2. Глибокі гнійно-некротичні ураження та бурсити холки.

Глибокі гнійно-некротичні процеси виникають як ускладнення первинних асептичних уражень (гематома, лімфоекстравазат, бурсит тощо). Обширні фасції та апоневрози перешкоджають прориву гній­ного ексудату, внаслідок чого поширюється гнійна інфільтрація та некроз не тільки м'яких тканин, а й апофізів остистих відростків, надлопаткового хряща, потилично-остистої зв'язки.

Симптоми. Спостерігаються пригнічення, гарячка, обмеження ру­хів шиї, болючість при глибокій пальпації; на бічній поверхні холки виникають виразки та глибокі нориці; при утворенні гнійних порожнин за лопатковим хрящем виділяється пінистий гній внаслідок засмоктування повітря через нориці й змішування його з ексудатом. При некрозі остистої зв'язки ексудат жовтуватий, містить тканинні волокна; некрозі остистих відростків в ексудаті виявляють кісткові крупинки. Широкий некроз потилично-остистої зв'язки, остистих відростків часто ускладнюється гнильною інфекцією з виділенням характерного смердючого ексудату шоколадного кольору.

Діагнозставлять за клінічними ознаками з обов'язковим урахуван­ням характеру ексудату, що виділяється через нориці.

Лікування. Здійснюють оперативне втручання з метою видалення уражених тканин та розтину гнійних порожнин із забезпеченням ра­ціонального доступу до вогнищ розпаду тканин, видалення некротизованих тканин і створення умов для видалення ексудату. Так, при некрозі потилично-остистої зв'язки остистих відростків роблять гори­зонтальний розріз, а для вільного стоку ексудату його доповнюють вертикальним. Такий самий розріз застосовують і при глибоких гній­них ураженнях інших тканин, оскільки він забезпечує найзручніший раціональний доступ до патологічних вогнищ у глибині холки і мо­жливість їхнього дренування. При гнійному запаленні глибокої бурси і навколишніх тканин користуються вертикальним або клаптево-куто­вим розрізом. Основа клаптя (10—20 см) припадає на бічний край  потилично-остистої зв'язки, а вершину (два розрізи, що збігаються)спрямовують донизу. Оперативні втручання виконують із застосуван­ням потенційного знеболювання або нейролептаналгезії у поєднані з місцевою анестезією. Оскільки має місце сильна кровотеча, тваринам попередньо вводять для підвищення зсідання крові розчини солей кальцію, водний розчин іхтіолу, сироватку крові або переливають сумісну кров; міс­цево використовують гемостатичну губку тощо. Після операції порож­нину пухко дренують марлею, просоченою антисептичними розчинами або емульсіями; використовують порошки йодоформу, антибіотиків, сульфаніламідів тощо. Дренування триває до мінімального виділення гною і набуття ним жовтуватого кольору.

2. Травматичний набряк.

Зустрічається у робочих коней після тривалої роботи, особливо в жарку погоду.

Етіологія і патогенез. Причина стискання тканин холки або сідлом при тяжкій роботі по нерівній дорозі, перегріванні, низький вгодованості тварин.

Все це сприяє розтягуванню та набряку сполучної тканини чого вній порушуються окисно-відновні процеси. Це призводить до підвищення проникності кровоносних тканин, просочення рідкою частиною крові тканин у зоні пошкодження.

Клінічні ознаки. після зняття хомуту протягом кількох хвилин зявляється припухлість тканин холки – негаряча, неболюча, щільна; при натисканні на неї пальцем залишається ямка, що повільно виповнюється. Це свідчить про застійний характер набряку.

Діагноз. За клінічними ознаками.

Прогноз. Сприятливий.

Лікування. Застосовують зігрівальні компреси, тепле укутування, змащування іхтіоловою чи камфорною маззю, масаж, коротку новокаїнову блокаду тощо.

Профілактика. правильна підгонка збруї, під хомут у жарку погоду підкладають м’яку товсту тканину, що обмежує набряк.