найпроникливіших українських ліриків ХХ століття – народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве у степовому донецькому краю. Сам поет своє походження пов’язує із французьким родом де Соссюр. Прадід поета, переїхавши на Україну, зацікавився розповідями козаків про Січ і назавжди лишився запорожцем, змінив своє прізвище на Сосюра, що було більш звичним для цих країв.

Батьки майбутнього поета були цікавими особистостями. Микола Володимирович (фото) належав до сільської інтелігенції. Батько, за фахом кресляр, відзначався непосидючою вдачею, за життя перепробував багато професій: був креслярем, вчителював по селах, шахтарював і навіть пробував себе у ролі селянського адвоката. А у вільний час писав сатиричні вірші, гарно грав на гітарі й під її срібні звуки співав українських пісень, хоч у побуті, як і вся сім’я, користувався російською мовою.

У автобіографічному романі «третя Рота» В.Сосюра змалював прекрасні портрети своїх батьків: «по жіночій лінії батько був карачаївець і українець, по чоловічій теж українець. Вуса в нього були довгі, козацькі, запорізькі вуса! Задумливі, ніжно-суворі , світло-карі очі, орлиний ніс, високий лоб, тонкі брови… Моя мама, як контраст до мого русявого татка, була чорна, майже циганка, м’ятежна і розкидана. Вона була красуня. Її смугляві тонкі риси, темно-карі очі; чорні, аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті брови; нервові ніздрі майже класично, з ледве помітною горбинкою носа завжди були в якомусь дивнім, хвилюючім русі. Мама була чудесно збудована. У неї було чорне, аж до синяви, волосся, і вся вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась і плакала над ними. В юності своїй вона працювала на патронному заводі в місті луганську. На загальноміському балу одержала перший приз за красу. Там були претендентки і дочки багатіїв міста, а вона, звичайна робітниця, всіх їх перемогла. Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама – якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти. Як протилежність батькові, вона була дуже балакуча» (фото).

Батько особливо любив Володю, учив малювати, бо й сам часто робив шаржі на знайомих, малював портрети, акварелі. Початкову освіту син теж здобув під опікою батька, який прищепив йому любов до пригодницької літератури, через що з ранніх літ захопився творами Гомера, Шіллера, Шевченка, Гоголя, Пушкіна. Їхня лірика дала поштовх до перших спроб творити самому.

Батьки переїжджали з місця на місце у пошуках кращої долі, але від цих переїздів та нестерпного потягу глави сімейства до чарки сім’я, в якій було восьмеро дітей, скотилася до такого убожества, що навіть не мала даху над головою. Громада жаліла багатодітну родину і допомагала їй: «Жили ми в маленькій хворостянці, збудованій громадою старенькій бабусі. Бабуся померла, і нам було подаровано її хворостянку без огорожі з двома маленькими віконцями. І там, де жила одна людина, до смерті батька нас жило десять душ». Через ранню смерть батька Володя змушений був покинути навчання в трикласному сільськогосподарському училищі й влаштуватися учнем на содовий завод, а потім – шахту. Пізніше про цей період у своєму житті Сосюра напише:

Ми жили в хворостянці… Заводу ворота

відчинилися для мене в одинадцять літ.

Юнаком я зазнав, що шахтарська робота –

це найважча з відомих у світі робіт.

Писати вірші Володимир почав дуже рано, вони друкувалися у місцевих газетах. Були заробітчанськими. На жаль, перші твори поета-початківця не збереглися.

3.2.Бесіда.

- З деякими творами В.Сосюри ми мали змогу ознайомитися раніше. Давайте пригадаємо назви цих віршів і про що вони («Зима», «Люблю весну», «Гей, рум’яні мої небокраї», «Хто в рідному краї …», «Весняний сад, квітки барвисті…»).

Отже, Володимиром Миколайовичем було оспівано красу рідного краю. Напевно, справедливо літературознавці називають його «співцем донецького краю». Величезна кількість творів поета саме про Донеччину. Серед них і поезія «Вода десь точить білий камінь…»

3.3. Виразне читання поезії «Вода десь точить білий камінь…» учителем.

3.4.Бесіда на сприймання учнями ліричного твору.

- Скажіть, який настрій викликав у вас цей вірш?

- Чи сподобався він вам, чим?

3.5.Словникова робота.

- Чи зустрілися у тексті твору незнайомі для вас слова?

Копра (малайське) – висушений м’якуш плодів кокосової пальми. З копри добувають кокосову олію. У даному контексті тут порода, із якої добувають руду, вугілля.

Прочитайте вірш мовчки.