Тематика семінарських занять Змістовний модуль 1.

Тема 1. Філософія, її походження, проблематика і функції.

1. Філософія в системі сучасної освіти та духовної культури людства.

2. Філософія і світогляд. Структура світогляду людини.

3. Основні історичні типи світогляду: міфологія, релігія, наука, філософія.

4. Функції філософії

Основні категорії: філософія, світогляд, світосприйняття, світорозуміння, самовизначення, міфологія, релігія, наука, теорія, практика, буття, дух, мислення, культура, категорія, рефлексія, гуманізм, альтернатива, людина, світ.

Література:

1.Арцишевский Р.А. Мировоззрение: сущность, специфика развития.– Львов, 1996.

2.Бибихин В.В. Философия и религия // Вопросы философии.– 1992.– № 7.

3.Горський В.С. Історія філософії у контексті культури // Філософська і соціологічна думка.– 1991.– № 3.

4.Заїченко Г. Долі філософії та культури наприкінці XX сторіччя // Філософська і соціологічна думка.– 1994.– № 1–2.

5.Зотов А.Ф. Существует ли мировая философия // Вопросы философии. – 1997. - №4.

6.Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию.– М.: Прогресс – Культура, 1992.

7.Мир философии: Книга для чтения: В 2-х ч.– М., 1991.– Ч. 1, разд. 1.

8.Світогляд і духовна творчість. Збірник наукових праць / Відп. Ред. К.П.Шудря, Є.І.Андрос. – К., 1993.

9.Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия?– М., 1991.

10.Філософія та її місце в сучасній культурі // Філософська і соціологічна думка.– 1993.– № 4.

11.Феномен человека: Антология / Сост., вступ. Ст.-П.С.Гуревича.- М., 1995.

Методичні рекомендації:

При вивченні даної теми слід з’ясувати місце філософії в системі людського пізнання та духовної діяльності, окреслити роль філософського знання в життєвому самовизначенні людини, звернути увагу на джерела філософського знання.

Розкриваючи перше питання, необхідно зазначити, що філософія (термін грецького походження й означає “любов до мудрості”) як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Філософія постає теоретичною формою світогляду, набуваючи при цьому певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людиноцентризм, прагнення досягти абсолютів та ін. Ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання.

Варто з’ясувати основні питання, які намагається розв’язати філософія: хто така людина і яке місце займає вона в світі? яка природа світу, Космосу? в чому полягають причина і основа його існування? в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? в чому суть людського щастя? як слід розуміти добро і зло і яка їх роль в житті суспільства? чи вільна людина, чи над нею панує доля? та ін.

У відповіді на друге питання потрібно з’ясувати сутність світогляду як сукупності узагальнених уявлень людини про себе, світ, свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та своє життєве призначення. Крім того, вказати на основні складові світогляду, якими постають погляди, переконання, принципи, ідеали, цінності, вірування, життєві норми та стереотипи. Підкреслити, що за своїми функціями світогляд постає такою формою духовного освоєння світу, яка покликана: інтегрувати людину у світ; надати їй найперших життєвих орієнтирів; подати дійсність у її людських вимірах та виявленнях.

На завершення відповіді необхідно підкреслити, що світогляд у цілому постає загальнолюдським явищем і з’ясувати чому.

При розгляді третього питання необхідно звернути увагу на характеристику основних історичних типів світогляду. Зауважити, що типологія світогляду – це не просте перерахування його можливих видів, а, перш за все, виділення типових ознак, за якими та на основі яких пізніше здійснюється класифікація основних видів світогляду. Потрібно назвати та пояснити основні риси міфологічного світогляду (його колективний чи родовий характер, синкретизм, образне сприйняття світу, антропосоціоморфізм, одухотворення всього сущого), релігійного (наявність священного об’єкта для поклоніння, подолання смерті, подвоєння світу, ідея віри, індивідуального безсмертя, лінійного часу), наукового (теоретичність, раціональний та емпіричний методи пізнання, поділ реальності на суб’єет та об’єкт, експериментальність, практичний характер науки), філософського (гранично широкий рівень узагальнення, аргументованість та внутрішня єдність, саморефлексивність, індивідуалізованість, готовність постати формою свідомого вирішення людиною своєї життєвої долі).

Відповідь на четверте питання вимагає назвати та охарактеризувати основні функції філософії (світоглядну, пізнавальну, методологічну, логічну, соціально-адаптивну, критичну, виховну та ін.), розглянути основні елементи структури філософського знання (онтологія, філософська антропологія, соціальна філософія, філософія історії, гносеологія, феноменологія, логіка, етика, естетика та ін.). Підкреслити, що філософія виступає досить розгалуженою сферою знання, включаючи у свій зміст цілий комплекс наук про основні, найважливіші сфери людського життя. Варто зазначити, що структура філософського знання визначається виділенням тих сфер реальності, спираючись на які людина (і філософія) може такого роду орієнтири виділити, позначити та дослідити. Такими сферами постають природа, суспільна історія, людина та свідомість.