Тема 16. Хвороби в ділянці потилиці та шиї.

План

1. Бурсити, флегмони в ділянці потилиці.

2. Флебіт, парафлебіт та тромбофлебіт яремної вени.

3. Стороні тіла в стравоході.

4. Некроз потиличної зв’язки.

Бурсити у ділянці потилиці

ЕтіологіяБурсити частіше спостерігають у коней при травмуванні об одвірки дверей, годівниці, стискання недоуздком, садна, інфікуван­ня мікробами, ускладнення при інфекціях (бруцельоз, мит, сальмонельоз тощо).

Патогенез У разі гострого асептичного запалення відзначають у міру гарячу, болючу, флуктуючу припухлість на гребені потилиці при поверхневому та двобічну, розділену по гребеню, при глибокому бурситі. Взяттям пункції з них виявляють прозору, солом'яного кольору рідину. У випадку гнійного бурситу припухлість гаряча, розлита, болісна; ускладнюється розвитком флегмон, абсцесів і нориць, з яких виділяється слизо-гнійний ексудат із домішками некротизованих тканин.

Лікування При асептичних бурситах застосовують теплові процедури — зогрівальні компреси, парафінові, озокеритові, глиняні аплікації, УВЧ-терапія, лампа солюкс, пізніше — масаж із втиранням подразнюючих мазей (йодиста, жовто-ртутна, йод-іхтіолова та ін.). У разі скупчення великої кількості ексудату — аспірація вмісту; в порожнину вводять гідрокортизон (125 мг) з антибіотиками, на 0,5%-ному розчині новокаїні. При хронічних бурситах після аспірації вводять 5—10%-й розчин йоду (10 мл), 3—4%-й — протарголу або коларголу, З—5%-й — фенолу тощо, наступним (через 4—5 днів) видаленням некротизованих тканин. Якщо бурсити гнійні, здійснюють екстир­пацію бурси. Тварин із бурситами бруцельозного походження вибра­ковують.

Флегмона потилиці

Флегмона потилиці являє собою розлите гнійне запалення пухкої сполучної тканини. Збудниками флегмони є гноєтворні мікроорганізми: стафілококи, стрептококи, рідше гнильні мікроби або змішана інфекція. За локалізацією розрізняють підшкірну, підфасціальну і парабурсальну. Флегмона потилиці найбільш часта у коней.

Етіологія Флегмона потилиці виникає внаслідок проникнення в його тканини мікробів. Воротами інфекції: механічні пошкодження шкіри: синці, подряпини, рани. Флегмона потилиці виникає іноді як ускладнення при миті, онхоцеркозі, бруцельозі. Виникнення флегмони потилиці можливо внаслідок поширення запального процесу з суміжних ділянок тіла.

Патогенез При механічних пошкодженнях і порушенні цілісності тканин в потилиці, ці тканини просочуються кров'ю, лімфою, серозним ексудатом, внаслідок чого знижується їх природна резистентність і створюються сприятливі умови для розвитку проникли в пухку сполучну тканину гноєтворні мікробів та утворення в них метастатичних абсцесів. При розвитку підшкірної флегмони на розрізі бувають видно вогнища гнійного інфільтрату у вигляді сіруватих плям і вогнища гнійного розплавлення тканини. У міру розвитку флегмони в тканинах з'являються дрібні абсцеси. Останні зливаючись утворюють великі гнійні порожнини, які поширюються іноді на значні ділянки потилиці і шиї. Просування гною може відбуватися по сполучної тканини тих судин, які проходять в фасції і апоневрозі потилиці. В цьому випадку гнійні маси можуть проникати в підфасціальний і міжм'язовий простір. Омертвіння тканин відбувається в результаті здавлювання їх запальним ексудатом і тромбозу живлять судин. Флегмона іноді ускладнюється тромбозом венозних судин, розташованих в ділянці голови, сепсисом.

Клініка У початковій стадії розвитку флегмони загальний стан залишається більш-менш задовільним. Тварина, витягнувши шию, стоїть з опущеною головою. Відзначається пригнічення, помірна лихоманка. Апетит зменшений. В ділянці потилиці виявляють дифузну гарячу, болючу припухлість. При високій резистентності організму і помірно виражених ознаках флегмони правильне лікування може зупинити подальший розвиток процесу. У цьому випадку ознаки запалення поступово послаблюються і зникають зовсім. Настає одужання.

Якщо розвиток процесу не припиняється, то через 2-3 дні від початку хвороби наростають ознаки флегмони. Хвора тварина пригнічена. . Температура тіла досягає 40ºС і вище. Спостерігається тахіпноє, тахікардія. Апетит відсутній. В ділянці потилиці з'являється гаряча, дифузна, болюча, напружена припухлість. На поголеній шкірі виступають крапельки серозного ексудату. При сприятливому перебігу флегмона переходить в абсцес. Абсцес утворюється в результаті змертвіння та гнійного розплавлення поверхнево розташованих фіброзних тканин і у міру дозрівання може прорватися назовні. При цьому утворюються фістули. Через них виділяється мутний серозно-фібринозний ексудат, а потім жовтуватий гній. Якщо ж цього не відбувається, то в глибині тканин утворюються гнійні ніші й кишені. Гнійні маси прориваються підфасцію в міжм'язовому простору, в парабурсальну сполучну тканину. При цьому розвивається підфасціальна, міжм'язова, парабурсальная флегмона. У гної містяться протеолітичні і інші ферменти, що руйнують тканини. При міжм'язовій флегмоні в гнійний процес втягуються дорсальні і краніальні м'язи шиї. Виникає гнійний міозит. В випадках потрапляння гною в черепну коробку розвиваються запалення оболонок мозку і з'являються нервові явища: різка збудливість, параплегія тазових кінцівок, паралічі. Хвора тварина гине. При парабурсальній флегмоні часто уражається некрозом потилична зв'язка, яка щільно прилягає до дорсальній стінці глибокої слизової сумки потилиці, а іноді сумці 2-го шийного хребця. Так як потилична зв'язка прикріплюється до потиличної кістки, не покритій окістям, то при поширенні гнійно-некротичного процесу переходить на потиличну кістку. Остання стоншується і руйнується, а гній може проникнути через хребетний канал у порожнину головного мозку. При цьому виникає атаксія, що особливо добре помітно під час рухи тварини на поворотах. При атаксії відзначають застійні явища зорового нерва і зміна кольору дна ока внаслідок появи на ньому темно-червоних плям і тяжів. Надалі розвиваються явища з боку головного мозку: манежні рухи, параплегія тазових кінцівок. Тварина гине.

Діагноз Клінічнакартина при флегмоні потилиці настільки характерна, що поставити діагноз захворювання не становить труднощів. Однак флегмону потилиці необхідно відрізняти від гострого травматичного набряку.

При травматичному дифузному набряку припухлість буває тістуватої, а больова реакція слабко виражена. Після бриття шерсті не буває випоту серозного ексудату. Загальний стан не порушено.

Прогноз У більшості випадків прогноз при флегмонах потилиці сприятливий, але при затяжному перебігу хвороби він може бути обережний і навіть несприятливий, так як можливо розвиток парабурсальної і міжм'язової флегмони, ураження потилично-атлантного суглоба і розлад з боку головного мозку.

Лікування Волосся в ділянці потилиці вибривають. Садна, подряпини, шкіри змазують 5%-ним спиртовим розчином йоду. Рану, якщо вона є, обробляють за правилами хірургії. У перші 24-48 годин від початку захворювання доцільно застосовувати на ураженій ділянці висиаючі пов'язки, для чого використовують суміші наступного складу: Spiritus camphorati - 100,0, Spiritus vini - 200,0, Jchthyoli - 12,0, Spiritus viiii - 400,0. Застосовують компреси з камфорним спиртом. Призначають курс лікування антибіотиками широкого спектру дії та пролонгатори (Амоксоцилін-15, Реn-N, Оксицетрациклін-200, Фармазін-200 тощо).

По мірі появи фокусів гнійного розм'якшення тканин робляють косі лінійні розрізи які повинні проникати до вогнища гнійного запалення. Цим досягається зниження внутрішньотканинного тиску, нормалізується місцевий кровообіг, попереджається виникнення тромбозу судин та подальший некроз тканин, забезпечується стік запального ексудату і послаблюються явища інтоксикації організму. Для прискорення дозрівання гнійного вогнища застосовують місцеві теплові процедури..З метою створення цих умов в практиці застосовують зазвичай водні гіпертонічні розчини хлориду натрію, сірчанокислої магнезії, цукру, а також 30%-ний розчин гліцерину або рідина Оливкова, наступного складу: Natrii carbonici - 4,0, Aquae destillatae - 80,0, Tinct. lodi 5% - 20,0, Magnesii sulfurici - 80,0, Glycerini - 280,0, Infusum foliorum Digitalis ex 3,0 (6,0) - 100,0.

У другій фазі загоєння, коли в рані з'являються грануляції, застосовують мазь Вишневського, бальзам Шостаковського, емульсію прополісу, емульсію білого стрептоциду. У цій фазі ранового процесу корисно застосовувати теплові процедури, опромінювати уражену ділянку лампою солюкс, лампою Мініна, ультрафіолетовими променями. Для підтримки серцевої діяльності застосовують засоби серцево-судинної дії. Для збереження кислотно-лужної рівноваги в питну воду додають двовуглекислий соду, внутрішньовенно вводять стерильний 5%-ний розчин гідрокарбонату натрію. Антитоксичні та десенсибилизації засоби ввнутрішньовенно вливають стерильні розчини тіосульфату натрію, хлориду кальцію, уротропіну, глюкози, 20%-ного спирту в ізотонічному розчину хлориду натрію або камфорну сироватку Кадикова наступного складу: Camphorae tritae - 4,0, Spiritus vini rectificati - 300,0, Glucosi - 60,0, Sol. Natriichlorati - 0,8% - 700,0. M. f. Solutio sterilisatae. Камфорну сироватку Кадикова вводять коням внутрішньовенно 2 рази на день по 250-300 мл на ін'єкцію. Підшкірно вводять димедрол. В якості антисептичних засобів застосовують сульфаніламіди і антибіотики. При виявленні патологічних змін до потиличної зв'язці, в бурсах і в оточуючих їх тканинах вживають оперативне втручання, в необхідних випадках проводять резекцію потиличної зв'язки за способом Меріллата. При цьому слід мати на увазі, що операції на потилиці супроводжуються значною кровотечею. Тому перед операцією вводять коням і великій рогатій худобі по 100-200 мл 10%-ного розчину хлориду кальцію або хлориду натрію. Для місцевого знеболювання застосовують новокаїн розчини.