Тема 11. Загальне і особливе в становленні держави і правових засадах південних і західних слов'ян

Мета заняття: освітня – виявлення загальних рис в державному устрої та соціальній структурі південно- і західнослов'янських держав, аналіз особливостей їх розвитку і визначення їх причин; виховна – виховування почуття єдності слов’янської етнічної спільноти, спільності долі слов’янських народів; розвиваюча – вироблення вміння проводити порівняльно-співставлювальний аналіз державного механізму.

П л а н

1. Держава і право феодальної Болгарії.

2. Утворення феодальної держави в Сербії. Законник Стефана Душана.

3. Виникнення і розвиток феодальної держави в Польщі. Головні риси феодального права Польщі.

4. Середньовічна чеська держава і право.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: дука, жупан, властелі, властелічи, меропхи, себри, собор, порота, дедичи, закупи, каштелян, шляхта, магнати, сеймик, посольська ізба, гусити, баштинники, отроки, влахи, парики, вальний сейм.

1. Особливістю утворення болгарської держави було те, що цей процес був пов’язаний з завоюванням території сучасної Болгарії протоболгарами. Ця особливість вплинула на державний та суспільний устрій Першого болгарського царства. Правлячий клас складався з протоболгарської знаті - боляр та слов’янської - князів. Сама держава мала дуалістичний характер через те, що влада царя була міцною лише у центрі, а на місцях уся повнота влади належала болярським та князівським родам. Лише у деякі періоди (наприклад, за царя Сімеона) центральна влада ставала міцною. Необхідно відзначити суттєвий вплив на Болгарію періоду знаходження під владою Візантії (з’являється форма умовного землеволодіння - пронія, урядовці та придвірні одержують титули за візантійським зразком). «Закон судний людям» - основне джерело болгарського феодального права.

2. Суспільний та державний устрій Сербії та Болгарії мав загальні риси. Головним джерелом сербського феодального права виступає Законник царя Стефана Душана, який визначає основні риси сербського права, показує пережитки норм звичаєвого права. Особливостями судоустрою феодальної Сербії були складна система судів (панські, церковний, царський, обласні та ін.) та існування суду поротників як своєрідного «суду присяжних», зобов’язаного судити «за сумлінням».

3. Німецька колонізація у польських землях, яка почалася з ХІІ ст., призвела на селі - до переведення селян до німецького права, яке припускало звільнення від повинності на 5 років, потім переведення до чиншу, тобто чітко визначеної повинності, наявність деякого самоврядування у громаді (гмині); у місті - запровадження Магдебурського права, яке припускало самоврядування міст і фіксовані розміри чиншу та церковної десятини. Крім цього, активна німецька колонізація спричинила те, що під час централізації багато великих міст, у яких переважало німецьке населення, та частина польських князівств з онімеченими феодалами не підтримали польського короля, тому процес централізації не було завершено. З цим пов’язані й особливості державного устрою Речі Посполитої - двоєдиної польсько-литовської держави. Шукаючи підпори до своєї влади, король надавав значні привілеї шляхті - середнім та дрібним феодалам. Внаслідок цього королівська влада дуже залежала від шляхти, була значно слабше, ніж у країнах Західної Європи відповідного періоду.

4. Характеристика суспільного ладу та державного устрою як ранньофеодальної чеської держави, так і Чеського королівства пізнішого періоду.

Внаслідок розвитку гуситського руху та гуситських війн відбувся вплив на розвиток держави. У пізніший період свого розвитку Чеська держава переходить до дворянської олігархії, як це проявилося у політичному устрої країни. Розглядаючи чеське право, треба відзначити, що у ньому були відсутні офіційні кодифікації, в судовому процесі з’являється прообраз адвокатури, але у той-же час існує презумпція винуватості.