3. Зміщення і розширення шлунка у собак.

Захворювання характеризується заворотом шлунка навколо повздовжньої або поперечної осі з наступним його гострим розширенням.

Етіологія. Різкі рухи тварини при переповненому шлунку основна причина його завороту. Частіше трапляються у собак великих порід. Фактори, що сприяють: слабкість зв'язок шлунка, порушення його нейрогуморальної регуляції, виразкова хвороба чи пухлини, не­достатній моціон, годівля з великими інтервалами, жадібне поїдання кормів, особливо круп, після незначної термічної обробки. Шлунок може повернутися навколо своєї осі на 90°—360°. У таких випадках він перерозтягується газами, здавлює каудальну порожнисту вену і аорту, тисне на діафрагму. На цьому фоні інтенсивний біль, токсемія, серцево-судинна і дихальна недостатність загрожуючи наростають з високою частотою летальних випадків.

Симптоми. Через кілька годин після годівлі тварина раптово збуд­жується, спостерігається збільшення об'єму черева, черевна стінка напружена й болюча, швидко наростає метеоризм шлунка. На цьому фоні загальне збудження змінюється на глибоку депресію, наростають серцево-судинна і дихальна недостатність.

Лікування. Термінове оперативне втручання. Спочатку пункція шлунка для усунення метеоризму, потім — лапаро- і гастротомія, видалення із шлунка кормових мас та накладання швів. Шлунок повер­тають у природне положення, рану черевної стінки закривають двопо­верховим швом. Показана інтенсивна терапія.

Хвороби в ділянці тазу, хвоста, прямої кишки.

Тема 20. Андрологічні хвороби.

План

1. Постит, баланіт, баланопостит. Фімоз та парафімоз.

2. Пухлини статевого члена.

3. Орхіт та епідидиміт.

4. Гематоцеле, гідроцеле.

5. Запалення передміхурової залози.

6. Сечокам’яна хвороба.

7. Післякастраційні ускладнення.

Андрологія - (від грецького аndros - чоловік і logos - вчення) наука, що вивчає хвороби статевих та сечових органів самців або чоловічих особин. Наука передбачає вивчення: анатомії статевих органів; етіологію; клініку;

профілактику та лікування .

Хвороби препуція (постит) як правило захворювання проходить спільно з запаленням голівки статевого члена.

Етіологія:- забруднення препуція гноївкою, затримання сечі; подразнення слизової препуція сечею (при концентратному типі годівлі, кислим кормом); потрапляння сторонніх тіл; механічні пошкодження при злучці, взятті сперми, невміла фіксація при повалі; потрапляння в слизову спірохет, вірусів, грибів, паразитів тощо.

Патогенез:причини викликають запалення препуція і статевого члена. Протягом затяжного характеру, з'являються виразки, разростання фіброзної тканини, звуження отвору - фімоз. Запалення препуція - постит, головки - баланіт, але частіше спільно баланопостит. Ексудат препуція склеює прилегле волосся, утворюються кірочки, а під ним знаходять - гнійники, ерозії, виразки.

Акропостіт (Acropostitis) - це запалення тканин в ділянці вільно звисаючої частини препуція. Екзематозні-виразковий - хворіють бики у віці 2-3 років і старше, а кастровані з 1-1,5 року. Барани - 1,5 року, валухи з 8 місяців. Перебіг хронічне, млявий, пік - у березні-квітні, триває кілька місяців. Фолікулярно-виразковий – перебіг гострий, хворіють в основному - барани і валухи.

Патогенез:незначна припухлість з синюшним відтінком, у міру розвитку епідермальний шар відторгається, з'являються виразки, струп. Краї виразки стають тонкими, межа слабо виражена, іноді спостерігають посередині острівці непошкодженого епідермісу з волоссям. Потім з’являється рідкий гній брудно-сірого кольору, розпад тканини на дні виразки. Навколо неї інфільтрат, збільшення виразки, в глибині розростання фіброзної тканини (іноді дуже інтенсивно), звисаюча частина різко збільшується. У товщі тканини - мікроабсцеси.

Клініка:спочатку невелика болюча припухлість. Шкіра синюшна. Тварина б'є по стінці живота. З часом з’являються папули (серозна рідина), збільшення припухлості, кінцева припуція звисає (5-6см). На шкірі видно виразки під струпом. Розростання фіброзної тканини. Звисаюча частина більша, щільна і мало болюча. Паховий лімфатичний вузол збільшений, болючий, тисне на сімянний канатик. У тварини погіршення апетиту, затримка росту вовни, знижується вгодованість.

Фолікулярно-виразковий- на локалізується на слизовій препуція. Спочатку закупорка волосяного піхви сальної залози (характерний фолікуліт), іноді гнійники на передній поверхні, вони збільшуються в розмірі, навколо них разростається фіброзна тканини. Потім вони відкиваются і утворюються глибокі виразки. Пік хвороби червень-липень. Навколо фолікула - личинки мух, в цих місцях відсутня грануляційна тканина. Нориці (2-3) при перфорації тканин личинками, нерівномірний ріст фіброзної тканини, в основному на дорсальній стінці вивертають слизову препуція. Іноді тканини здавлюють просвіт порожнини (звуження препуциального отвору). Мікроабсцеси (навколо загиблих личинок мух). Іноксікація організму.

Діагноз: клініка. Д. Д. - трихомоноз, вібріоз - мікроскопія ексдата, серологічна реакція.

Прогноз:на початку (при лікуванні) сприятливий. У запущених випадках - сумнівний або неблагопіятних.

Лікування:При екзематозно-виразковому: виразки під знеболенням обробляють, видаляють мертві тканини, рану обробляють тампонами і присипають порошком (ацетил саліцилової кислоти -15г, білого стрептоциду -10 гр., борної кислоти -5 гр.), в наслідку утворюються струп протягом 2 - 3 днів. Можна застосувати цинко-саліцилову пасту.

Хірургічний спосіб: видалити мертві тканини та максимально видалити фіброзну тканину. Розрізи на шкірі і на слизовій - клиновидно або циркулярно. Рану зашити 8-образним швом. Метод Черненко І. С. ампутація вільно звисаючоі частини препуція (4-5см) вище препуціального отвору. При фолікулярній-виразковому: прискорити абсцедування (аплікації 10% іхтіолової мазі), механічна антисептика виразок, зовнішньо - лінімент Вишневського, водний розчин тріхлорметафос-3 (виповзають личинки мух),тканинна терапія.

Серозний постит Запалення слизової в ділянці поздовжніх і поперечних складок препуція.

Клініка: при серозному (бики) закінчення тягучого світлого ексудату, волосся склеєні, слизова гіперемійована, набрякла.

Розрізняють: серозний, серозно-фібринозний, гнійний.

Серозно-фібринозний постит: проявляється десквамацією епітелію, випотівання фібрину (плівки дуже важко зняти).

Гнійний постит: витікання гною з сильним запахом, утворюються виразки, рубці, спайки, статевий член слабо або практично не виводиться. У биків і волів отвір сильно звужується, а у кнурів - куляста припухлість. У собак - гній зеленувато-жовтий. Лімфатичні вузли препуція збільшені. Часте виділення сечі, невеликими порціями, спочатку каламутною, потім прозорим. Прогноз: при некрозі і флегмоні - можливий летальний результат, при розладі сечовиділення - парез сечового міхура і його розрив. У собак - сприятливий. Лікування: ретельно вимити, видалити всю смегму (у жеребців, меринів 3%-ним розчином перекисом водню). Промивати при гнійному поститі. (розчином КМпО4 1:500, або 1:1000). Можна розпорошувати лікарські засоби (Чемі-спрей) аерозольно 3-4 дні.

Баланопостити (BalanoРоSthitis) Запалення внутрішнього листка фундального частини препуция і голівки статевого члена.

Причини: При ударах (серозний) і адгезивний (спайковий, бики, барани) - через 5-6 міс. після кастрації. У племінних протікає гостро, як ускладнення серозного виникає - гнійний. Якщо утворюються виразки та ерозії - виразковий. Гангренозний - частіше у биків-кастратів і валухів. Клініка: на початку - тістоподібна, малоболюча припухлість, при натисканні виділяється в'язка рідина (іноді до 100 мл). Гіперемія слизової, набряклість, гіперемія голівки статевого члена. Після садки тварина вигинає спину і б'є кінцівками по препуцію. При адгезивному - пеніс не виводиться назовні, біль при збудженні, різке пригнічення. Сечовипускання не затримується (легкі випадки) або припиняється повністю. При гнійному - гнійний ексудат витікає поступово, на початку рідкий, потім при хронічному перебігу густіє і стає тягучий, світло-жовтого кольору.

Виразковий баланопостит – проявляється виразкими, ерозією, край виразки і дно вкриті рідким іхорозним ексудатом, температура тіла підвищена, серцева діяльність, подих - прискорені, тварина лежить, іноді відмова від корму. Сечовипускання утруднене, вигинання спини, стогін. У голівці пеніса каверни. В хронічних випадках - можлива слоновість препуція. Діагноз: клінічні ознаки, бактеріальні дослідження ексудату, сперми.

Прогноз: від форми, часу і лікування. При серозному - сприятливий, при адгезивному, гнійному - обережний, при виразковому і гангренозному - несприятливий. Лікування на початку серозного на шкіру наносять 10%-ну іхтіолову мазь, якщо витікання посилюється протягом 3-5 днів вводить по 400-500 мл теплого відвару ромашки або календули, з утримуванням у порожнині протягом 2-3 хв. Внутрішньовенне введення - 0,5%-ного розчину новокаїну та 40%-ного розчину уротропіну з 20%-ним розчином глюкози. Масаж протипоказаний. Місцеве знеболювання. Обмивання ділянок ураження теплим антисептиком. При гангренозному - ампутація статевого члена.

Фімоз (Phimosis) - ненормальне звуження препуциального отвору, що перешкоджає виходженню назовні головки статевого члена. У биків, баранів в ділянці звисаючої частини і в ділянці поперекових складок. Якщо голівка пеніса запалена і не виводиться - це не справжній фімоз. Етіологія: вроджений (тотальний або частковий) після поранення, виразок, скупчення смегми, новоутворення, гострі запальні процеси. Клініка: пеніс не виводиться з препуція навіть у момент сечовиділення. Штучно вивести важко або не можна. Спостерігаємо скупчення смегми, щільною, сіро-чорного кольору (жеребці). У биків - при розростанні фіброзної тканини навколо виразкової поверхні, нерідко мікроабсцеси в її товщі з густим жовтим гноєм. Виникає затримання смегми та сечі і як наслідок запалення стінки і голівки статевого члена. Сечовипускання утруднено. Перебіг хронічний.

Прогноз: якщо протікає без злоякісного новоутворення, то при лікуванні та усуненні причини - сприятливий.

Лікування: при вродженому фімозі - оперативне. Розсічення крайньої плоті. Спайки висікають на всьому протязі. При пухлинному фімозі проводять екстирпація пухлини, при рубцевому застосовують тканинну терапію або висічення рубців. При запальному - протизапальні антисептичні засоби. Парафімоз (Paraphimosis) не втягування, не вправлення на природне місце пеніса який вийшов з препуціального мішка. Найчастіше у жеребців, меринів, рідше у інших тварин.

Етіологія: пат. процеси на статевому члені; запалення після катетеризації, ударів, обморожень, опіків, послекастраціонних набряків; новоутворення на голівці. У довгошерстих собак - загортання вовни після коїтусу. Предраспологают: виснаження, перевтома, парез і параліч пеніса. Клініка: Пеніс вільно звисає донизу, збільшений, шкіра напружена, блискуча. На місці переходу внутрішнього листка препуція на пеніс кільцеподібна припухлість. Пеніс - піддається механічним та термічним впливам, виникають виразки, вогнища некрозу. У манжетці - розростання фіброзної тканини, вона потовщується, стає безболісна, м'язи втрачають тонус. Прогноз: при запальному перебігу - лікування, при тривалому відвисання - ампутація.

Лікування:усунути причину. Обмивання пеніса та препуція. Застосовують холод, бинтування. При зменшенні набряку проводять вправлення та накладають шов на препуціальний отвір. У випадку відсутності ефекту від холоду місцево застосовують тепло, масаж, антисептичні лініменти, при наявності виразок обробляють бриліантовим зеленим. Манжетку висікають. При виразках, некрозі, новоутвореннях, гангрени пеніса його ампутують (промеженна уретротомія). Вести постійний нагляд за сечовиділенням.