Заняття 1.2.Тема. Оцінка різних варіантів підбору.

Мета заняття: Оволодіти навиками підбору до плідників маток в залежності від їх походження, продуктивності та екстер'єрно-конституційних особливостей, ознайомитися з різними формами підбору.

Методика виконання завдання №1. Підбір - це цілеспрямоване складання батьківських пар з відібраних на плем’я тварин з метою одержання від них нащадків з бажаними якостями. Підбір ведеться на основі племінної цінності самців і самок.

Основні принципи підбору - цілеспрямованість, перевага плідників над матками щодо основних селекційних ознак, максимальне використання найкращих плідників, виявлення і використання найоптимальніших поєднань пар, сувора послідовність у зміні плідників. Треба пам’ятати, що збереження, закріплення й посилення у нащадків позитивних якостей батьків є водночас виправленням в них недоліків, створенням нової комбінації ознак, перетворення визначних якостей тварин на якості, властиві групам, стадам, породам.

У практиці селекційної роботи розрізняють два основних методи підбору: гомогенний та гетерогенний.

Гомогенний (однорідний). Під гомогенним підбором розуміють парування тварин, подібних не тільки за фенотипом, типом будови тіла, напрямком і рівнем продуктивності, але й таких, що мають генетичну схожість за походженням. Гомогенний підбір застосовують для закріплення і розвитку ознак, що селекціонуються.

За допомогою однорідного підбору у потомків закріпляються селекційні якості батьків, підвищується стійкість успадкування цінних ознак, йде накопичення бажаних адитивних генів і витіснення генів, які негативно впливають на розвиток ознак. Такий підбір найчастіше забезпечує виведення препотентних тварин.

Гетерогенний (різнорідний). Під гетерогенним підбором розуміють парування тварин, які помітно відрізняються за типом будови тіла, продуктивністю і ступенем прояву інших ознак. Гетерогенний підбір широко використовується для масового покращення поголів’я в товарних господарствах і отримання тварин нового бажаного типу. Застосування гетерогенного підбору сприяє підвищенню мінливості за рахунок взаємодії алельних і неалельних генів. При такому підборі часто виникає гетерозис. Гетерогенний підбір веде до підвищення гетерозиготності.

Основними принципами гетерогенного підбору вважають цілеспрямованість, використання плідників вищого, ніж мати, класу, виявлення кращих поєднань, максимальне використання препотентних плідників, регулювання споріднених зв’язків між вихідними батьківськими формами.

Завдання 1.До 20 маток (індивідуальне завдання), підібрати плідників з урахуванням різних форм підбору.

Заняття 1.3. Тема. Оцінка і відбір за показниками росту і розвитку сільськогосподарських тварин

Мета заняття: Оволодіти навиками, використання в селекційному процесі, оцінки росту і розвитку сільськогосподарських тварин.

Методика виконання завдання №1. Під ростом і розвитком розуміють два різних процеси, тісно пов’язаних між собою.Ріст – це збільшення маси тіла, його об’єму і ваги, а розвиток – якісні зміни, що характеризуються виникненням нових тварин, органів і функцій розвиваючого організму.

Розрізняють два періоди росту і розвитку: ембріональний, що протікає в материнському організмі іпостембріональний– після народження (табл. 3).

Таблиця 3. Середні показники росту, життя і строків використання сільськогосподарських тварин

Тварини	Тривалість				Використання, років
	Ембріонального розвитку, днів	Росту, років	Життя, років	В середньому		Цінних тварин
Бугаї	285	4 – 5	20 – 25	5 – 6		8 – 12
Корови	285	4 – 5	20 – 25	8–10 отелів		12 – 15 отелів
Барани	152	2 – 3	10 – 15	4 – 5		8
Вівцематки	152	2 – 3	10 – 15	до 5 – 6		до 10
Кнурі	114	2 – 3	10 – 12	3 – 4		5 – 6
Свиноматки	114	2 – 3	10 – 12	6		10
Жеребці	325	5	35 – 40	18 – 20		24
Кобили	325	5	35 – 40	18 – 20		24

Основними показниками при оцінки ремонтного молодняку за ростом, є жива маса, середньодобовий та відносний прирости. Ці показники використовують як один із основних елементів оцінки росту та прижиттєвої оцінки м’ясної продуктивності тварин. Крім того абсолютний та середньодобовий прирости дають можливість проводити нарахування заробітної плати працівникам і спеціалістам господарств.

Фактичну живу масу тварин визначають згідно з вимогами ГОСТу 23676 –79 при зважуванні на вагах середнього класу точності з максимальними межами зважування 500 і 2000 кг при допустимій похибці не більше 0,1%.

При відсутності ваг живу масу тварин можна визначити за промірами. За методом Трухановського живу масу тварин визначають за формулою 3:

М= (Д х О)/ 100 х К, (3);

де, М – жива маса тварин, кг;

Д – довжина тулуба ( від середини холки до основи хвоста, або першого рухомого хвостового хребця), вимірювання стрічкою, см;

Обхват грудей по вертикальній лінії, що проходить через верхню частину заднього кута лопаток, стрічкою см;

К – коефіцієнт: 2 – для молочних і 2,5 – для комбінованих і м'ясних порід.

Абсолютним приростом називають величину приросту живої маси, за певний проміжок часу і визначають за формулою 6:

АП = W₁- W₀(4)

де, W₁- маса тварини на кінець періоду;

W₀- маса тварини на початок періоду.

Середньодобовий приріст - збільшення живої маси тварини за одну добу. Розрахунок проводиться за формулою 5 :

(5);

де, t – час (тривалість періоду вирощування, за який визначається середньодобовий приріст);

Відносним приростом називають величину приросту тварини за контрольний період, виражену у відсотках від величини параметра на початок контрольного періоду і вираховують за формулою 6:

(6)

Даною формулою користуються при визначенні відносного приросту за термін, що не перевищує 30 днів. При перевищенні терміну 30 днів використовується формула Бродді–Шмальгаузена формула 7:

(7);

Завдання 1.Провести аналіз лінійних показників росту телиць української чорно-рябоїмолочноїпороди.