Заняття 6.2. Тема. Методи оцінки баранів-плідників за якістю нащадків.

Мета заняття. Ознайомитися з методами оцінки баранів-плідників за якістю нащадків, набути практичні навики.

Методика виконання завдання №1. Оцінка баранів – плідників проводиться поетапно: - за походженням; - власними показниками; - боковими родичами; - за потомством.

Першим етапом добору є відбір у стадах батьків майбутніх ремонтних плідників. Батьки повинні бути: плідники елітні, – поліпшувачі, оцінені за потомством, матері – кращі вівцематки селекційного ядра, одержані від батьків – поліпшувачів, які відрізняються плодючістю.

Оцінку і добір баранів за власними показниками проводять у декілька етапів.

На першому етапі добору баранчиків бонітують за скороченим ключем. Їх відбирають і формують в окремі отари. В цей період кількість відібраних баранчиків повинна перевищувати у 4 – 6 разів потребу стада або регіону в племінних плідниках.

Другий етап добору ремонтних баранів проводять у річному віці на основі індивідуального бонітування з урахуванням настригу вовни та живої маси.

Оцінка та добір плідників за боковими родичами сприяє використанню плідників у молодшому віці.

Для визначення індексу племінної цінності і добору баранів за окремими показниками використовують продуктивність напівсибсів формула 38:

, (38);

деn– кількість напівсибсів;

h² – коефіцієнт спадковості;

d- середнє відхилення ознаки у напівсибсів.

Попередня оцінка баранчиків за походженням, боковими родичами, власними показниками дає змогу відібрати і перевірити їх за потомством. Такі баранчики повинні переважати вимоги стандарту для тонкорунних порід по живій масі не менше як на 20% і настригом вовни – на 25%, для напівтонкорунних м’ясо – вовнових порід і цигайської вовно – м’ясного типу – відповідно – на 20 і 15%.

Остаточний добір баранів на перевірку за потомством проводять у віці 1,5 року не пізніше ніж за 1,5 – 2 міс. до парування. У цей період оцінюють відтворну здатність баранів – кількість і якість сперми, її запліднювальну здатність, придатність до глибокого охолодження. На перевірку ставлять баранів у 3 – 4 рази більше від потреби.

Випробовують баранів за потомством на власному стаді, якщо плідники належать племінним господарствам. Якщо перевіряють плідників племпідприємств, то за кожним з них закріплюють одне або декілька перевірюваних стад. Вірогіднішу оцінку племінної цінності одержують тоді, коли плідника оцінюють у кількох стадах.

Для осіменіння відбирають вівцематок не молодше 2,5 роки із продуктивністю близькою до вимог І класу бонітування.

Як правило, в одному стаді перевіряють кілька плідників з таким розрахунком, щоб на кожного барана припадало не менше 30 – 40 маток.

Потомство перевірюваних плідників виділяють в окремі отари і вирощують в оптимальних умовах годівлі та утримання. Нащадків перевірюваних баранів контролюють за такими господарсько-корисними ознаками:

1. Настригом митої вовни, її фізико – механічними властивостями, густотою вовнового покриву, довжиною і тониною вовнових волокон, вирівняністю волокон у штапелі й руні, наявністю і якістю жиропоту та іншими властивостями вовни. Для більш вірогідної оцінки племінної цінності барана за кількістю і якістю вовнового покрову необхідні дані щонайменше 20 потомків.

2. Прямими й побічними показниками м’ясної продуктивності, до яких відносять живу масу ягнят при відлученні від вівцематок, яка характеризує скороспілість і м’ясну продуктивність потомства перевірюваних баранів. При цьому враховують середню живу масу одного ягняти, середню кількість ягнят, одержаних у середньому від вівцематки, з якою парували перевірюваного плідника.

Прямі показники м’ясної продуктивності потомства визначають на основі контрольної відгодівлі і забою. На контрольну відгодівлю ставлять не менше п’яти баранчиків – синів після їх відлучення. Різниця у їх віці не повинна перевищувати 10 днів, а за живою масою не більше – 15%. Тривалість відгодівлі становить не менше 60 днів. Після забою розраховують середньодобовий приріст, визначають забійний вихід, витрати кормів на 1 кг приросту, категорії туш і співвідношення у них сортів м’яса.

На основі показників продуктивності потомства визначають племінну цінність баранів шляхом вірогідності різниці між середньою продуктивністю потомків і їх ровесниками за формулою 39:

, де (39);

td – вірогідність;X_i та X_i– середня продуктивність дочок і ровесниць за і-ою ознакою;

S²x_i та S²x_i– квадрат стандартних помилок середніх арифметичних відповідно у групі дочок і ровесниць. Помилку середньої величини ознаки визначають за формулою 40:

, де (40);

S– середнє арифметичне; σ – середнє квадратичне відхилення ознаки;

n– кількість голів у групі.

Поліпшувачами за окремими ознаками вважають тих плідників, потомки яких статистично вірогідно переважають ровесників.

Для оцінки племінної цінності баранів за комплексом ознак використовують індекси. Так, для оцінки племінної цінності баранів за вовновою продуктивністю та розвитком потомків за живою масою використовують таку формулу індексу 41:

І= 11,8 НВ – 0,35 ТВ + 0,43 ЖМ, (41);

де І–індекс племінної цінності за комплексом ознак;

• НВ – настриг вовни;

• ТВ – товщина вовни;

• ЖМ – жива маса потомків у 12 – місячному віці.

Завдання1. Ознайомитися з методикою перевірки і відбором баранів за якістю нащадків. Використовуючи індивідуальні завдання провести оцінку 10 баранів за якістю нащадків і заповнити форму №24.