Питання для самопідготовки

1. Основна мета селекції і ознаки добору у племзаводах, племрепродукторах, племфермах, товарних господарствах.

2. Перерахуйте основні функції дочірних господарств племзаводів і племрепродукторів.

3. Методи розведення і типи підбору в племінних і товарних господарствах.

4. Які принципи добору тварин в господарствах різних категорій?

5. Які методи підбору застосовують під час селекції молочної худоби?

6. Охарактеризуйти методи підбору молочної худоби.

7. У чому полягає суть технологічного добору тварин молочних порід?

8. 8. На який термін розробляють план заходів по племінній роботі з породою, з окремим стадом худоби?

9. 9. Які питання розглядаються в розділі: “Аналіз стану племінної роботи з породою”?

10. Які розділи включає перспективний план племінної роботи для племінного заводу?

11. З ким потрібно узгоджувати план племінної роботи племзаводу?

12. Перерахуйте зоогігієнічні вимоги до годівлі і утримання тварин в окремому стаді.

13. Які питання вирішують ЕОМ в селекційних центрах по породах?

14. Яка роль централізованих систем великомасштабної селекції молочної худоби?

15. На чому ґрунтується методика розробки й оптимізації програми селекції?

16. На чому базується модель оцінки прогнозу генетичної ефективності програм селекції?

17. Для чого по кожній категорії племінних тварин визначають генетичну перевагу і генераційний інтервал ?

18. За рахунок чого відбувається генетичне поліпшення популяції?

19. Де, і ким проводиться обробка селекційної інформації?

20. Яку роль у великомасштабній селекції відіграє формування банку селекційної інформації?

Тема 4. Селекція м'ясної худоби Заняття 4.1. Тема. Селекційні підходи до розвитку м'ясного скотарства.

Мета заняття. Вивчити систему селекції м’ясної худоби в Україні на сучасному етапі, вивчити ознаки за якими проводиться відбір м'ясної худоби та методи їх оцінки.

Методика виконання завдання №1. При оцінці і відборі корів м’ясних порід особливу увагу звертають на вираження типу породи та гармонійність будови тіла. Біологічними особливостями худоби м’ясного напряму продуктивності є формування широкотілих тварин. Порівняно з молочною, у м’ясної корови особливо добре розвинута передня і задня третини тулуба. Суттєве значення при оцінці і доборі м'ясних корів має маса тіла, вимоги до якої змінюються з віком і породою. При оцінці й доборі в м’ясному скотарстві важливими показниками є: добовий приріст, оплата корму, маса телят при відлученні, забійні якості, м’ясна продуктивність, конституція, племінна цінність, відтворна здатність. Значну увагу звертають також на скороспілість, тобто на вік придатності тварини до того чи іншого господарського використання. Показником скороспілості може бути інтенсивність росту тварини і вік досягнення статевої зрілості.

Молочну продуктивність корів м’ясних порід при вирощуванні мо­лодняку на підсосі оцінюють за масою тіла телят 6-8-місячного віку, при відлученні від матері, а відтворну здатність - за кількістю одержаних телят, міжотельним періодом і коефіцієнтом відтворної здатності.

Вивчення родоводу дає можливість не лише прогнозувати рівень продуктивності, вести оцінку тварин, а й допомагає краще розібратись з особливостями стада, виявити ефективність підбору минулих років, визначити наслідки застосування спорідненого парування, провести аналіз прилиття крові другої породи. Родовід дає можливість визначити, як краще використовувати тварин у стаді для того чи іншого типу парування.

Оцінка тварин за походженням ґрунтується на схожості між батьками і їхнім потомством, що дає підставу очікувати від цінних за своїми якостями батьків кращого приплоду. У практичній роботі, оцінюючи тварин за походженням, багато уваги приділяють показникам продуктивності матері. Ефективність добору за показниками продуктивності матері підвищується, якщо враховують продуктивність не за одну окремо визначену лактацію, а за кілька.

Ефективність оцінки тварин за походженням підвищується, якщо, крім оцінки за родоводом, враховуються показники продуктивності найближчих родичів, тобто повних сестер і напівсестер (загальний тільки батько або мати). Це одержало назву оцінки за сибсами і напівсибсами, така оцінка ґрунтується на генотиповій подібності між тваринами, одержаними від одних і тих же батьків. Оцінка за найближчими родичами порівняно з оцінкою за показниками батьків має навіть деякі переваги, тому що оцінювана тварина може мати кількох повних сестер і тим більше кількох напівсестер. Оцінка й добір за родоводом, сибсами і напівсибсами базується на даних обліку походження тварин.

Оцінюючи тварин за походженням, необхідно пам'ятати, що, незважаючи на важливе її значення, вона є попередньою. Остаточне рішення про цінність тварини може бути прийнято після визначення її продуктивності й оцінки за якістю потомства.

У молочному скотарстві оцінка і добір корів за якістю потомства можливі, але проводяться дуже рідко. Від корови впродовж її життя одержують і використовують у стаді невелику кількість потомства. Від більшості дочок корови продуктивність одержують тоді, коли матері вже немає живої. Тому в практиці племінної роботи іноді застосовують так зване індексування (комплексну оцінку корів), об’єднуючи в одному показникові або індексі оцінку за її індивідуальною продуктивністю, найближчими родичами і якістю потомства. Проте такі індекси широкого застосування не одержали.

Методика виконання завдання №2. У практичній селекційній роботі з великою рогатою худобою добір завжди спрямований на поліпшення загальної племінної цінності тварини а не тільки однієї ознаки. Складність селекції за комплексом ознак полягає не лише в тому, що основні господарськокорисні ознаки є полігенними і мають невисокий ступінь успадкування, а й у тому, що між деякими із них існує негативна кореляція. Розрізняють три основні методи добору за комплексом ознак.

Метод тандемної селекції. Тандемна селекція (від англійською tandem - послідовне розміщення) - це послідовна селекція, при якій добір проводять по черзі за кожною ознакою. Добір племінних тварин проводять у два й більше етапи. Спочатку його проводять за однією ознакою Після досягнення задовільного рівня розвитку цієї ознаки починають добір за другою і так до тих пір, поки не буде поліпшено всі ознаки, які включені в програму. Пізніше знову ведуть добір за першою, потім за другою ознакою і т. д. Такий метод селекції часто застосовують при доборі бугаїв-плідників. Відбір молодих бугайців на першому етапі проводять за походженням, потім за власного продуктивністю (тобто за власним фенотипом) і далі за результатами оцінки якості потомства.

Однак тандемний добір вимагає багато часу і, крім того, передбачає, що між окремими ознаками, які поступово поліпшуються, немає суттєвої залежності.

Теоретично очікуваний селекційний ефект при тандемній селекції важко реалізувати на практиці, оскільки між ознаками існує суттєва як негативна, так і позитивна залежність, внаслідок чого поліпшення однієї ознаки часто викликає погіршення іншої.

Метод селекції за незалежними рівнями (порогова селекція). При селекції за незалеж­ними рівнями встановлюють мінімальні фенотипові вимоги для кожної селекційної ознаки, внаслідок чого усіх тварин, які мають показники, нижчі зазначених вимог, вилучають із подальшого роз­ведення. До подальшого відтворення не допускають тварин, які не відпо­відають встановленим лімітам хоча б за однією навіть неселекціонованою ознакою.

Метод селекції за селекційними індексами. При цьому методі добір тварин проводять на підставі селекційного індексу. Селекційний індекс - це показник племінної цінності тварини, який побудований на вра­хуванні кількох показників господарських і біологічних ознак.

Оцінка за селекційними індексами дає можливість більш диференці­йовано підходити до племінного використання тварин, вести ретельний їхній добір за селекційними ознаками.

За індексом можна визначити племінну цінність корів у стаді, а за середнім значенням селекційного індексу дочок оцінити племінні якості бугая.

Для оцінки плодючості корів, а також плодючості популяції в цілому багатьма дослідниками запропоновано використовувати методи індексної оцінки.

Однією з переваг індексної селекції є те, що вона відкриває можли­вість одержати кількісний (математичний) вираз загальної племінної цін­ності тварини за великою кількістю ознак як її самої, так і її предків, най­ближчих родичів або потомків. Залежно від використаної в індексах інформації їх розділяють на дві групи: індекси племінної цінності і селекційні індекси. У першому випадку оцінюють одну ознаку добору за показниками родичів і власною продуктивністю, в другому - кілька ознак без врахування показників родичів.

Методика виконання завдання №3. Оцінювання бугая за якістю дочок-первісток. Таке оцінювання можливе лише там, де добре налагоджений первинний племінний облік, а стадо корів складається з тварин другого і вищих поколінь, до того ж їх комплексне оцінювання відповідає вимогам не нижче II класу. Як правило, ця робота ведеться в провідних племзаводах і репродукторах. Найбільш вірогідно можна оцінити плідника лише з урахуванням усіх (жіночої статі) його нащадків, одержаних за період продуктивного використання за різних варіантів підбору, а також племінних і продуктивних властивостей усіх дочок. Завдяки великій кількості нащадків можна виявити генетичні особливості бугая в різних умовах і на цій основі визначити, наскільки його приплід відрізняється за ознаками продуктивності від середньої по популяції.

Кожного плідника оцінюють за легкістю отелень покритих (осімінених) ним самиць та такими показниками у дочок: жива маса на третьому місяці після 1-го отелення, молочність і діловий вихід телят, вік першого отелення.

Оцінювання можливе за наявності у бугая не менше 15 дочок. Через те, що продуктивність тварин значною мірою залежить від стану годівлі і умов утримання, часто далеких від оптимальних і які істотно позначаються на її рівні і вірогідності оцінювання, обробку матеріалів слід вести окремо за роками народження дочок, а в разі неоднакового рівня годівлі па фермах - по кожній фермі.

Методика виконання завдання №4. Оцінювання бугаїв з використанням даних за декілька років відчутно залежить від способу визначення. Під час обчислення продуктивності ровесниць (як простої середньоарифметичної величини) на результати оцінювання бугая впливають особливості тих років, за які враховано облік продуктивності. Отже, беруть до уваги продуктивність ровесниць з урахуванням кількості ефективних нащадків за роками (формула 28):

ПЦ = (28);

де ПЦ - племінна цінність бугая за продуктивністю нащадків в абсолютних величинах; Wкількість ефективних нащадків бугая, яку визначають за формулою 29: W=,(29);

;

W_іJ кількість ровесниць; ПпіJ – середня продуктивність дочок бугая і-го року оцінювання і-го стада; П_РіJ - середня продуктивність ровесниць дочок бугая і-го року оцінювання і-го стада.

За такого способу визначення середніх по ровесницях за декілька років вплив умов кожного року на середні величини продуктивності нащадків та їх ровесниць. Показники продуктивності наводять в абсолютних числах і відносних (у відсотках) до показників ровесниць формула 30.

(30);

Відносну племінну цінність бугая за кожною ознакою продуктивності дочок на підставі даних зоотехнічного обліку визначають за формулою:

де ВПЦ - відносна племінна цінність бугая за кожною ознакою (крім віку першого отелення) продуктивності потомків у відсотках; N - загальна кількість дочок плідника.

Відносну племінну цінність (ВПЦ) бугая за віком першого отелення дочок визначають як частку від ділення середнього віку їх отелення на середню величину цього показника по ровесницях.

Приклад: Якщо вік першого отелення дочок бугая становить 27 місяців, а середній вік отелення первісток інших плідників 30 місяців, то 27 індекс дорівнюватиме - х 100 =90%. Але в зв’язку з тим, що напрям вектора цього показника зворотний, фактичним індексом вважають 110% (100+10).

Як остаточний показник племінної цінності бугая вираховують комплексний індекс оцінювання (середньоарифметичний) за всіма ознаками. На підставі цих даних роблять висновок про племінну цінність кожного оціненого бугая, тобто встановлюють, чи він є в умовах конкретних господарств „поліпшувачем”, „нейтральним”, чи „погіршувачем” за комплексом ознак („поліпшувач” - більше 101,1; „нейтральний” - 100,0... 101,0; „погіршувач” - менше 100,0).

Методика виконання завдання №5. Оскільки масова селекція на підвищення відтворної здатності корів пов’язана з труднощами оцінювання генотипу, а складні методи добору, що ґрунтуються на оцінюванні генотипу тварин, не можуть спрямувати гепотипову стійкість ознак відтворення в бажаному напрямі, поліпшувати цю ознаку у стадах (при задовільних умовах годівлі і утримання тварин) слід, переважно, шляхом добору за походженням новонароджених теличок від матерів віком до 10-ти років, які щорічно дають здорових телят, що в 210-добовому віці мають живу масу, більшу середньої величини по стаду.

Відлучаючи теличок, їх оцінюють за живою масою, екстер’єром, типом будови тіла. При цьому телиць слід добирати за живою масою, більшою середньої по стаду, які характеризуються бажаним типом будови тіла. В парувальному віці оцінюють телиць за живою масою, екстер’єром і відтворною здатністю. Вирощених і добре розвинених типових телиць слід парувати, за умови, що їх жива маса не менше 360 кг. Селекційному поліпшенню відтворної здатності самиць сприяє дотримання тривалості парувального періоду телиць - він має становити не більше 45 діб (2 цикли).

Корова, придатна для технології м’ясного скотарства повинна: добре пристосовуватися до умов навколишнього середовища; телитися без допомоги людини та проявляти добрі материнські властивості; народжувати щорічно протягом 11... 12 років, розвинених телят, забезпечувати їх молозивом і молоком, щоб на час відлучення вони мали живу масу не меншу 50% її власної; приходити в охоту і запліднюватися через 60...70 діб після отелення (З цикли).

Залишаючи основною вимогою одержання від кожної корови у визначений сезон одного теляти в рік, за тривалості парувального періоду в стаді не більше 65 діб, поліпшують таким чином відтворну здатність поголів’я стада шляхом селекції. Корів, що не відповідають селекційним критеріям конкретного стада (мають телят з низькою живою масою до відлучення, бракує материнських властивостей в широкому розумінні поняття, в тому числі з гінекологічними захворюваннями, агалактією тощо), без вагань вибраковують.

Оцінюючи корову, обов’язково враховують смертність телят (народилося мертвим або загинуло протягом 48 год після народження), звертають на це увагу, перш за все, у первісток.

Корові м’ясного напряму продуктивності належить мати порівняно невелику, легку, подовжену голову, крижі прямі, недовгі й неширокі як в сідничних горбах, так і в клубах, недобре обмускулені. Будова крижів має велике значення для м’ясних корів, оскільки в цій ділянці тулуба розміщені генеративні органи.

Особливостям екстер'єру, крім зазначених вище, слід приділяти належну увагу. У корів кінцівки мають бути міцні, з достатньо вираженими суглобами й сухожилками, невеликими міцними ратицями, вкритими блискучим рогом. Такі тварини здатні добре пристосовуватися до умов пасовищного утримання. Помилкою є нехтування оцінюванням вимені у м’ясної корови. Оцінюючи екстер’єр, увагу необхідно приділяти його розвитку. Воно має бути правильної форми, з добре розвиненими дійками.

У м’ясних корів бажаного тішу висота в крижах більша, ніж у холці; сідничні кістки широко поставлені й добре помітні. З поняттям „погана м’ясна корова” пов’язані груба, непропорційна будова тіла, надзвичайно розвинена, глибока передня частина тулуба, надлишок підшкірного жиру, відвисле, в'яле або надзвичайно жирне нефункціонувальне вим’я. Коровам м’ясних порід належить мати місткий травний тракт, що забезпечує необхідність використання більшої кількості корму. Такі тварини довговічніші, мають високу молочність і добрі материнські властивості, кращу відтворну здатність.

Завдання 1.Описати ознаки відбору м’ясних корів.

Завдання 2. Описати відбір плідників за комплексом ознак.

Завдання 3.Описати порядок відбору бугаїв-плідників за якістю дочок первісток.

Завдання 4. Розрахувати ПЦ і ВПЦ бугая - плідника (індивідуальні завдання додаються).

Завдання5. Методика відбору самок м’ясного напрямку продуктивності.