5. Актиномікоз в ділянці голови.

Хронічна хвороба великої рогатої худоби, рідше свиней при цьому утворюються інфекційні гранульоми (актиномікоми) в ділянці голови – на шкірі, лімфатичних вузлах, привушній слинній залозі, язиці, нижньощелеповій кістці.

Етіологія. Хвороба виникає при поїданні грубих кормів уражених променевими грибками актиноміцетами. В організм грибки потрапляють через уражену шкіру ат слизові оболонки ротової порожнини. Зустрічається в зимово-стійловий період, сприяють цьому гіповітамінозі, хвороби зубів та ротової порожнини.

Клінічні ознаки. залежать від локалізації процесу та резистентності організму тварин. Спочатку утворюється щільна, неболюча, рухома відносно кістки припухлість. Загальний стан, апетит і вгодованість зберігаються. Після розтину актиномікози або їх прориву виділяється сметаноподібний з жовтуватим відтінком гній, в якому виявляють жовтуваті крупинки розміром з просяне зерно - друзи променистого грибка.

При ураженні під щелепових лімфатичних вузлів в міжщелеповому просторі з’являється щільна, рухома, мало болюча припухлість тканин, переважно одностороння. У випадку ураження заглоткових лімфатичних вузлів припухлість локалізується в глибині тканин міжщелепового простору, утруднює ковтання корму та дихання (тварина дихає через рот).

Ураження нижньощелепової кістки виникає переважно у молодих тварин, ворота інфекції зубна альвеола під час зміни зубів, або при їх захворюванні. Формується припухлість, тісно зв’язана з кісткою і відносно неї нерухома. Після утворення нориці виділяється гнійний ексудат, що містить друзи грибка і уламки змертвілої кісткової тканини. Знижується вгодованість

Прогноз. При поверхневих і неускладнених атиномікомах сприятливий, при ускладнених обережний, у випадках ураження нижньощелепової кістки - несприятливий.

Лікування. Комплексне, залежно від стадії. На ранніх стадіях в/венно вводять розчин Люголя (1 мл/кг з інтервалом 3-4 дні), або калію йодиду 10%-ного (1 мл на 3 кг маси з інтервалом 24 години). Внутрішньовенне введення 10%-ного калію йодиду в дозі 100-120 мл худобі з інтервалом 5 днів доповнюють введенням 10%-ного хлориду кальцію в дозі 10-15 мл в актиномікозу. Рекомендують інтракаротидне введення антибіотиків (стрептоміцину сульфату, бензилпеніціліну натрію, неоміцину), розчинених в 20-40 мл 2,25%-ного розчину новокаїну з інтервалом 24-48 годин, в актиномікозу і навколо неї ауто або гемокрові з антибіотиками з інтервалом 7-10 днів, аутогемотерапія та новокаїнотерапія у комплексі з введенням калію йодиду. Невеликі актиномікози екстарпують та зашивають рану. Гнійний ексудат збирають в окремий посуд і знезаражують 3%-ним розчином фенолу, порожнину промивають антисептичними розчинами, роблять марлевий дренаж, оброблений 1-2%-ним розчином сульфату міді.

При ураженні нижньощелепової кістки лікування не проводять і тварину відправляють на забій.

6. Запалення придаткових пазух (синусит).

Запалений лобної пазухи (фронтит)

Механічне пошкодженню. У ВРХ - перелом рогового відростка, переломи лобної кісті. У коней - попадання личинок носоглоткових ґедзів. У овець - при естрозі. У собака-перелом лобної кістки. При інфекційніх захворюваннях: злоякісна катаральнагарячка, туберкульоз кісток черепа, мит, чума собак.

Запалений верхньощелепної пазухи (гайморит)

Виникає при ускладнених переломах верхньощелепової, виличної, лобної и слізної кісток. При попаданні сторонніх тіл (корм, дріб, личинки) у пазуху. Періодонтіт и карієс корінних зубів, новоутворення, інфекційні хвороби (мит, сап, актиномікоз, туберкульоз)

Запалення клинопіднебінної пазухи — зустрічається рідше. Механічні травми, личинки ґедзя, сторонні тіла.

Запалення синусів носових раковин — механічний вплив, сторонні тіла, гній з носової порожнини. Як наслідок у ВРХ і коней некроз носових раковин.

Клінічнопротікають синусити у вигляді катарального і гнійного запалення:

Скупчення в пазухах серозного чи серозно-гнійного ексудату з послідуючим одно — чи двостороннім витіканням через ніс. Витікання на початку кров’янистого, потім серозно-гнійного з іхорозним запахом, надалі гнійне з грудочками. Витікання відсутні (при закритті пазух гноєм чи новоутвеннями). При гнійному — омертвіння слизової.

Крім загальних бувають наступні:

При фронтитах в великої рогатої худоби— біль при перкусії лобної пазухи, підстави рогів, підвищення місцевої і загальної температури тіла, іноді кон’юнктивіт, набряк верхніх повік. Гній здавлює головний мозок, унаслідок чого пригнічення чи порушення, рухи не координовані, у ротовій порожнині залишається корм, відсутність реакції на зовнішні подразники. Некроз носових раковин (почервоніння, гнійне витікання, деформація стінки носа, зниження повітрообміну). При гаймориті - гнійний ексудат з нижнього відділу закриваючи отвір між пазухою і носовою порожниною - розширює пазуху, деформує, вигинає назовні, стоншується зовнішня пластина верхньощелепної кістки, підвищення місцевої, іноді і загальної температури тіла, біль у зоні запалення, при пальпації м'якість, податливість стінки порожнини, потім змертвіння тканини і нориця.

Діагноз:Травматичний гайморит по травмам, дослідження ротової порожнини - гайморит одонтогенного походження. При сумніві - трепанація або пункція пазухи.

Лікування:При фронтитах і гайморитах - трепанація або розтин скальпелем (розм'якшених кісток) для стоку ексудату.

Іригація їх антисептичними розчинами: 1-2% р-н перманганату калію, хлораміну, таніну, борної кислоти, етакрідіна лактату.

Щодня - зрошення порожнини пазухи - розчином новокаїну лактату з антибіотиками, сульфаніламідами.