1. Гострий регіонарний лімфаденіт

Розвивається найчастіше при стрето-стафілодерміях (піодермія, фурункул, абсцес), ангінах, отиті, гінгівіті, стоматиті, карієсі зубів, а також при таких специфічних інфекціях як дифтерія, скарлатина.

Залежно від місця розташування первинного вогнища при банальній інфекціїспостерігається пахвинний, пахвовий, але найчастіше шийний лімфаденіт.

Збільшені ЛВ болючі при пальпації, шкіра над ними тепла, інколи пастозна, але вони рухомі, не спаяні між собою.

Уважний огляд дозволяє виявити первинне вогнище. В міру його санації ЛВ зменшуються, болючість зникає.

2. Гострий гнійний лімфаденіт

Частіше розвивається при інфекційних процесах порожнини роту ( ангіна,стоматит), ретротонзилярному або ретрофарингеальному абсцесі, карієсі зубів.

Збудниками найчастіше є стафіло- або стрептококи.

Типовими є висока гарячка, збільшення одного або декількох сусідніх ЛВ, розміри яких можуть досягнути навіть голубиного чи курячого яйця. Характерна різка болючість при пальпації, почервоніння шкіри, набряк її, в подальшому ЛВ нагноюється, спостерігається прорив гною.

При дослідженні крові – нейтрофільний лейкоцитоз, зсув вліво, прискорена ШОЕ.

За умови своєчасного лікування прогноз сприятливий.

3. Подібну картину можна спостерігати прискарлатині.

Вже на початку хвороби шийні ЛВ збільшені. При легких формах до кінця 1 тижня розмір ЛВ нормалізується.

При важких формах – ЛВ значно збільшуються , інколи утворюючи пакет, щільний і болючий, зі схильністю до абсцедування та некрозу (аденофлегмона).

Правильній діагностиці сприяють наявність ангіни, типового скарлатинозного висипу, малинового язика, пізніше - пластинчастого лущення.

4. Збільшення ЛВ є дуже типовим і длядифтерії

(особливо важких її форм).

Характерним є колатеральний (перинодулярний) набряк зі слабко вираженою болючістю щільних ЛВ; при наявності типових для дифтерії змін у зіві.

Для правильної діагностики оборв”язкове бактеріологічне дослідження.

5.Специфічний туберкульозний лімфаденіт (скрофулюс)

Частіше зустрічається у дітей шкільного віку.

В процес переважно втягуються шийні та підщелепові ЛВ : вони збільшуються, стають щільними, спочатку не спаяні, а потім спаяні між собою і підлеглими тканинами, болючі.

Поступово формується казеозний абсцес. Він руйнує глибоку фасцію і спускається по підшкірному м”язу або прориває запальну шкіру , утворюючи норицю. Після загоювання залищається нерівний рубець.

У дитини спостерігається faciesscrofulosa: пастозне обличчя , фліктенульозний кератокон”юнктивіт, хронічний риніт, екзема, може бутиspinaventosa.

При туберкульозі може спостерігатися ураження медіастинальних ЛВ – туберкульозний бронхаденіт і його ту морозна форма дуже нагадує ЛГМ. Майже однакові ( як при ЛГМ) симптоми можуть спостерігатися і при туберкульозному мезаденіті.

Для встановлення правильного діагнозу важливі вказівки на контакт із хворим на туберкульоз, наявність первинного вогнища туберкульозу, позитивні туберкулінові проби, відсутність клітин Б-Ш та ефект від специфічної протитуберкульозної терапії.