26.Будова і класиф. ,хім. Склад та калорійність грибів.

Хімічний склад їстівних грибів коливається і залежить від виду, віку, умов

вирощування, ґрунтів тощо. В їстівних грибах міститься в середньому, %:

азотистих речовин — 2—7, з яких 80 % — білки; жирів — 0,2—0,9;

вуглеводів — 1,1—3,7; мінеральних речовин — 0,4—1,0; вітаміни — А, В2, С, РР, Д.

Складаються гриби з кореня (ніжки) і шапинки. Залежно від будови нижньої частини шапинки гриби поділяють на губчасті (трубчасті), пластинчасті, сумчасті. Губчасті гриби. Нижня частина шапинки цих грибів має тоненькі трубочки, складені у губчасту тканину. Пластинчасті гриби. Нижня частинка шапинки у вигляді пластинок, що радіально розходяться від ніжки. До цієї групи грибів належать: сироїжки. Сумчасті гриби — не мають вираженої шапинки. Вона має вигляд сумки.

За харчовою і смаковою цінністю їстівні гриби поділяють на 4 категорії.

До першої категорії належить білий гриб, хрящ_молочник справжній, хрящ_

молочник червоно_коричневий, рижик. До другої — березовик, маслята, підосичник, польський та ін.. До третьої категорії належить козляк, їжовик жовтий, їжовик яскравий, моховик, зморшок звичайний, До четвертої категорії належать дощовик шипуватий, сироїжки (різнопластинчаста, пекуче їдка, гостроїжка чорно_пурпурова), глива.Калорійність. Вони в середньому містять близько 20 ккал, які утворюються з поєднання жирів, білків і вуглеводів. Наприклад, калорійність печериць - найдоступнішою різновиди гриба - складає всього 27 ккал на 100 г. Лідирують по харчовій цінності боровики (білий гриб) - 34 ккал. На воду припадає від 80 до 90 % у складі гриба. Тому калорійність грибів сушених збільшується в 10 разів.

27.Категорії та види норм.- тех. Видів док. У стандартизації та сертифікації прод тв.

Категорії нормативних документів. Згідно Декрету Кабінету Міністрів

України від 10.05.1993 року зі змінами нормативні документи зі стандартизації

поділяються на:

•національні стандарти України;

•галузеві стандарти;

•стандарти науково_технічних та інженерних товариств і спілок;

•технічні умови;

•стандарти підприємств.

Національний стандарт України (ДСТУ) — це нормативний документ, який діє на території України і застосовується усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами), органами державної виконавчої влади, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Технічні умови (ТУ) — нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати виріб, процес чи послуга Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником) продукції. Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві.

Види нормативних документів. Відповідно до ДСТУ 1.0 залежно від специ_

фіки об’єкта стандартизації встановлено такі види стандартів:

•основоположні (організаційно_методичні, загальнотехнічні та термінологічні);

•на методи (методики) випробовування (вимірювання, аналізування, контролювання);

•на продукцію;

•на процеси;

•на послуги;

•на сумісність продукції, послуг чи систем у їхньому спільному використо_

вуванні;

•загальних технічних вимог.

Основоположний стандарт — стандарт, що має широку сферу поширення

або такий, що містить загальні положення для певної галузі. Основоположний

стандарт можна використовувати безпосередньо як стандарт або слугувати основою для інших стандартів.

Термінологічний стандарт — стандарт, що поширюється на терміни та відповідні їм визначення понять.

Стандарт на методи випробування — стандарт, що встановлює методи випробування, як, наприклад, використання статистичних методів і порядок проведення випробування.

Стандарт на продукцію — стандарт, що встановлює вимоги, які повинен задовольняти виріб (групу виробів), щоб забезпечити свою відповідність призначенню. Стандарт на процес — стандарт, що встановлює вимоги, які повинен задовольняти процес, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Стандарт на послугу — стандарт, що встановлює вимоги, які повинна задовольняти послуга, щоб забезпечити свою відповідність призначенню.

Стандарт на сумісність — стандарт, що встановлює вимоги стосовно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання.

Стандарт загальних технічних вимог — стандарт, що містить перелік характеристик, для яких значення чи інші дані встановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо.