Тестові завдання.

1. Представником філософської думки Київської Русі є: а) Іоанн Скот Еріугена, б) Данило Заточник, в) Микола Кузанський, г) Дмитро Донцов.

2. Характерною рисою української філософії прийнято вважати 6 а) теоцентризм, б) антропоцентризм, в) космоцентризм, г) кордоцентризм, д) гносеологізм.

3. Вчення про “дві натури” та “три світи” належить : а) митрополиту Ілларіону, б) М.Смотрицькому, в) Т.Шевченко, г) Г.Сковороді, д) М.Ломоносову.

4. Основна проблематика філософії Г.Сковороди: а) проблема боротьби проти кріпацтва, б) проблема пізнання природи, в) проблема людини, г) проблема політичної влади.

5. Представником Києво-Могилянської академії є: а) С.Оріховський, б) Ф.Прокопович, в) М.Гулак, г) П.Куліш, д) Г.Сковорода.

6. “Філософією серця” називають погляди : а) М.Костомарова, б) П.Куліша, в) Ф.Прокоповича, г) П.Юркевича.

7. Який тип влади вважав найкращим для України В.Липинський?: а) демократію, б) монархію, в) тиранію, г) деспотію, д) анархію.

Змістовий модуль іі.

Тема 10. Філософське розуміння світу.

1. Філософська категорія “буття” та її специфіка. Діалектика основних форм буття.

2. Соціальне буття: соціальний простір і соціальний рух та його специфіка.

3. Філософський зміст категорії “матерія”. Матерія як субстанція. Рівні структурної організації матерії.

4. Рух, простір і час як універсальні форми існування буття та матерії та їх взаємозв’язок

Основні категорії: онтологія, метафізика, буття, небуття, існування, реальність, монізм, дійсність, мікро, макро та мега процеси, наукова картина світу, антропний принцип, інтенція, матерія, рух, простір, час.

Література:

1.Бардонов С.М. Про множинність форм простору і часу // Філософ. і соціол. думка.– 1990.– № 4.

2.Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западно-европейской философии. – М., 1986.

3.Ковальзон М.Я., Энштейн Р.И. О специфике пространства и времени как категориях социально–философской теории // Философ. науки.– 1988.– № 8.

4.Кримський С.В. Зміст та функції природничо-наукової картини світу // Філософська думка. – 1972. - №2.

5.Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995. Розд. 7.

6.Левич А.П. Научное постижение времени // Вопросы философии.– 1993.– № 4.

7.Пространство и время. – К., 1984.

8.Трубников Н.И. Время человеческого бытия. – М., 1987.

9.Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

10.Хайдеггер М. Что такое метафизика?// Новая технократическая волна на Западе. – М., 1986.

Методичні рекомендації:

Висвітлюючи дану тему, слід дати визначення онтології, буття, матерії як основних філософських категорій. Слід розглянути розвиток основних форм буття, визначити його структуру.

В першому питанні необхідно з’ясувати значення проблеми буття для філософії, яка є однією з найдавніших тем філософських роздумів і досліджень. Воно проявляється в тому, що:

1. Проблема буття окреслює граничну межу і специфіку філософського узагальнення та сутнісного розгляду будь-яких явищ реальності. Тобто поняття буття має фіксувати певні характеристики світу і певні ознаки, за якими ми могли б відрізняти буття від небуття.

2. Від роз’язання проблеми буття залежить розуміння та розв’язання усього кола філософської проблематики.

3. Проблема буття виступає фактором сенсоутворення для людини, оскільки поняття буття охоплює всі аспекти людського знання та досвіду, все це об’єднує та концентрує, і відповідно надає всьому певного кінцевого спрямування, що для свідомості постає у статусі отримання певного смислу.

4. Проблема буття концентрує найважливіші аспекти й чинники людського самоутвердження та свідомого регулювання людської життєдіяльності. Адже питання про буття органічно поєднане з питанням про смерть, усвідомлення та осмислення якої змусили людину вже в давні часи замислитися над смислом своєї життєдіяльності.

На завершення необхідно вказати, що буття – гранично широке загальне поняття, яке фіксує характеристики та прояви світу, постає як чинник сенсоутворення, як найвища цінність для людини та як міра її моральної відповідальності.

Звертаючись до вивчення історико-філософських розв’язань проблеми буття, необхідно виявити категоріальні визначення буття.

Варто зазначити, що існує суттєва відмінність в розуміння онтології східною та західною традицією. У західній філософії проблема буття була вперше поставлена античною натурфілософією, яка розглядала буття як вічний і досконалий космічний порядок. Але якщо перші натурфілософи (Фалес Мілетський, Парменід, Демокріт та ін.) відшуковували сталу першопричину світу, то протилежну позицію у трактуванні буття займав Геракліт: першооснову світу він бачив в постійному русі, течії речей, змінах. В епоху Середньовіччя істинне буття ототожнювали з буттям Бога, а земне, створене буття вважалося неістинним. Онтологія епохи Відродження повертається до ідеї одухотворення Всесвіту, до природи як справжньої реальності. У період Нового часу утверджується підхід до буття як до субстанції, яке плідно розробляли Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.Лейбніц та представники німецької класичної філософії. У ХVІІІ – ХІХ ст. виникає дві лінії у тлумаченні вихідної природи субстанції: ідеалізм (основою світу може бути лише духовне) та матеріалізм (субстанцією вважали чуттєву сутність, або матерію).

Некласична філософія відроджує онтологічну проблематику як онтологію людського буття. Категоріальні визначення буття у некласичній філософії наступні. Буття – це інтенція свідомості (умова, за якою свідомість може вибудовувати свій зміст); предметність (в аспекті екзистенціальної зустрічі); правильне мислення (окреслення межі між буттям і небуттям).

На завершення варто зазначити, що внаслідок граничної широти узагальнення буття можна визначати лише категоріально. При цьому історія категоріальних визначень буття утворює систему таких визначень, яка працює вся разом. Важливо зосередити увагу на найважливіших характеристиках буття в сучасній науковій картині світу:

• буття постає переважно в динамічному, а не статичному вигляді;

• буття постає у системних окресленнях (зв’язку “всього з усім”)

• будова проявів буття рівнево-ієрархізована: мікро-, макро- та мегапроцеси;

• еволюційно-демонстративна багаторівневість проявів буття;

• єдність суб’єкта і об’єкта.

Необхідно також виокремити форми буття: 1) неорганічні процеси чи нежива природа (механічні, фізичні, хімічні, геологічні, космічні процеси та їх структурні елементи); 2) органічні процеси чи жива природа (клітини, організми, популяції, біосфера та ін.); 3) світ людського буття (географічне середовище, техніка, матеріальне виробництво, суспільство, буття особистості, світ духовності).

Відповідаючи на друге питання, потрібно охарактеризувати специфіку соціальних закономірностей існування часу і простору. Слід визначити специфічні особливості соціального простору та соціального руху, проаналізувати такі їх ознаки як континуальність, дискретність, плинність, розмірність, гомогенність

Відповідь на третє питання варто розпочати з конкретного визначення змісту категорії “матерія”. Доцільно розглянути розвиток цієї категорії в історії філософії та назвати основних філософів-матеріалістів. Слід визначити основні способи і форми існування матерії, її гносеологічні ознаки, проаналізувати рівні її структурної організації. Слід зупинитись на таких специфічних особливостях матерії як системність, структурність та самоорганізація.

У відповіді на четверте питання потрібно здійснити аналіз таких найзагальніших характеристик буття як простір і час. Варто зазначити, що простір є характеристикою буття як усталеного і структурно організованого, визначає форму та структуру співіснування матеріальних об’єктів. Його найзагальнішими властивостями є тривимірність, однорідність, безкінечність, симетричність, протяжність. Щодо часу, то він виступає характеристикою буття як плинного, здатного до змін і розвитку. Час визначає послідовність подій, їх тривалість, ритми та швидкість розвитку матеріальних об’єктів. Його властивостями виступають одновимірність, асиметричність, необоротність.

На завершення варто зауважити, що простір і час виступають не лише формами існування матерії, але і засобами пізнання, формами духовної діяльності, способами визначення та орієнтації людини в історії та культурі.