Тема 12. Середньовічна держава і право Росії.

Мета заняття: освітня - формування поняття централізованої держави, станово-представницької монархії і абсолютної монархії на прикладі Росії ХIII-ХVIII ст.; розвиваюча - закріплення навичок порівняльного аналізу, виховна - виховувати почуття патріотизму при розгляді історії спорідненої слов’янської держави.

План

1. Утворення централізованої держави і станово-представницької монархії в Росії (XV- середина XVII ст.)

2. Перші кодифікації російського права XV- XVII ст.

3. Абсолютна монархія в Росії (кінець XVII-XVIII ст.)

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ: холопи, рядовичи, опала, Боярська Дума, прикази, дяки, вотчина, помістя, опричнина, фіскали, колегії, сенат, синод, Табель про ранги.

1. Політичне об’єднання російських земель навколо Москви. в основному було завершене при великому князі Івані ІІІ (1462-1505 рр.), коли і склалася Руська централізована держава. Цьому сприяло і звільнення від залежності з боку Золотої Орди (1480 р.). Поступово зменшується кількість удільних князівств.

Соціальна структура населення 15-16 ст. Бояри та дворяни – дві категорії феодалів. Різниця між ними полягала в тому, що бояри були великими феодалами, що мали вотчинні спадкові землі. Дворяни ж за службу великому князю або боярину отримували помістя, яке у спадок не переходило. Духовенство було привілейованим станом, не сплачувало податків, звільнялося від військової служби. Міське населення іменувалося „посадські люди”, мало певну ієрархію: гості, гостина сотня, суконна сотня, чорна сотня. Селяни в основній масі втрачали волю, їх основними категоріями були старожилці (виконували повинності у повному обсязі) та новоприходці (мали певні пільги від феодала), половники (працювали за половину врожаю) та срібники (працювали за відсотки). Повністю безправними були холопи, існувало кабальне та обільне (повне) холопство.

Завершення централізації відбувається за часів Івана Грозного (1538-1584 рр.). Прийняття ним титулу царя сприяло піднесенню престижу верховної влади та зміцненню міжнародного становища держави. Серед органів центральної влади окрім Боярської думи велику роль починають відігравати Земські собори – станово-представницькі органи, в яких брали участь бояри, дворяни, духовенство та представники посадського населення. Станово-представницькими органами на місцях були земські та губні ізби. Органами галузевого управління стають прикази – Посольський, Помісний, Казенний, Розбійний, Стрілецький. З’являються територіальні прикази – Казанський, Нижегородський, Сибірський.

Інші реформи Івана Грозного також були спрямовані на посилення центральної влади. Військова реформа ввела обов’язкову військову службу для дворян, створювалось ополчення з селян та посадських людей, вводились професійні загони козаків та стрільців. Фінансова реформа створювала єдину грошову загальнодержавну систему та вводила прямі та непрямі податки. Комплексною реформою зі зміцнення центральної влади була опричнина. Завдяки своїй політиці Івану Грозному вдалося завершити процес централізації.

2. Головними джерелами російського права в 15-17 ст. стають великокняже законодавство, “вироки” Боярської думи, постанови Земських соборів. З’являються нові складні форми законодавства – загальноросійські кодекси: Судебник 1497 р. та 1550 р., Соборне укладення 1649 р.

Судебник 1497 р. називають великокнязівським, його головною метою було розповсюдження юрисдикції великого князя на всю територію централізованої держави. Судебник також встановлював, як повинен проходити суд, закріплював правило Юрієва дня, ліквідував правові суверенітети окремих земель.

Судебник 1550 р. розширював коло питань, що регулювалися центральною владою. Закріплювався становий принцип покарань, холопи стають суб’єктами злочину. Визначаються суб’єктивні ознаки злочину, розробляються форми провини. Розроблено своєрідну форму судового процесу – обліхування, яку застосовують до підозрюваних у злочині. Вводиться поняття крамоли – антидержавного діяння.

Соборне укладення 1649 р. визначало статус глави держави – царя як самодержавного та спадкового монарха. Значне місце в ньому займало судове право. Диференціювалося дві форми судового процесу – „суд” та „розшук”. „Суд” використовувався при цивільному судочинстві та кримінальним малозначним справам, „Розшук – по найбільш серйозним кримінальним справам. Диференціювалися ролі суб’єктів злочину, визначалися стадії злочину, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини. Визначено було систему злочинів та покарань. Покарання мали класовий характер.

3. На межі 17-18 ст. в Росії починає складатися абсолютна монархія, цей процес завершується при Петрі І. Російський абсолютизм мав певні особливості: а) співпав з розвитком кріпосництва; б) спирався в основному на дворянство, а не буржуазію; в) мав патріархальний характер.

Значну роль у встановленні абсолютизму мали реформи Петра І. Указ про єдиноспадкування та Табель про ранги стали документами, що сприяли розвитку стану дворянства, на який і спирався Петро І. Було проведено реорганізацію владних структур: ліквідовано Боярську думу та створено Сенат, відбулася заміна приказів колегіями Для підпорядкування церкви царській владі створено Синод. Реформи місцевого управління передбачали поділ держави на губернії на чолі з губернаторами, створення в містах органів міського самоврядування.

Джерела права в період абсолютної монархії: укази імператора, маніфести та жалувані грамоти, статути. Показовим в цьому плані є Військові артикули як своєрідний кримінально-процесуальний кодекс. Вони містять головні принципи кримінальної відповідальності, поняття злочину, провини, мети покарання, необхідної оборони. Замість казуальних норм з’являються абстрактні формулювання.