3. Аграрна політика держави в перехідних економіках і в Україні та її ефективність

3.1. Державне регулювання аграрного сектора в Україні

Безперечно, сучасний аграрний сектор в розвинутих мікроекономічних системах, де всі суб'єкти АПК знаходяться у тісному взаємозв'язку, відрізня­ється від аграрного сектору в перехідних економіках і в Україні.

В умовах перехідного періоду забезпечення продовольчої безпеки України є першочерговим в економічній політиці держави. Затяжна криза в АПК, яка призвела до погіршення постачання населення продуктами харчу­вання, зростання рівня безробіття і, в результаті, підвищення соціальної на­пруги в суспільстві, була закладена адміністративно-командною системою (АКС), раптовий розвал якої породив проблеми реформування АПК України.

Через стихійність ринкового механізму, що не завжди забезпечує підви­щення ефективності навіть у розвинутих країнах, у перехідних економіках і в Україні суттєву роль повинна відігравати економічна політика держави, де мають отримати перевагу дві основні взаємодоповнюючі групи їх регулюючих функцій. Див. рис.12.

Перша група об'єднує ті функції, які зазвичай виконує держава в сучас­ній ринковій системі:

1. Забезпечення інституціонально-правової основи господарської діяль­ності контрагентів;

2. Ліквідація або компенсація дефектів ринку;

3. Підтримка нормального функціонування національної економіки в ці­лому та її мікроекономічних систем.

У другій групі об'єднані функції, пов'язані з формуванням ринкових відносин:

1. Розробка господарського законодавства, адекватного умовам ринкової політики;

2. Демонополізація та заохочення конкуренції;

3. Роздержавлення, приватизація та заохочення приватного секторі.

Рис. 12. Основні функції державного регулювання економіки

В зв'язку з тим, що в Україні система державного регулювання економіки знаходиться у стадії формування, насамперед особливо сприяти розвитку АПК повинні прийняті Верховною Радою Закони "Про пріоритетність розвит­ку села та аграрно-промислового комплексу в народному господарстві Украї­ни", "Про селянське (фермерське) господарство", "Про кооперацію, “Земе­льний кодекс України” тощо, а також подальша розробка законодавчих документів та нормативних актів.

3.2. Особливості аналізу ефективності функціонування апк України в перехідному періоді

Реформування агропромислового комплексу України - це закономірний процес. Проте через непослідовність проведення реформ та допущені при цьому помилки обсяги виробництва сільськогосподарської продукції значно скоротилися, більшість колективних підприємств розвалились, а ефективність діючих зменшилась.

Слід звернути увагу, що падіння виробництва у сільському господарстві не було таким нищівним, як у ряді галузей промисловості. Це пояснюється: а) специфікою продукції - без неї неможливо обійтися і за розумних цін по­пит на неї є постійним; б) традиційно дешева робоча сила, зростаючий рівень безробіття, транспортні проблеми, які ускладнюють міграцію робочої сили дозволили дещо знизити витрати на оплату праці безпосередньо у господарст­вах. Крім того, хоча обсяги традиційної матеріальної та фінансової допомоги знижувалися, але дозволяли без катастроф проводити посівні компанії та жнива. Певна наповненість за останні роки прилавків магазинів і базарів віт­чизняною продукцією досить широкого асортименту і нормальної якості свід­чить про те, що особливої катастрофи в аграрній сфері не сталося, а є трудно­щі, пов'язані з проблемами перехідного періоду.

Особливістю аналізу ефективності аграрного сектора економіки є ускла­днення щодо отримання достовірних вихідних статистичних даних. Це стосу­ється і даних по обсягу виробництва валової і товарної продукції, поголів’ю худоби у всіх категоріях господарств, обліку дійсно відпрацьованого часу, кі­лькості і стану основних фондів. Про назрілу необхідність такого обліку говорить акція, яка почалася в кінці 2000 року по перепису в Україні худоби в гос­подарствах всіх форм власності. Але, зважаючи на менталітет наших селян, достовірність результатів такого "перепису" викликають сумнів.

Об'єктивна оцінка достовірних даних не тільки дозволить з економічної точки зору виявити резерви підвищення ефективності функціонування АПК, але й в певній мірі сприятиме зняттю соціального напруження серед різних про­шарків населення: адже надто вільне або упереджене тлумачення значень і руху показників з успіхом можна використовувати для задоволення певних. політичних амбіцій. Тому виникає необхідність аналізу ефективності функціонування АПК у динаміці з врахуванням цілої низки об’єктивних та суб’єктивних обставин, які супроводжують зміни в аграрному секторі економіки України.