3. Матеріальне забезпечення.
Двигун.
Головка циліндрів.
Мікрометр.
Штангенциркуль.
Щуп пластинчастий.
Набір гайкових ключів.
Молоток.
4. Контрольні запитання.
1. Типи ГРМ.
2. Переваги і недоліки ГРМ з верхнім та нижнім розміщенням клапанів.
3. Вплив фаз газорозподілу на потужність і економічність двигуна.
4. Від чого залежить конструкція ГРМ?
5. Які відмінності умов роботи впускних і випускних клапанів?
6. Які недоліки застосування механізмів повороту клапанів?
7. Як підвищуються зносостійкість та жаростійкість деталей ГРМ?
8. Яке призначення зазорів в ГРМ?
Міністерство освіти і науки України
Луцький державний технічний університет
Кафедра автомобілів
І Н С Т Р У К Ц І Я
до лабораторної роботи № 3
«Визначення основних параметрів системи охолодження ДВЗ»
з дисципліни
«Основи конструкції автомобілів»
для студентів спеціальності
«Автомобілі та автомобільне господарство»
ЛУЦЬК-2006
Метою роботи є вивчення конструкції та визначення основних параметрів системи охолодження двигуна.
1. Попередні відомості.
1.1. Призначення системи охолодження двигуна
Згорання робочої суміші в циліндрах супроводжується виділенням теплоти. Температура газів у камері згорання в момент горіння суміші перевищує 1000˚С, що викликає інтенсивний нагрів деталей двигуна і їх руйнування.
Система охолодження двигуна підтримує оптимальний тепловий режим, який забезпечує його найбільшу потужність, високу економічність та довговічність.
Існують повітряне і рідинне охолодження двигуна. Найбільшого поширення на автомобільних двигунах отримала рідинна система охолодження. Повітряне охолодження, як правило, застосовують на двигунах невеликої потужності.
1.2. Рідинна система охолодження
У рідинній системі охолодження надлишкове тепло відводиться від стінок циліндра і камери згоряння рідиною, яка заповнює сорочку охолодження блока і головки циліндрів
Автомобільні двигуни мають закриту рідинну систему охолодження з примусовою циркуляцією рідини під дією водяної помпи.
Будова такої системи охолодження показана на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Схема системи охолодження.
Охолоджена рідина із радіатора через термостат надходить до відцентрового насосу, а потім у водяну сорочку двигуна. З двигуна через патрубок рідина надходить у радіатор. Рідина в радіаторі охолоджується.
Термостат, встановлений у системі охолодження, пропускає рідину в радіатор лише при нагріві її до 80 ˚С та вище. При нижчій температурі вода із порожнини головки циліндрів 3 в обхід радіатора надходить у водяну помпу 4. Завдяки цьому прогрів двигуна прискорюється.
Термостат 14 підтримує заданий температурний режим двигуна, не допускаючи його переохолодження і перегріву.
Обігрів салону автомобіля здійснюється рухом рідини через радіатор обігріву салону 1 з порожнини головки циліндрів до водяного насосу 4. Циркуляція рідини залежить від положення крана 2 і не залежить від положення термостату, чим забезпечується обігрів салону навіть при прогріві двигуна.
Для компенсації зміни об’єму і тиску охолоджуючої рідини встановлений розширювальний бачок 8 з пробкою.