3. Переломи ребер.

Переломи ребер- порушення цілісності кісткової або хрящової частини одного або декількох ребер. Роз­різняють переломи закриті та відкриті, з розривом або без розриву парієтальної плеври.

Етіологія.Переломи ребер виникають в результаті ударів, падінь на виступаючі предмети, а також без прямої травми (здавлення грудної клітки). Вони можуть виникати при різних пухлинних, інфекційних захворюваннях, остеопорозі (патологічний перелом).

Виділяють такі види переломів ребер: тріщина, підокістнний перелом та повний перелом ребра.

Основними заходами з надання першої медичної допомоги тваринам з переломами ребер є: іммобілізація (стабілізація) реберного каркасу; адекватне знеболювання; інфузійна (протишокова) терапія.

Симптоми При закритому переломі на місці травми спостерігають тверду, болючу випуклість або кінці перелому і рухливість зламаних уламків ребра. З часом на місці перелому розвивається запалення. Якщо зла­мані кінці ребра травмують плевру, легеневу тканину, то можливі ускладнення гемотораксом, плевритом, пневмонією. При переломах декількох ребер виникає деформація грудної стінки (випинання її або вгинання). Тварина уникає поворотів в бік, дихання стає змішаним, черевного типу.

Лікуванняперелому ребер перший захід по наданню медичної допомоги при переломах ребер - знеболювання. Іммобілізація кісткових відламків реберного каркасу проводиться накладенням циркулярної фіксуючої пов'язки на всю грудну клітину за допомогою еластичного бинта (марлевого бинта, мішковини) або іншого підручного матеріалу і фіксують на спині (завязують). Медикаментозне знеболювання полягає у введенні 5-10 мл 1-2% розчину новокаїну по задній пахвовій або паравертебрально лінії.. З метою пролонгування дії новокаїну його слід вводити разом зі спиртом у співвідношенні 10:1.

При закритому переломі бинтують всю грудну клітку; бинт змазують клеєм або парафіном для зміцнення пов'язки. У разі поранення міжреберної артерії й виникнення явища гемотаксу здійс­нюють хірургічну зупинку кровотечі або підвищують зсідання крові (вікасол, тромбін, розчин іхтіолу тощо). При відкритих переломах ребер виконують хірургічну обробку рани, інколи — резекцію розтро­щеного ребра. У випадках гемотораксу й ексудативного плевриту про­водять плевроцентез, видаляють вміст.

3. Остеомієліт ребра.

Остеомієліт (від грецьких слів: osteo від osteon - «кістка»; myelo - «мозок»;-itis - «запалення») - гнійно-некротичний процес, що розвивається в кістки і кістковому мозку, а також в оточуючих їх м'яких тканинах, що викликається піогенними (виробляючими гній) бактеріями або мікобактеріями.

Етіологія. Інфікування при переломі, рідше ускладнення паракостальної флегмони і метастатичним шляхом. Частіше в коней. Важлива роль алергії, фібриноїдне набрякання стінок судин кісткового мозку, асептичний розпад тканин.

Патогенез. Розпад кісткової тканини по типу карієсу в нижньому губчатому відділі ребра (місце з’єднання хряща з ребром).

Симптоми. Компактна кісткова тканина розпадається з утворенням подовжених секвестрів, значна припухлість (на початку), сильна болючість. Потім нориця, запалення згасає, відзначаються ознаки карієсу: наявність дрібних секвестрів у рідкому буруватому ексудаті. Секвестрація компактного відділу ребра — гній більш густий.

Діагноз — зондуванням.

Лікування: Спокій, іммобілізація кінцівки гіпсовою лонгеткою.  Хрургічне лікування - на ранніх стадіях, коли процес не вийшов за межі кістки, проводять її трепанацію, в запущених випадках, коли утворилася ще й флегмона м'яких тканин навколо кістки, виконують, крім того, і розкриття гнійника, промивають антисептиками, видалення вогнища і нориців;  фізіотерапія (УВЧ, УФО, електрофорез). новокаїнові блокади з антибіотиками. Резекція ребра.